II. Морське серце.

Раз у морі купалося двоє братів. От старший скупався, на берег пливе, а менший все далі та далі. І хвиля морська закохалась у відважному браті: взяла, обняла його міцно і тягне до себе на дно, в чудове підводне царство. А хлопець пручається, хлопець кричить, гукає на рідного брата, щоб швидше йшов рятувати. А старший боїться плисти. „Глибина, – дума, – згину ще й я з ним укупі!”

– Ой братику милий! Ой братику любий, рятуй! – з сльозами ще раз

виринув хлопець, од жаху волосся рвучи.

– Нехай тебе Бог порятує! – несміливо старший сказав, а сам не насмів і зирнути, як брат потопає, – гребеться до берега хутко, на камінь вилазить. Розсердилась хвиля, погналась за страхополохом, нагнала, знесла його в море, втопила. І меншого брата сховала морськая цариця на дно, і сльози його повернулися в чистії перли, а кучері – в пишні коралі, а старшого брата риби й раки ущент рознесли, лиш серця ніхто не схотів і торкнути: таке було гидке оте полохливеє серце! І досі в морі те серце: несміливо, крадучись, плава, слизьке та холодне, жалке, наче та кропива, ворушиться мляво та труситься, тіні од себе не має – прозоре. А море гидує тим серцем: на берег його викидає, а там воно гине без сліду (За Дніпровою Чайкою).

III. Що ж до поняття нація, то лише на перший погляд здається, що це таке чітке і всім зрозуміле поняття. Саме в це поняття останнім часом, уже в умовах, здавалось би, незалежної України, внесено стільки плутанини, що пересічний громадянин може вкрай розгубитися, начитавшись нашої преси, де українців то пропонують вважати

етносом, що й досі ще не відбувся як нація, то вже аж політичною нацією, що містить у собі наш поліетнічний конгломерат, то народом України, то, як у Конституції сказано, – українським народом. У паспорті графа національності скасована. Епітетом національний розкидаються так бездумно, що іноді він втрачає контури сенсу. Проблема тут навіть не в ідентифікації нації, а в кризі самоідентифікації національно дезорієнтованої частини суспільства.

Л. Костенко

IV. Інтелігентність потрібна за будь-яких обставин. Вона потрібна вам і

тим, хто вас оточує. Багато хто вважає, що інтелігентна людина – це людина начитана, високоосвічена (і освіта її переважно гуманітарна), багато подорожує, знає

кілька мов. Проте можна все це мати і не бути інтелігентом, а можна нічого цього не мати і бути все-таки внутрішньо інтелігентною людиною. Інтелігентність не тільки в знаннях, а й у здатності зрозуміти ближнього. Вона виявляється в тисячі дрібниць: в умінні чемно сперечатись, скромно поводитись за столом, в умінні непомітно (саме непомітно) допомогти іншому, берегти природу, не смітити навколо себе – не смітити недопалками чи лайкою, поганими ідеями (це теж сміття, та ще й яке!)…

Інтелігентність – це здатність до розуміння, це терпиме ставлення до світу і до людей (За Д. Лихачовим).

Завдання 4. . Класифікуйте подані фразеологізми за структурою та за способом з’єднання складників.

Теревені правити; мавр зробив свою справу, мавр може піти; поетичне безладдя; хто є хто; центр ваги; ворожити на бобах; ніжна стать; ні мало ні багато; ні кує ні меле; порядок денний; приходити в захоплення; пройти школу життя; повісити носа; плюнути нікуди; езопівська мова; бути чи не бути – ось у чому питання; в анналах історії; з піною на губах; золотий тілець; робити підсумок; стояти осторонь; терези Феміди; сторч головою; завдавати шкоди; манна небесна; макітру розбили; палити фіміам.

Завдання 5. За допомогою російсько-українського фразеологічного словника перекладіть фразеологізми на українську мову. Виберіть один із українських фразеологізмів і напишіть жартівливу наукову статтю про ймовірне його походження.

Надулся как мышь на крупу; на комара с рогатиной; нелегкая несет; по Сеньке и шапка; попасть в передрягу; попасть как кур во щи; с глазу на глаз; опять двадцать пять; ни за какие коврижки; изо дня в день; не все коту масленица; подвергать сомнению; сыграть в ящик; за милую душу; заплечных дел мастер; иметь целью; к величайшему изумлению.

Завдання 5. Визначити, які слова в реченнях і чому вжиті недоречно. Виправити речення, пояснити характер помилки, встановити, з текстів якого стилю ці речення.

1. Вибачаюсь. Котра зараз година? 2. Збори відбудуться 25 травня в 2-й годині. 3. Було рівно дев’ять годин ранку. 4. Я згоден прийняти участь у конкурсі. 5. Скільки тепер годин? 6. У котрій годині відходить поїзд? 7. «Марійці треба лічити очі», — сказав лікар і пожав мені руку.8. Робоча сила нашому будівельному управлінню дуже потрібна. 9. Не спізнилась — мене до станції підкинула колгоспна машина. 10. З формуліровки питання видно, що розприділення доручень тут здійснюється неправильно. 11. Діти хотять знати, чи в цьому краї літом дуже пече сонце. 12. Припиніть говоріння! 13. Ви сходите на слідуючій зупинці? 14. Чому водій не об’являє зупинку? 15. Він погано відноситься до своїх колег і йому не слід доручати цього завдання. 16. — Хто крайній? — запитала Марійка чергу. 17. Чому ти не відказуєш мені, коли я до тебе звертаюсь? 18. Закрийте двері — сквозняк! 19. Ми з нею давно переписуємось. 20. Рани бійця зажили швидко. 21. Я отримала твою почтову откритку напередодні свята.

Завдання 6. Зробити усі можливі логічні (і граматичні) перестановки слів у наведених реченнях і пояснити, як від цих перестановок змінюється смисл речення. Чи втрачається точність?

1. Сьогодні я прийшов додому ввечері. 2. Я хотів допомогти тобі в господарських справах. 3. Матері його мені дуже шкода. 4. Чи ж можна так поводитись з книгою? 5. Чи не хотіли б ви поїхати на літо в Карпати? 6. Олю, піди в магазин купити молока! 7. Принеси води в новому відрі! 8. Батько запитав: «Чи ви, діти, сьогодні гуляли в садку?» 9. Сашко гукнув: «Допоможіть Олесеві впоратися з конем!» 10. Повертаючись додому, ми зустріли свою першу вчительку. 11. Спізнившись, ми вимушені були чекати закінчення кіножурналу.