Мотивувальна частина

З 01.06.2005 р. по 10.06.2005 р. ДПА у м. Івано-Франківську здійснила документальну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства ТОВ „Дударик” за період з 01.01.2005 р. по 30.06.2005 р., за результатами якої складено акт № 2386/08 від 11.06.2005 р. На підставі вказаного акта перевірки ДПА прийняла рішення, згідно з яким ТОВ „Дударик” нараховано податок на додану вартість у розмірі 32280 грн., фінансові санкції, пеня, оскільки підприємство здійснило продаж приміщення магазину у м. Івано-Франківську і відповідно до п. 2.3 ст.2 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями) повинен сплатити податок на додану вартість.

Для виконання поставленого завдання, експерт в межах визначеної компетенції, розбив його на наступні питання:

• чи потрібно нараховувати податок на додану вартість за операцією купівлі-продажу приміщення між підприємством та громадянином?

• чи є правомірним укладення договору купівлі-продажу приміщення магазину від 22.04.2005 р. між ТОВ „Дударик” та громадянином Петровським П.М.?

• чи підлягає сплаті податок на додану вартість за операцією купівлі-продажу приміщення магазину ТОВ „Дударик”, якщо його укладення правомірне?

• чи підтверджується обґрунтованість зробленого висновку перевірки в акті документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ДПА у м. Івано-Франківську № 2386/08 від 11.06.2005 р. стосовно не нарахування ТОВ „Дударик” податку на додану вартість за договором купівлі-продажу приміщення магазину від 22.04.2005 р.?

При дослідженні поданих документів експертом застосовувався метод

1) документальної перевірки:

• документальній перевірці підлягали подані документи за формою (наявність дат, підписів, вартісних показників) за змістом (відповідність записів, законодавча правомірність операцій);

2) нормативно-правової перевірки.

Чи потрібно нараховувати податок на додану вартість за операцією купівлі-продажу приміщення між підприємством та громадянином?

На підставі п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР об’єктом оподаткування ПДВ є певні операції платників податку. Визначення самого поняття господарської операції можна знайти у ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-ХІV — дія або подія, що викликають зміни у структурі активів і зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених ТОВ „Дударик” гос­подарських дій або подій не входить до складу поняття господарської операції (бухгалтерський чи економічний аспект). А відповідно до вимог ст. 4 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-ХІV одним з принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над фор­мою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Якщо звернутись до податкового зако­нодавства, то тут більшість визначень окремих видів господарських опе­рацій містять посилання на відповідні цивільно-правові угоди. Так, по­няття продажу продукції, товарів, майна як об’єкта оподаткування ПДВ базується на пере­ліку цивільно-правових угод, що пов’язані з передачею права власності (п. 1.4 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР). На підставі цього можна дійти висновку, що цивільно-правовий аспект таких господарських операцій тісно пов’язаний (корес­пондується) з їх податковим аспектом. Відповідно, і зміни у юридичному статусі цих операцій, наприклад визнання відповідної угоди недійсною, можуть вплинути на їх оподаткування. Юридичною підставою для здійснен­ня господарських операцій можуть бути як певні цивільно-правові дого­вори (договірні зобов’язання), так й інші юридичні підстави (позадо­говірні зобов’язання, юридичні факти).

Чи є правомірним укладення договору купівлі-продажу приміщення магазину від 22.04.2005 р. між ТОВ „Дударик” та громадянином Петровським П.М.?

Дослідженням поданих документів експертом встановлено, що майно (приміщення магазину) було отримане ТОВ „Дударик” від Івано-Франківської облас­ної ради за договором купівлі-продажу від 28.04.1999 р.

Однак, при перевірці в порядку нагляду арбітражним судом Івано-франківської об­ласті від 28.09.1999 р. у справі № 1/48 договір купівлі-продажу майна від 28.04.1999 р., укладений між Івано-Франківською обласною радою та ТОВ „Дударик”, визнано недійсним (Рішення Арбітражного суду Івано-Франківської області від 25.10.1999 р. № 1/48/25).

За таких умов ТОВ „Дударик” не набуло права власності на вищеза­значене майно, а, відповідно, і права здійснювати з ним будь-які господарські операції.

Отже, укладення договору купівлі-продажу приміщення магазину від 22.04.2005 р. між ТОВ „Дударик” та громадянином Петровським П.М. є не правомірним.

Чи підлягає сплаті податок на додану вартість за операцією купівлі-продажу приміщення магазину ТОВ „Дударик”, якщо його укладення правомірне?

Господарська операція, яка „фактично не відбулася”, не може бути об’єктом оподаткування. Сам факт передачі майна між сторонами договору купівлі-продажу (ТОВ „Дударик” та Івано-Франківська облас­на рада) визнано рішенням Арбітражного суду Івано-Франківської області від 25.10.1999 р. № 1/48/25 недійсним.

Як вище було зазначене, об’єктом оподаткування ПДВ згідно з чинним законодавством є не сама фактична передача майна як така, а передача права власності на нього. За угодою, яка визнано недійсною, така передача права власності не могла відбутись, а відповідно, і всі наступні дії з цим майном. Отже, у даному разі протиправна сутність угоди (цивільно-правовий аспект) унеможливлює оподаткування відповідної господарської операції, здійсненої за цією угодою (податковий аспект).

Оскільки ДПА у м. Івано-Франківську за­явила вимогу про сплату ПДВ за результатами операції, яка фактич­но не відбулась у зв’язку з визнанням договору купівлі-продажу від 28.04.1999 р. недійсним (Рішення Арбітражного суду Івано-Франківської області від 25.10.1999 р. № 1/48/25), то такий податок до сплати також не підлягає.

Чи підтверджується обґрунтованість зробленого висновку перевірки в акті документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ДПА у м. Івано-Франківську № 2386/08 від 11.06.2005 р. стосовно не нарахування ТОВ „Дударик” податку на додану вартість за договором купівлі-продажу приміщення магазину від 22.04.2005 р.?

Вимоги що ставляться до перевірок а саме :

п. 1.7 “Факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні документи , які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.”

п.2 “За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

• висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку у розрізі періодів ;

• у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено;

• зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушень.”

Дослідженням поданих документів експертом встановлено, що надані документи ( розрахунки баланси …) є непридатні для дослідження та вирішення поставлених питань оскільки вимагають аудиту фінгосп діяльності т адокументального підтвердення статей балансів для застосування методики та коеіф...

Відповідно, вказане вимагає - додаткових ревізійних дій щодо документальної перевірки вказаних ..

Вищевказані вихідні дані та первинні документи віднесені до обов’язкових вимог, передбачених наказом