Самостійна робота №6 «Канали розподілу в маркетинговому середовищі підприємства».

1. Основні принципи посередницької діяльності.

Посередницька діяльність у каналах розподілу – вико­нання спеціалізованими підприємствами чи особами спеціальних функцій зі сприяння налагоджуванню і реалізації комерційних відносин виробників і споживачів на товарному ринку.

Принципи: рівноправність, підприємливість, оперативність, обслуговування контрагентів, економічна заінтересованість СПД в організації опосередкованих каналів розподілу, договірні засади взаємовідносин із контрагентами.

Підприємства використовують посередників для:

• оптимальнішого за факторами часу, місця, форми і власності забезпечення придбання;

• зниження витрат на реалізацію продукції або здійснення операцій з матеріально-технічного забезпечення виробництва;

• зниження рівня запасів готової продукції або необхідних матеріально-технічних ресурсів;

• зменшення кількості постачальницько-збутових операцій;

• досягнення високої оперативності реакції на зміни ринкової кон’юнктури;

• підвищення рівня конкурентоспроможності товарів;

• забезпечення доступу до первинної ринкової інформації;

• дійового контактування зі споживачами або постачальниками – банками, транспортними, складськими, експедиторськими, страховими підприємствами.

2. Типи торгових посередників.

Залежно від того, чи отримує посередник право на товар, а також від чийого імені він діє, існують такі види посередників.

Дилер – посередник діє від свого імені і за свій рахунок і здобуває товар за договором поставки і стає власником продукції після поставки. Спеціалізується на реалізації переважно товарів тривалого користування, що потребує значних обсягів сервісу, який здійснює сам дилер.

Дистриб'ютор – посередник діє від чужого імені і за свій рахунок, який отримує право збувати товар підприємства-виробника на певний території у визначений термін.

Комісіонер – посередник діє від свого імені за чужий рахунок, не є власником товарів, але забезпечує зберігання товарів.

Агент – підприємство, яке представляє інтереси певних виробників (принципалів) при збуті їх товарів, укладають угоди від імені і за рахунок принципала.

Брокер – незалежний посередник діє від чужого імені і за чужий рахунок і виконує посередницькі функції при укладанні угод на продаж товарів, які не переходять у його власність.

Джобер – посередник, який скуповує невеликі оптові партії товарів для швидкого перепродажу.

Комівояжер – службовець підприємства, який займається пошуком клієнтів, чий обсяг повноважень регулюється керівництвом підприємства.

Збутова філія організується великими підприємствами, основною функцією якої є швидка поставка продукції.

Маклер – посередник, який представляє інтереси обох сторін і займається пошуком можливостей для укладання угод.

Торговий представник – посередник, що самостійно укладає угоди і веде справи кількох підприємств.

Торговий синдикат організується шляхом виведення відділу збуту зі структури підприємства.

Оптові торговці поставляють товари у великі крамниці, зберігають власність на товари, виписують рахунки роздрібним торговцям після продажу ними товарів.

Відділи продажу виробників – установи, які існують окремо від підприємства, мають свої складські потужності і поставляють товари оптовикам чи кінцевим споживачам.

Ремонтні і сервісні підприємства – формально незалежні, франчайзингові або повністю залежні від виробників підрозділи чи установи.

Асамблери – організації, що закуповують переважно фермерську продукцію чи морепродукти в місцях їх виробництва або вилову.

Торгові дома – великі оптово-роздрібні підприємства, які проводять торговельно-посередницьку діяльність і інвестують капітал у виробництво.