
- •Екзаменаційний білет №13 б)Витоки жанру хайкай та його виокремлення. Внесок Мацуо Басьо у становлення жанру
- •Екзаменаційний білет №14 а) Конструкції, що виражають час
- •Б) Китайськомовна література в Японії.
- •Екзаменаційний білет №15
- •Екзаменаційний білет №16
- •Екзаменаційний білет №17
- •Выпадение гласных и и э в видовых формах глагола.
- •2. Стяжение слогов
- •Екзаменаційний білет №18 а) Характеристика словникового складу сучасної японської мови;
Б) Китайськомовна література в Японії.
Першу появу китайської писемності в Японії відносять до І ст. н. е., а найдавнішу
пам’ятку, що збереглася до наших часів, ієрогліф, написаний японцем – до ІV ст. Перші вірші, написані японськими поетами китайською мовою (кансі 漢詩, дослівно: «ханські вірші» – від назви історичної доби Хань, 207 р. до н.е. – 220 р. н.е.), з’явилися в Японії 524 на початку VII ст., але на сьогодні збереглося лише декілька таких віршів, які датуються кінцем VII ст. (доба правління імператора Тендзі, 668 – 671) [Konishi 1984, 67], а перша велика за обсягом пам’ятка – історико-міфологічний літопис «Кодзікі» з’явився на по-чатку VIII ст. (712 р.). До цього часу освоєння китайської писемності в Японії в осно-вному завершилося. Разом з ієрогліфами в мову увійшли і їх китайськомовні читання, які зазнали певних фонетичних змін. Утворився, а потім значно розвинувся в Японії шар китайської за походженням лексики – канґо (досл.: «китайські слова»). Протягом VIII ст. з’являються вже декілька значних літературних пам’яток відразу в різних жан-рах. Створюються багатотомні історичні хроніки – «Кодзікі» («Записи давніх діянь») та «Ніхон-сьокі» («Аннали Японії»), які включають також зразки національної міфології та фольклору, географічно-етнографічний твір «Фудокі» («Описи звичаїв і земель»), синто-їстські церемоніальні молитви «норіто», поетичні антології «Кайфусо», «Ман-йо-сю» та ін. Художня література того часу переважно складалася з поезії.У цей час писемність Японії була суто ієрогліфічною. Тому для більшості літератур-них пам’яток (окрім «Ман-йо-сю») нелегко вирішується питання про мовну належність. З цього приводу погляди дослідників різняться: одні вважають такі твори пам’яткою ки-тайської мови, інші – пам’яткою японської мови, треті відносять їх до певного проміж-ного етапу, четверті виділяють у їх складі різні мовні шари [Черевко 2004, 14-18]. Важливо враховувати також той факт, що «китайська письмова мова веньянь (яп. камбун) ніколи не сприймалася японцями як «колонізаторська», тобто нав’язана ззовні мови.
Специфіка китайської та японської мов, які не є спорідненими і належать до ізольованих мов світу, не дозволяла японцям писати вірші рідною мовою, беручи за зразок строфічні форми й віршові розміри, типові для китайського віршування, з яким вони були добре ознайомлені. З VII японці почали писати вірші не японською, а китайською мовою, якою багато хто з тогочасних чиновників та аристократів досконало володів. Не виключено, що на це їх надихнув також приклад сусідньої Кореї, з якою японці починаючи з IV ст. до кінця IX століття підтримували тісні економічні та культурні зв'язки.
751 р. в Японії з'являється перша японська антологія віршів китайською мовою "Кайфусо", яка налічувала 116 віршів 64-х японських поетів, переважно представників аристократії, чиновників першого-п'ятого рангів та духовенства, складених за останні вісімдесят років і розташованих у хронологічному порядку. У віршах, які увійшли до складу антології "Кайфусо" відчувається дуже великий вплив китайської поезії епохи Шести династій. Більшість поетичних творів цієї антології були написані в жанрі ґусі, характерними ознаками якого є відсутність тонального паралелізму й необмежений розмір строфи. Головною тематикою віршів цього жанру були описи свят і бенкетів, пишні славослів'я на честь імператора, прославляння його чеснот, доброчинності, мудрості правління, миру та спокою в країні тощо.
Окрім антології "Кайфусо" на початку доби Хейан з'являються ще три антології віршів-кансі:
"Рьоунсю" ("Поетична збірка, народжена в хмарах", 812-814 рр.), упорядником якої був Оно-но Мінеморі. Ця антологія містила 91 вірш двадцяти чотирьох поетів, переважно членів імператорської родини, представників відомих аристократичних родів та високопосадовців-чиновників 2-5 рангів.
"Бунка-сюрейсю" ("Збірка культурних шедеврів", 818 р.), укладачем якої був Фудзівара но Фуюцугі та ін. Збірка складалася зтрьох сувоїв і містила 148 віршів двадцяти восьми поетів.
"Кейкокусю" ("Вірші, зібрані для упорядкування держави", 827 р.). На той час це була найбільша за обсягом (20 сувоїв) збірка японської китайськомовної літератури, упорядником якої вважається Йосіміне-но Ясуо. Вона містила поезію, написано переважно в жанрах фу та ші (917 віршів), а також понад сто прозових творів ста сімдесяти восьми авторів.