Охорона дитячого голосу

Чи збережеться голос у підлітка, якщо він співатиме в мутаційний період? Остаточної і єдиної відповіді на це запитання немає. Все залежить від того, чи навчалися діти співу регулярно до мутації, і як протікає мутація в підлітка. Визнані майстри дитячого хорового виконавства вважають: якщо дитина активно співала до мутації, то й під час мутації вона (ставши підлітком) може співати, але обмежено за силою, діапазоном і часом. У разі, коли мутація протікає хворобливо, співати не рекомендується.

Голоси підлітків потребують дбайливого ставлення, їх слід оберігати від перевтоми. Вчителі музики в загально­освітній школі, а також керівники хорів, у яких співають підлітки в стані мутації, мають керуватися такими методич­ними й педагогічними принципами, спрямованими на охорону дитячого голосу:

1. Зменшити вокальне навантаження, тобто скоротити час співу.

2. Обмежити діапазон. Добирати твори так, аби їхній діапа­зон був менший, ніж діапазон творів, що виконувалися раніше.

3. Співати в зручній теситурі, без напруження. У хлопчиків, які мутують, не варто форсувати зниження голосу, бо це може призвести до втрати верхніх звуків. Не слід зму­шувати співати впродовж тривалого часу на крайніх звуках діапазону.

4. Співати в обмеженій динаміці, без напруження. Катего­рично уникати голосного форсованого співу, який призводить до перевтоми й навіть до втрати голосу.

5. Не бентежитися нестійкістю інтонації тих підлітків, котрі раніше співали чисто. Інтонація має відновитися, якщо діти співають правильно.

Не слід забувати, що правильний, вільний спів є передусім охороною голосу. Голосовий апарат співака здатний реагувати на вокальне виконання, яке звучить у концертному залі чи в запису. На форсований спів голосо­вий апарат дитини реагує напруженістю і втомлюється мимоволі. Довготривале активне слухання такого співу, а тим паче наслідування його, може призвести до перевтоми, до перекручування природного звукоутворення й набуття поганого музичного смаку. Вільний, м'який, легкий спів благотворно впливає на голосовий апарат і сприяє вихован­ню витонченого музичного сприйняття. Під час слухання такого співу м'язи гортані налаштовуються на правильне звукоутворення, зв'язки не напружуються, а відчувають комфортність. У справі охорони дитячого голосу й вихован­ня вокального слуху та хорошого смаку величезне значення має особистий показ учителя музики, керівника хору й музичного керівника в дитячому садку. Добре володіючи голосом, учитель формує ставлення дітей до співу, охороняє їхні голоси від шкідливих звичок і допомагає розвинутися вокальним здібностям учнів. Учитель, який має хриплий, тьмяний голос, ніколи не зможе домогтися від дітей бажаного звука, а тільки зашкодить їм.

До голосу, особливо дитячого, необхідно ставитися обе­режно не лише в період мутації, а з раннього дитинства. У дитячому садку й початкових класах школи нерідко трапляються діти із хриплими, надтріснутими, грубими голосами. Під час розмови вони напружують м'язи шиї, а співати можуть тільки голосно. Причина цього дефекту дитячого голосу — крик. Діти люблять голосно говорити, але іноді до крику їх спонукають і дорослі. У дитячому садку недосвідчені музичні керівники змушують дітей голосно декламувати вірші і співати, не помічаючи, що діти кричать. Голосна розмова вихователя в дитячому садку, а згодом учителя в школі, виробляють у дітей певну манеру спіл­кування, яка виявляється у форсуванні голосу. Крик, гучний спів, розмова на підвищених тонах травмують дитячий голос, призводять до раннього згрубіння голосу, різних захворювань голосового апарата.

Неправильний голосовий режим у дошкільному та шкіль­ному віці, зловживання крайніми верхніми і нижніми звуками діапазону голосу — все це викликає швидку втому голосового апарата, що може призвести до серйозного розладу важливого для життя органа. Співак помічає, як голос втрачає свою свіжість і звучність, він відчуває, що напружується на верхніх звуках, а раніше брав їх вільно. У такому разі слід припинити спів на певний час.

Голосова втома, напружений спів дівчаток у критичні дні, а також психологічна чи нервова травма можуть спри­чинити незмикання голосових зв'язок і навіть тимчасову втрату голосу. Після голосового спокою це порушення безслідно зникає.

Через довготривалу втому чи форсовану розмову можливе утворення співацьких вузликів на голосових зв'язках. Це призводить до втрати чистоти звука, й виконавці відчувають труднощі у звукоутворенні, коли співають тихо, а в подальшому не можуть співати й голосно. Потовщення цих вузликів викликає хрипоту не лише під час співу, а й під час розмови. Після голосового спокою, зміни манери співу і правильних регулярних вокальних занять співацькі вузлики можуть зникнути й без спеціального лікування.

Інколи в дітей спостерігається хрипота в голосі. Вона є наслідком форсованої розмови чи співу, крику у схвильо­ваному або збудженому стані на перервах у школі або на стадіонах під час спортивних ігор тощо. Охрипнути може дитина й через простуду. У будь-якому випадку, коли виникає хрипота, потрібен голосовий спокій, щоб вона не переросла в хронічну форму захворювання гортані.