Мутація дитячого голосу

В організмі людини в підлітковому та юнацькому віці (12—18 років) відбуваються великі анатомо­фізіологічні й нервово-психічні зміни, які впливають на всю його життєдіяльність. У цей період дитина перетворюється на дорослого, внаслідок чого в голосовому апараті відбу­ваються дуже складні процеси.

Мутація (від лат. mutatio — зміна) — зміна голосу в період статевого дозрівання.

У віці 12—14 років, а іноді з 11 років, голос починає змінюватися. Існує певна залежність процесу мутації від кліматичних умов. У північних, холодних країнах мутація голосу дітей починається пізніше і триває довше. Дуже рання мутація (у 9—11 років) є наслідком постійного крику, форсованого співу у високій теситурі. Ранню мутацію може спричинити й раннє статеве дозрівання.

Зміна голосу відбувається в результаті активного росту гортані, збільшення резонаторних порожнин і язика. Ста­новлення голосового апарата характеризується диспропорцією росту окремих його частин. Особливо яскраво це проявляється у хлопчиків, голосові зв'язки яких дуже збіль­шуються в довжину, гортань росте надзвичайно швидко, а резонаторні порожнини — повільніше. Всі ці явища нерідко супроводжуються порушенням координації в роботі органів дихання й гортані. В дівчаток зміна голосу буває менш помітною, ніж у хлопчиків, бо їхня гортань у цьому віці росте не так стрімко. (Див. «Особливості дитячого голосо­вого апарата»).

Вікові межі зміни голосоутворюючого апарата визна­чаються від 11—12 до 16—18 років. Іноді період мутації триває роками. Рідко, але трапляється, що мутація у хлопчи­ків не настає, і голос залишається дитячим, інфантильним. Нормальним є явище, коли період мутації в підлітків продовжується від 6—8 місяців до 2—3 років. У дівчаток мутація не буває довгою, але може повторитися у 15— 16 років або тільки вперше проявитися в цьому віці.

Умовно мутацію можна поділити на три періоди: перед-мутаційний, мутаційний і післямутаційний.

Передмутаційний період (11 — 13 років) протікає без особливих змін у голосовому апараті. За кілька місяців до початку справжньої мутації голос хлопчиків значно поліпшується, зростає його сила, але виникають труднощі голосоутворення на верхніх звуках, які раніше виконувалися легко й невимушено. У хлопчиків і дівчаток у голосі з'яв­ляється скрипучість і хриплість, іноді голос стає нестійким і часом порушується інтонація. Дівчатка починають відчувати артикуляційні незручності, пов'язані з активним ростом язика. На зв'язках з'являється легке почервоніння, але механізм голосоутворення залишається колишнім. Це озна­чає, що хлопчики співають ще дитячими голосами в першій-другій октаві. Голоси хлопчиків і дівчаток у передмутаційний період не вирізняються за тембром, силою і діапазоном, проте для хлопчиків характерна особлива дзвінкість і сріб­лястість звучання.

Мутаційний період (13—15 років) пов'язаний із раптовою зміною гортані, як зазначалося раніше. Розмір хлопчачої гортані в цей період збільшується на дві третіх, у дівчачої — на третину. Голосові зв'язки розтягаються, роб­ляться товщими,, внаслідок чого голос змінюється. Голоси хлопчиків знижуються на октаву й починають звучати в малій октаві. У звучанні голосів дівчаток не відбуваються такі різкі зміни, але їхні голоси в цей період стають насиченішими, яскраво проявляються темброві якості і збільшу­ється діапазон. У цьому віці дівчачі голоси являють собою щось середнє між дитячими й жіночими, і подальший розви­ток наближає їх до нормального звучання жіночого голосу.

В дівчаток у перехідному віці спостерігаються такі ж ознаки мутації і характерні недоліки у звучанні голосу, як і в хлопчиків, тільки в менш вираженій формі. Цими недоліками є певна хриплість і нестійкість інтонації. Дуже рідко в дівчаток мутація минає настільки хворобливо, що спів утруднений чи навіть упродовж деякого часу неможливий. У перехідному віці голос дівчаток не змінюється так різко, як у хлопчиків, а зміцнюється, стає сильнішим, переходить із фальцетного дитячого в грудний і збагачується обертонами. До 17—20 - років формування жіночого голосу, як правило, завершується.

Мутацію хлопчиків умовно можна поділити на три етапи: початковий, основний, або гострий, і завершальний.

На початковому етапі мутації хлопчачий голос знижу­ється, і проявляється це в поступовій втраті верхніх тонів діапазону й появі нових нижніх тонів. Зниження діапазону залежить від індивідуальних особливостей голосу. Хлопчики ще співають у першій-другій октаві, а внизу вже з'являються звуки малої октави. Це характерний для даної стадії мутації «проміжний» діапазон (між дитячим і чоловічим голосами).

У гострий період мутації хлопчачий голос робиться хриплим, іноді раптово переходить з високого тону на нижній і навпаки (схоже на спів молодого півника). Такий напружений етап зазвичай триває 3—4 місяці. Хлопчики стають сором'язливі не лише під час співу, а й у спілкуванні. Вони невпевнені, який звук пролунає з їхніх вуст — у теситурі дитячого чи чоловічого голосу. У деяких хлопчиків гострий період може минати вкрай хворобливо, навіть із частковою втратою голосу, що супроводжується різким почервонінням гортані, великою кількістю слизу, порушен­ням дихальних функцій.

Після закінчення гострого періоду мутації настає спокій­ніший час, коли голоси хлопчиків робляться сильнішими й діапазон розширяється до октави й ноти, але тембр май­бутнього чоловічого голосу ще важко визначити. Підлітки, які переживали спокійно й безболісно складний мутаційний етап, співають частіше в теситурі чоловічого голосу, але для них характерні обмежений діапазон і дуже тихе (обережне) звукоутворення.

Післямутаційний період (15—18 років) є найваж­ливішим, адже в цей час колишні хлопчики, а тепер юнаки, вчаться по-новому співати й утворювати звуки. У після­мутаційний період не зникає почервоніння гортані і зв'язок, спостерігається залишковий слиз і малоактивна робота м'язів гортані. До 17 років у дівчат явища мутації відступа­ють, а в юнаків вони частково зберігаються. Діапазон голосу дівчат на цьому етапі значно розширюється, голос набуває більшої, порівняно з попередньою, сили звуку, яскравіше проявляється тембр. У юнаків голосовий діапазон ще обме­жений, сила звуку невелика, але яскравіше проявляються темброві якості майбутніх тенорів і баритонів, за певного завершення мутації розвиток і зміцнювання голосу триває.

У післямутаційний період юнаки відчувають психологічні труднощі у процесі звикання до нового голосу, бо вони ще пам'ятають власний дитячий голос. Повільний ріст гортані не дає змоги швидко перейти від фальцетного співу до грудного, отож юнакам потрібен певний час, аби звикнути до свого нового голосу. Резонатори ростуть непомітно, тому юнаки не відразу перебудовуються на резонування більш низького голосу. Особливо важко буває баритонам, які мали до мутації високі дискантові голоси. Дуже часто юнаки сприймають верхні звуки свого голосу як верхні звуки колишнього дитячого в першій-другій октаві. У шкільному хорі юнаки відчувають великі теситурні труднощі, коли тон подається з жіночого голосу. Ці труднощі в голосоутворенні можна пояснити деякою інерцією голосу, звиклого звучати за одних умов і не відразу здатного пристосуватися до інших.

Чи можна співати в мутаційний період? Спів у дитячих хорах під керуванням досвідчених педагогів не лише тренує голосовий апарат, а й зберігає співацькі голоси. Навички, набуті на етапі дитячого голосу, зостаються й після мутації. Тривале збереження легкого головного звучання в перехідно­му віці сприятиме й подальшому розвиткові нового голосу.