Жіночий голос

Жіночий і дівчачий голоси мають три регістри: грудний, медіум і головний. Зон перехідних звуків дві. Жіночий голос вирізняється тим, що в середньому регістрі, який посідає більшу частину діапазону, голосоутворення є мішаним від природи. У голосі дівчаток середній регістр охоплює майже ввесь діапазон, за винятком крайніх звуків, і називається центральним.

Під час перебудови голосоутворення з грудного резо­нування утворюється мікстове звучання на перехідних нотах. Це мікстове звучання виникає внаслідок використання спеціальних вокальних вправ і властиве тільки співачкам, які володіють академічною манерою співу. Перехід від грудного регістру до медіуму в жіночому голосі дуже помітний, особливо у співачок з натуральними голосами, які не кори­стуються прийомами згладжування регістрів. Перехід від медіуму до головного плавніший, бо під час цього відчу­вається не зміна голосоутворення, а тільки перебудова роботи м'язів гортані й посилення головного резонування. Верхній регістр жіночого голосу — це фактично теж мішаний регістр, але з переважанням головного звучання. У співачок, що володіють колоратурним сопрано, трапляється фальцет на найвищих тонах третьої октави, які називають флейтовими, бо вони дійсно нагадують високі звуки флейти.

Співачки, які володіють народною чи естрадною мане­рою, не мають такого широкого діапазону порівняно з тими, хто співає в академічній манері. Кожна манера співу — народна, естрадна або академічна — має свої особливості й зазвичай виконавиці володіють однією з них.

Особливості дитячого голосового апарата

Дитячий голосовий апарат (7-13 років) відрізняється від дорослого передусім розмірами та формами. Так, розвиток голосового апарату, зокрема гортані, із 3 до 12 років (до початку мутації) триває поступово. Під час статевого дозрівання, а відтак — початку мутації, ріст гортані стає більш інтенсивним, що сприяє зміні тембру та забарвлення голосу. Наприклад, у хлопчиків гортань збільшується на 2/3, а в дівчаток - на 1/2.

До 12-13 років довжина голосових зв'язок у хлопчиків дорівнює 13-14 мм, а в період мутації збільшується на 6-8 мм. У дівчат у перехідному віці голосові зв'язки ростуть повільніше, що й зумовлює більш високий за тембром голос.

З віком дитини механізм голосового апарату змінюється, оскільки в гортані розвивається, дуже важливий м'яз - голосовий. Його структура поступово ускладнюється, і в 12-13 років він починає керувати всією роботою голосових зв'язок, які стають більш пружними. Коливання зв'язок стає інтенсивнішим, вони коливаються не тільки краями, як було в молодшому віці, а всією масою, голос стає сильнішим, повнішим, більш зібраним. Після 12-13 років фізичний розвиток дитини, й зокрема її голосового апарату, перестає бути плавним. Починається мутація - тобто зміна дитячого голосу, яка пов'язана зі статевим дозріванням підлітків, з їх нервово-психофізичним розвитком. Голос утрачає яскравість, починає трохи сипіти, змінюється діапазон, верхні звуки не беруться, або звучать крикливо. Зміни ці є як у дівчаток, так і в хлопців, але у хлопців розвиток триває більш інтенсивно і нерівномірно. У цей час з'являється почервоніння голосових зв'язок, часто виникає потреба відкашлюватися, іноді голос має сиплуватий відтінок. У кожної дитини ці зміни індивідуальні, а тому важливо знати про їхнє існування і під час роботи в хорі стежити за ними, щоб правильно розподіляти навантаження на голос.

Вікові періоди мутації були наведені вище, але у дівчат вона протікає спокійніше і швидше, тому перехід на змішаний тип звукоутворення відбувається в них також швидше. У хлопців мутація проходить досить гостро. Голос починає швидко зморюватися, з'являється фальш, та й час мутації у хлопців може тривати від 6-8 місяців до 2-3 років. На цей період хлопці звільняються від співу, але якщо мутація йде спокійно й не так болісрю, то заняття припиняти не варто. Хормейстер може перевести таких співаків у більш низьку партію або ж рекомендувати співати тільки зручні звуки діапазону. Обережний спів під час мутації сприятиме спокійнішому її протіканню. Заняття в хорі потребують у співаків пружності голосових зв'язок, їх еластичності, а це можливо тільки при нормальному стані гортані, і коли вона під час мутації інтенсивно розвивається й дещо ослаблена, то від керівника хору, вчителя музики слід вимагати максимуму уваги до дітей, котрі співають у хорі.

Хормейстер повинен добре знати як будову голосового апарату, так і його вікові зміни і в період швидкого розвитку дитячого голосу піклуватися про його охорону. В цей час бажано періодично організовувати спеціальні консультації для дітей лікаря-ларинголога.

Досить часто можна спостерігати й більш ранні вияви передмутаційних та мутаційних змін, які пов'язані з раннім статевим розвитком. Під час мутації співочий звук у дітей втрачає свої певні якості, зокрема дзвінкість, «польотність», рівне звучання, тобто все те, що є ознаками нормально сформованого звука. А такий звук є активним, емоційним, легким, без найменшого форсування та характеризується високою співочою формантою, тобто йдеться про наявність у голосах високих обертонів з частотою коливання більше 2500 герц. Змінюється й житгєва ємність легень. У дітей 12-14 років вона складає 2500-2700 мл, у 16 років і в дорослих - 3000-4000 мл. У дівчаток до 13—14 років, а у хлопчиків до 17 років інтенсивно зростає витривалість і працездатність дихальних м'язів. Отже, найперспективнішим для розвигку органів дихання є підлітковий період. Тому в цьому віці, під впливом систематичних занять хоровим співом, у підлітків добре розвиваються всі органи дихального апарата, швидше настає їхня фізіологічна зрілість.

Сучасні дослідження показують, що розвиток співацького голосу, його зміни під час мутації залежать від багатьох факторів, які пов'язані між собою. Це анатомічний, ендокринний, нервоворухомий тощо. Але сучасні діти дещо відрізняються від тих, котрі брали участь у дослідженнях щодо змін голосу під час мутації. У цьому випадку виняткову роль відіграла акселерація. Зміни ці стосуються й вікових кордонів мутації, характеристики голосів тощо.

Якщо 35 років тому діти 10-11 років мали діапазон у межах октави, то сучасні діти цього ж віку перевищують його на терцію-квінту, а окремі феномени мають повноцінний діапазон у дві октави і більше. Серед 8-10 річних школярів зустрічаються голоси з яскраво вираженим альтовим чи сопрановим тембром, чого раніше майже не було. Отже, сучасні школярі цього віку мають кращі голосові можливості, ніж діти 35-40 років тому.

У школярів 11-14 років голоси дзвінкі, насичені тембром, діапазон — півтори октави, мутація настає на 2-3 роки раніше, ніж 35-40 років тому. Але після мутації картина між ними майже протилежна.

У 14-15 років голоси дітей минулого практично були сформовані з досить великим діапазоном. Хлопці цього віку порівняно швидко проходили період мутації, що давало підставу виділити їх у вікову групу 16-18 років. Це вже були сформовані, але не сильні і не міцні, як у дорослих, голоси. Зміни ж голосу у дівчат від дитячого до дорослого - протікали майже непомітно

У сучасних школярів цієї вікової категорії показники набагато гірші. У 17-8 років юнаки співають ламкими голосами, чоловічих тембрів дуже мало. Таким чином, акселерація не минула голосу дітей, і якщо в 7-11 років сучасні діти мають кращі голоси, то після мутації, особливо у юнаків - значно гірші. Певною мірою на погіршення дитячих голосів після мутації впливає й зменшення кількості дітей, які співають у хорах. Отже, при формуванні шкільних та дитячих хорів слід дотримуватися й таких прийомів, як об'єднання в хори учнів 1-3 та 4-5 класів. Але такі прийоми слід рекомендувати в тих хорах, де ведеться цілеспрямована й послідовна вокально-хорова робота. У класних хорах, звісно, учитель змушений працювати з тим контингентом, який є. Учні 8-11 класів, котрі співають у хорі, потребують особливого підходу у вихованні співацьких навичок, а учням 6-7 класів, оскільки голоси їх зазнають найбільших мутаційних змін, доцільно рекомендувати співати в ансамблях невеликого складу, де можливий індивідуальний контроль за голосом з боку вчителя або хормейстера. Все це необхідно враховувати при формуванні складу хору.

Дитяча гортань значно менша, ніж гор­тань дорослої людини, а справжні голосові зв'язки коротші, тонші. Інтенсивність росту гортані залежить від віку. Найбільш посилено гортань росте в перші місяці життя дитини. Від 3 до 12 років розвиток гортані відбувається дуже повільно, поступово, зате в підлітковому віці (у період статевого дозрівання) гортань росте бурхливо й швидко, особливо у хлопчиків. У цей період хлопчача гортань стає міцнішою, зв'язки розтягує утворений значний виступ — кадик, або адамове яблуко, особливо в низьких голосів — баритона й баса. Гортань і голосові зв'язки в дівчаток не зазнають таких сильних змін. У перехідному віці хлопчача гортань збільшується на дві третіх, а дівчача — на третину.

Вокальний м'яз у дітей розвивається пізно. До 7—9 років у справжніх голосових зв'язках вокальний м'яз відсутній, а з 9 років починає рости й до 12 років закінчує формування.

У молодшому віці (7—10 років) дитячому голосові притаманний фальцет, при якому відбувається неповне змикання голосової щілини, вібрують лише вільні краї голосових зв'язок. З 10—11 років з'являється інший механізм голосоутворення — грудний, який вирізняється тим, що голосова щілина змикається повністю, водночас зв'язки вібрують усією своєю масою. Деякі діти, особливо хлопчики, можуть досягти у фальцетному співі яскравості, дзвінкості, але справжньої звучності й сили дитячий голос набуває тільки після 11 років, коли під час співу утворюється й використовується грудний регістр.

Якщо в дітей з раннього віку ще не сформовані голосові зв'язки, чим пояснити дзвінкість дитячого голосу? Між справжніми і несправжніми голосовими зв'язками існують заглиблення, що називаються морганієвими шлуночками. Вони дають змогу вільніше рухатися зв'язкам у напруженому стані і слугують резонаторами для грудних і головних звуків. У дітей ці морганієві шлуночки надзвичайно розвинені, чим і пояснюється голосний крик дітей, особливо пронизливий вереск новонароджених.

Сила розмовного і співацького голосу в дитячому віці різко контрастує. Співацький голос значно тихіший від роз­мовного, якщо тільки дитина не зривається на крик під час співу.

Діапазон голосу дітей 2—3 років не перевищує трьох тонів, тому спів у цьому віці нагадує мелодекламацію. У дітей 4—5 років діапазон голосу досягає 4 тонів, у 6—8 років діти можуть співати пісні, діапазон яких має 6 тонів. Діти 9—11 років уже мають діапазон 8 тонів, а в підлітків 12—15 років він досягає 8—9 тонів. Нерідко трапляються діти, які в молодшому й підлітковому віці мають видатні вокальні дані, але їхній дорослий голос може виявитися посереднім, хоча буває, що надзвичайні здібності зберігаються й у зрілому віці.

Про перехідні звуки в дитячому голосі

У підлітковому віці яскраво виявляється різниця в механізмі утворення звука в дівчаток і хлопчиків. У дівчаток основну частину діапазону становить централь­ний регістр, який має від природи мішаний тип звукоутворення, а грудне й фальцетне звучання присутнє лише на крайніх звуках діапазону. Цим пояснюється легкість, з якою дівчатка навчаються співу в цьому віці. Вони легко відтворюють мелодію, відчуваючи лише теситурні труднощі, якщо пісня має великий діапазон.

Голосові хлопчиків притаманні два регістри — грудний і головний. Мішаний регістр твориться штучним шляхом, за допомогою спеціальних вокальних вправ. Більшість хлопчиків-підлітків має обмежений діапазон тому, що викори­стовує під час співу лише один із регістрів, частіше грудний, а це не дає змоги відтворити мелодію повністю. Неуважний або недосвічений учитель відлучає таких хлопчиків від співу, вважаючи їх нездібними. Чутливий учитель заохочує дітей співом. Під час виконання гамоподібних вправ у хлопчачих голосах утворюється мішаний регістр, який значно розширює діапазон. Хлопчики навчаються відтворювати мішане звучання й вільно переходити від грудного регістру до головного, тому яскравіше вирізняються тембри й діапазони їхніх голосів. Після копіткої роботи вчителя в тих хлопчиків, що вважалися нездатними до співу, може виявитися непоганий голос.

Голосам дівчаток від природи притаманний мішаний регістр, що сприяє порівняно легкому досягненню рівності звучання всіх звуків діапазону. Грудний і головний регістри обіймають усього кілька тонів, а центральний регістр охоп­лює більшу частину діапазону дівчачих голосів. Завдяки цьому дівчаток навчити співу легше, ніж хлопчиків, і тому в шкільному хорі вони становлять більшість.

В дівчаток дві зони перехідних звуків. У тих, що співають сопрановими голосами, перехідними звуками від грудного до центрального регістру будуть мі₁, фа₁, фа#₁; від центрального регістру до головного — мі₂, фа₂, фа#₂. У дівчаток-альтів перехідні звуки на терцію нижчі — до₁, до#₁, ре₁ і до₂, до#₂,ре₂.

У хлопчиків зона перехідних звуків одна. В дискантів — міг, фа#₂, фа₂; у альтів — до₂, до#₂, ре₂. Деякі хлопчики-альти можуть зберігати грудний регістр протягом усього діапазону, але майже завжди високі ноти при цьому звучать напружено.