Регістрова будова голосу

Розрізняються співацькі голоси постав­лені і непоставлені.

Поставлений голос характеризується рівністю й непо­мітним переходом з регістру в регістр, стійкістю звучання, силою, красою, широким діапазоном, невтомлюваністю. По­ставленими голосами володіють співаки, актори, диктори, оратори. У деяких людей ці якості є природними, їхні голоси називаються поставленими від природи.

У неосвіченого співака тембр голосу змінюється на пев­них звуках діапазону, тому що голос має регістрову будову. Регістр співацького голосу — це послідовна низка звуків, які відтворюються одним механізмом голосоутворення.

Фізіологія розрізняє два типи роботи голосового апарата — грудний і фальцет (головний). Грудний регістр характеризується повним змиканням голосової щілини, участю в коливальному русі всієї маси зв'язок. При фальцеті зми­кання голосових зв'язок неповне, у вигляді овалу, зв'язки вібрують тільки вільними середніми краями, а резонують в основному верхні резонатори. Звук, що резонує і відчу­вається у грудях, називається грудним; звук, який резонує вище гортані й відчувається ніби в голові, називається головним; звук, що резонує у грудях і частково в голові, називається мішаним. Мішаний регістр, яким фактично користуються співаки, утворюється в процесі роботи над розвиненням голосу. Мішаний регістр характеризується сполученням елементів грудного й фальцетного (головного).

На межах регістрів містяться зони звуків, на яких відбувається перебудова голосового апарата — перехідні ноти, або звуки. Ці межі особливо чути в тих, хто співає натуральними голосами й не використовує прийомів згладжування регістрів. У багатьох співаків, особливо самодіяльних, на перехідних нотах голос стає тьмяним, менш стійким, а пройшовши цю зону, знову набуває колишньої краси й сили. Сучасники великого російського співака Ф. Шаляпіна зазначали, що на перехідних звуках у нього не тільки немає ніякого падіння сили звука, але й зміни тембру, тобто перехід від одного регістру до іншого відбувається настільки поступово, що регістри не можна точно розмежувати. На перехідних звуках змішуються два регістри — грудний і головний — і утворюється нове мішане звучання, яке називається мікстом. Мікст (від лат. mix-tus — мішаний) — це штучний регістр голосу, утворюваний через змішування натуральних регістрів, завдяки чому різка межа в характері їхнього звучання зникає.

Побутовий, звичайний непоставлений голос має діапазон близько півтори октави, а професійний спів потребує діапазону на дві й більше. Вміння користуватися мішаним звучанням значно збільшує діапазон кожного професійного співака.

Чоловічий голос

Чоловічий і хлопчачий голоси мають два регістри: грудний і фальцет. Зона пере­хідних звуків, де утворюється мішане

звучання, одна. Чоловіки, які співають натуральними голосами й не застосовують прийомів згладжування регістрів, мають невеликий діапазон, напружені і крикливі верхні звуки. Спів натуральним голосом у народній манері не є недоліком співу. Це особливий стиль і напрям у вокальному мистецтві та виконавстві. Рідкісний співак володіє двома манерами співу — народною і академічною. Звичайно спеціалізуються в одній із двох.

Чоловіки, які співають у академічній манері, значно розширюють діапазон голосу, використовуючи легке фальцетне (головне) звучання. Фальцет (італ. falsetto, від лат. falso — несправжній) — найвищий регістр чоловічого співацького голосу, що виходить за межі звичайного об'єму. Фальцет характеризується зниженою силою звуку, особли­вою м'якістю й безтембровістю. Якщо чоловікові запропону­вати проспівати низку звуків, що підвищуються, то на певній висоті він відчує неможливість утворювати звуки далі в тій же манері. Тільки змінивши попередню манеру на фальцет, він зможе взяти ще кілька більш високих тонів. У сольному співі фальцет використовується не часто, а полегшений фальцетний спів у партії хору дає красиве звучання і є ознакою освіченості хориста.