Про особливості розучування творів у різних фактурах викладу

Кожна фактура викладу має своє ансамб­леве співвідношення голосів (про це йшла мова у розділі «Ансамбль»), виражальні можливості, а також свої особли­вості в розучуванні творів з хором.

Гармонічний склад викладу

У творах гармонічного (акордового) складу основна мелодична лінія зви­чайно міститься в партії сопрано в міша­ному хорі або в партії перших сопрано в жіночому хорі, а якщо хор чоловічий, то головну мелодію співає партія перших тенорів. У цих випадках починати розучування треба з тих партій, які супроводжують основну мелодію. Основна мелодична лінія звичайно засвоюється швидше, ніж голоси, що її супроводжують, тому вона розучується пізніше.

Можна почати розучування з партії других сопрано, яка розташовується між верхнім і нижнім голосом і звичайно прослуховується в хорі складніше. Програвання на форте­піано головної мелодії, яка міститься у верхньому голосі, допоможе хористам швидше засвоїти мелодичні лінії інших голосів. Вистроювання акордів і поєднання хорових партій можна провести так: спочатку поєднати партії других сопрано й альтів, потім прослухати дві сопранові партії і крайні голоси й тільки після цього з'єднати всі хорові партії разом.

Підголосна поліфонія

У багатоголосних народних піснях із відносно самостійними голосами, що звучать одночасно з основним, кожна партія розучується окремо з можливим програванням останніх голосів. Програвання голосів можна засто­сувати в самодіяльному, дитячому хорових колективах та на початковому етапі навчання хору. Метод програвання голосів допоможе співакам не лише фіксувати свою увагу на хоровому голосі, що розучується, а й чути його у пра­вильному ритмічному й мелодичному поєднанні з іншими голосовими партіями. Цей прийом для студентів не новий вони застосовували його для виучування хорових партій у партитурі, а в хорі він реалізується в хоровому звучанні.

У наведеному вище прикладі використана підголосна поліфонія. Основна мелодія міститься в партії сопрано, а партія альтів є підголоском. Цей підголосок має самостійну мелодію, яка не поступається красою основній мелодії. У наведеній пісні альтова партія складна для виконання, у ній багато стрибків, розспівів, тому з неї й можна почати розучування.

Канон

У творах поліфонічної фактури, напи­саних у формі канону, хорова тканина утворюється проспівуванням однієї і тієї ж мелодії з неодночасним вступом хорових голосів. Особли­вістю розучування канонів є те, що на початковому етапі основна тема може розучуватися всім хором одночасно. Розучування теми всім хором не є складним, хоча почерговий вступ голосів значно ускладнює спів.

З дитячим хором у цьому каноні можна використати прийом одночасного співу хору й керівника, коли керівник співає один голос, а одна чи дві хорові партії — інші. Вико­ристовуючи цей прийом, керівник повинен звертати увагу хористів на те, щоб звучання хору не заглушувало голос керівника.

Завершальний етап

Художня, чи завершальна фаза розучування, є останнім етапом роботи над хоровим твором. Фрагментарна робота закінчена, увесь попередньо вивчений матеріал у хорових партіях поєднується в єдине ціле. Диригент хору остаточно встановлює темпи, загальний ди­намічний план, кульмінації, цезури. На цьому етапі робота над деталями не припиняється, вони уточнюються, закріп­люються.

Художній, завершальний період має на меті розкрити художній зміст твору. Ця робота спирається на словесний текст. Виявленню внутрішнього змісту твору сприяють фразування, логічні акценти, динамічний розвиток.

Багаторазове «вспівування» твору в потрібному темпі з усіма нюансами й на повну силу, як на концерті, допоможе хорові вжитися у твір і набути свободи виконання. Концертне виконання є найвідповідальнішим моментом у роботі колективу. На концерті диригент не може зупинити виконання й виправити звучання, як на репетиції. На концертній естраді він спілкується з хором через жести й міміку. Чим вищою є майстерність диригента, тим яскравіше виконання твору, бо на концерті увага хору зосереджена тільки на диригенті. Він стримує, заспокоює, підбадьорює хор, тому, крім диригентської майстерності, під час кон­цертного виконання від нього вимагається витримка, само­владання, тактовність, внутрішня врівноваженість. Після концерту диригент аналізує виконання, уточнює деталі, вно­сить зміни чи доповнення у трактування виконання хорового твору, ділиться своїми думками з хором, і робота над твором триває.

На закінчення ми радимо прислухатися до тих порад П. Чеснокова, що він їх дає молодим диригентам-початківцям, бо вони ґрунтуються на його багаторічній роботі з хором.

1. Не приходь до хору з твором, попередньо тобою не вивченим, не проаналізованим усебічно.

2. Якщо хор співає погано, звинувачуй у цьому тільки себе.

3. На заняттях з хором не будь грубим; це принизить тебе в очах хору, а справі тільки завдасть шкоди.

4. На заняттях не змушуй хор повторювати безцільно одне й те ж; перед кожним повтором спочатку поясни, для чого ти це робиш, інакше поступово почнеш втрачати довіру хору до себе.

5. Перед виходом на естраду зроби 2—3 глибоких повіль­них вдихи; це благотворно впливає на нервову систему.