Залежність загальнохорового строю від вокально-технічної складності твору

На якість загальнохорового строю впливають розміщення акорду, теситура, динаміка, темп, ритм, дикція та емоційний стан хору. Проаналізуємо кожну вокально-технічну складність окремо.

Розміщення акорду. У жіночому й дитячому хорах широке розміщення акорду ускладнює його вистроювання, тому що голоси віддалені на велику відстань. Особливу складність для роботи над загальнохоровим строєм становлять акорди з відхиленням від традиційних норм розташування голосів, коли хорові партії опиняються в нерівних теситурних умовах. Впливають на стрій і перехрещення голосів, якщо порушується звичне звукове співвідношення хорових партій у хорі, під час чого співаки відчувають дискомфорт.

У наведеному вище прикладі з хорового твору «Веселий шевчик» (музика В. Соколова) ці перехрещення в сопрано­вих партіях складні лише на перший погляд. Мелодія переходить із голосу в голос і виявляється то в С1, то в С2. Завдяки цим перехрещенням композитор уникає одноманітності в голосоведенні й «топтання» мелодій на одному звуці, а, як відомо, спів на одному звуці загрожує пониженням інтонації. В даному разі перехрещення збагачують мелодику кожної хорової партії і тим самим сприяють інтонаційній стійкості.

Особливості жіночих і дитячих голосів, їх прозорість і тонкість сприяють досягненню ідеального загальнохорового строю за будь-якого розташування акорду. У тісному розташуванні акорду інтонаційні труднощі можуть виникати в тих випадках, коли витримані звуки в хорових голосах вступають у різкі дисонантні взаємини.

У чоловічому хорі ускладнює вистроювання акордів тісне розташування голосів. Особливо складні для вистроювання дисонантні сполучення в низькій теситурі, коли звучання басу втрачає інтонаційну чистоту через велику кількість часткових тонів (обертонів). Особливість чоловічих голосів з багатством обертонів, густотою й широтою звучання допомагає швидше досягти бажаного строю в акордах з широким розташуванням, а не з тісним.

Теситура й динаміка — дві нерозривні умови, які впливають на якість загальнохорового строю. За відповідності теситурних умов до вказаних у партитурі нюансів створюються необхідні передмови для хорошого загальнохорового строю. Як тільки теситура й нюанси починають протистояти одне одному — виникають інтонаційні труднощі. Ця невідповідність теситури й нюансів є великою вокально-хоровою складністю, подолання якої залежить від професіоналізму хорового колективу. Керівник хору зобов'язаний проаналізувати твір і помітити місця можливих труднощів для досягнення загальнохорового строю. Цей аналіз партитури в період домашньої підготовки допоможе керівникові в роботі з хором.

Як відомо, у зручній теситурі і природному нюансі хор звучить легко і стійко. При голосному співі в низькій теситурі виникає небезпека підвищення.

У наведеному далі прикладі в усіх голосах, крім С₁, теситура низька для нюансу ff, тому встановити стрій буде важко. Особлива інтонаційна складність виникає в партії С₂ на звуках, які повторюються. Витриманий звук у С₁ різко дисонує з альтовими партіями й утруднює знаходження тонів вступу. У другому такті першим альтам дуже складно утримувати інтервал великої септими стосовно партії С₁.

У високій теситурі нюанс Р і РР є великою технічною складністю. Послаблене дихання під час співу на Р і РР у високій теситурі призводить до пониження строю. Ця вокально-хорова складність може бути успішно подолана тільки професійним хором.

Рухливі нюанси становлять серйозну небезпеку для чистого інтонування. Посилення звука може викликати підвищення строю, якщо хор співатиме надто активно і збуджено. У наведеному нижче прикладі з хорового твору «Досвітні огні» (музика А. Кос-Анатольського, слова Лесі Українки) небез­пека підвищення строю може виникнути на ферматі.

Зменшення звучності іноді супроводжуватиметься пони­женням строю, якщо хор співатиме бездиханно. Напрямок мелодії у поєднанні з рухливим нюансом теж має велике значення для чистоти строю. Цю залежність строю від напрямку мелодії і нюансу можна простежити на прикладі з хору «Вокаліз» (музика М. Парцхаладзе).

У наведеному прикладі зменшення звучності на низхідних акордах, яке закінчується раптовим sf, і важке підкреслення кожного акорду у стриманому русі становить велику склад­ність для чистого строю. Це підкреслення здатне занадто заглибити звук і призвести до форсування, в результаті чого може виникнути небезпека пониження строю.

Динаміка й темп пов'язані між собою так нероз­ривно, як теситура й нюанси.

Спокійний темп сприяє вистроюванню акорду. Рухливі і швидкі темпи не дають можливості вслухатися в акорд і відкоректувати точність інтонації, особливо на дрібних тривалостях. Прискорення темпу, як і уповільнення, різко впливає на якість строю. У тих творах, де образно-емоцій­ний зміст не вимагає посилення звучності під час приско­рення темпу, недосвідчені співаки, прискорюючи темп, мимоволі посилюють гучність, що може викликати пору­шення строю. Посилення звучності, яка не контролюється, призводить до форсування звуку й підвищення строю.

Уповільнення темну іноді супроводжується мимовільним затиханням звучності, втратою міцного дихання і створює небезпеку пониження.

Прискорення чи уповільнення темпу з одночасною зміною нюансу становить серйозну вокально-технічну складність навіть для професійного хору.

Дикційні труднощі, недбала вимова слів, важкі словосполучення, численні розспівування, вокалізація, різний текст у хорових партіях — усе це впливає на якість строю.

Емоцій ний стан хору дуже впливає на хоровий стрій. Якщо хор перебуває в піднесеному настрої або збуджений і схвильований, то цілком можливе підвищення строю. Млявий, пригнічений стан хору обов'язково призво­дить до пониження строю. На настрій хору впливає і емоційний стан диригента, його нерішучість або, навпаки, впевненість в успіху, прояв доброзичливості й поваги до колективу.

Нюанси

Нюанси — третій елемент хорової звуч­ності зі строєм і ансамблем. Нюанси прикрашають хоровий спів, надають йому жвавості й емоційності. Співати з яскравими, логічно обґрунтованими нюансами — це той ідеал, до якого має прагнути кожен хор, і самодіяльний, і професійний.

Динаміка в хоровій музиці означає розподіл сили звука. Якщо хор співає чисто і злагоджено, але монотонно, то це означає, що сила звучання розташована майже на одному рівні. Такий спів не захоплює слухачів і справляє враження пасивності. Сила звука, що правильно й різноманітно розпо­ділена, приємно вражає великою активністю, а виконання стає жвавим, яскравим, зрозумілим.

Розглянемо динамічні відтінки за книгою М. Єгорова «Теорія і практика роботи з хором» у розділі «Динаміка» [9, 115].

Розподіл сили звука є одним із завдань диригента хору. Основні знаки динаміки — це piano, forte, dim, cresc.

«1. Динамічний відтінок piano ґрунтується на прикрито стрима­ному звуці й залишає враження спокою й урівноваженості. Хорове піано в нижньому регістрі залишає враження м'яке, дещо приглу­шене. У середньому регістрі Р набуває спокійного й рівного звучання, а під час переходу у верхній регістр робиться легким і ніжним.

Динамічний відтінок pianissimo є найбільш складним і створює враження надзвичайної ніжності, якоїсь звукової невагомості, таємничості й може бути доведений і до повного завмирання (morendo).

2. Forte — динамічний відтінок, що вказує на широке, гучне звучання й викликає враження впевненості і твердості. Хорове/у нижньому регістрі звучить важко, огрядно, але не напружено. У середньому регістрі цей відтінок звучить твердо, впевнено й у верхньому досягає великої сили й напруження. Динамічний відтінок fortissimo, як і відтінок pianissimo, належить до найскладніших. Складність його полягає в тому, щоб не допустити надмірного перевантаження, яке може призвести до неприродності, зайвої напруженості і грубого форсування. Часто неправильний розподіл сили звука диригентом хору доводить відтнок до цілковитого крику, що порушує загальний ансамбль.

3. Crescendo — динамічний відтінок, що означає поступове посилення звука. Складність цього відтінку полягає в тому, що посилення звука відбувається нерівно, зигзагоподібно, звук посилюється відразу, чи спочатку посилення не відчувається, і настає раптово, в останній момент.

4. Diminuendo — динамічний відтінок, що означає поступове зменшення сили звука.

Динамічні відтінки cresc і dim розширюють і збагачують вико­навську техніку хорового колективу. Іноді деякі диригенти розумі­ють cresc не лише як поступове посилення звука, але і одночасно пов'язану з цим тенденцію до прискорення темпу. Це ж помічається і стосовно dim, яке розглядають як поступове змен­шення сили звука з одночасною тенденцією до уповільнення темпу. Ці відтінки будуть природними тільки за умови чітко витриманого ритмічного їх виконання».

Для того, щоб наростання і спад звучності здійснювалися з більшою виразністю, треба починати crescendo дещо слабіше, ніж основний нюанс, a diminuendo — голосніше. Мудре правило пропонують великі музиканти: «Crescendo означає piano; diminuendo означає forte». Тобто опору для тривалого crescendo треба шукати у глибокому diminuendo, a для такого ж тривалого diminuendo — у насиченому й повному crescendo.

Крім основних динамічних відтінків, використовуються у практиці й інші види музичної динаміки, які розширюють виражальні можливості хору й удосконалюють його вокально-хорову техніку.

«1. Акцент, загальне значення якого може бути виражене словом „наголос". Акцент буває метричним, що є початком кожного такту, ритмічним, як початок кожної сильної долі в такті, і фразуючим, який дає змогу особливо підкреслити той чи інший музичний вираз. Фразуючий акцент позначається значком >. Акцент у хорі може бути загальним для всього хору чи частковим — в окремих голосових партіях. Технічне відпрацьовування цього виду відтінку в хоровому колективі має ґрунтуватися на швидкому скороченні початкової сили звука.

2. Сфорцандо (sforzando — скор. sf) має значення раптового, несподіваного наголосу на одному якомусь звуці чи акорді. 3. Раптове piano — subito P — контрастний динамічний відтінок. Звичайно використовується після голосного звучання перед наступним наростанням сили звука».

Хоч тривале cresc і dim складні для виконання, але ще більшою складністю є раптова зміна нюансів. Їх виконання вимагає великої майстерності й досвіду хорового співу. Дуже часто хористи не можуть одразу перейти з одного нюансу на інший, від чого порушується характер твору, як у наведе­ному прикладі.

Особлива складність такої раптової перебудови у співаків пов'язана зі специфікою співацького дихання, що допускає деяку інерцію після зміни нюансу. Іноді перед різкою зміною нюансу використовують цезуру (коротке дихання), аби співаки встигли приготуватися до нового нюансу.

Як відомо, хоровий спів сприймається та оцінюється слухачами за трьома елементами хорової звучності, а саме: чистотою інтонації, злагодженістю співу і яскравістю й виразністю динамічних відтінків. Сила звука хору залежить від наявності в ньому співаків із сильними голосами й від загальної кількості співаків. Не кожний хор має можливість розвивати велику силу звука й не кожен хор уміє співати дуже тихо. Спів з великою градацією нюансів є ознакою майстерності виконавців і завжди приємно вражає слухачів.

До професійних хорів співаки добираються за конкурсом і диригент має змогу формувати хорові партії так, як того вимагає необхідність. Такі хори можуть розвивати велику силу звучності. Навчальні хори не завжди мають у своєму складі співаків із сильними голосами. Здебільшого до їхнього складу входять співаки зі слабкими голосами, тому гучність звучання таких хорів, порівняно з професійними, обмежена. Досвідчені керівники таких хорів намагаються використову­вати тихий і негучний спів, щоб навіть mf справило вражен­ня ff. Такий розподіл сили звука зберігає у хорі ансамбль і стрій.

Отже, градації гучності, які практично використовуються, досить відносні й не мають такого точного виміру, як метроном для визначення швидкості. Все залежить від почуття міри керівника хору та його художнього смаку й від виконавських можливостей хору. Така умовність динамічних позначень дає змогу виконавцям проявити індивідуальність і творчі поривання повною мірою.