Збільшений тризвук

Збільшений тризвук — складається з великих терцій. Трапляється в гармонічних ладах: у гармонічному мажорі на VI ступені й у гармонічному мінорі на III ступені. Збільшений тризвук може виникнути й у результаті альтерації гармонічних поєднань (підвищення квінти в тонічному й домінантовому тризвуках мажорного ладу).

Збільшений тризвук становить особливу складність під час інтонування як у мелодичному, так і в гармонічному видах тому, що чергування двох великих терцій створює інтервал збільшеної квінти, який звучить нестійко. Характерним інтервалом акорду є надзвичайно складний для інтонування інтервалів зб. 5, який майже неможливо проспівати без гармонічної підтримки.

Під час виконання збільшеного тризвуку в поєднанні з іншими акордами основний тон слід співати «тупо», низько, терцію — високо, квінту — гостро вгору, підтягуючи до потрібної висоти.

К. Пігров у книзі «Керування хором» пропонує метод, з допомогою якого можна чисто проарпеджувати збільшений тризвук: «Проспівати „гостро" пер­шу велику терцію, а тоді на ній зробити формату, щоб думкою (внутрішнім слухом) переіменувати її в основний тон наступного мажорного тризвуку й потім знову „гостро" подати другу велику терцію».

Інтонування септакордів

Септакорди складаються з чотирьох звуків, розташованих по терціях. У цих акордах характерним є інтервал септими, тому всі вони називаються септакордами.

Септакорди можна побудувати на всіх ступенях мажору й мінору.

К. Пігров дає точне визначення найбільш вживаним у хоровій літературі септакордам: «Септакорд на V ступені зветься домінантсептакордом, бо основу його становить домінанта ладу; септакорд на VII ступені натурального мажору зветься малим ввідним, бо септима в нього мала, а основу його становить ввідний тон ладу. Септакорд на II ступені гармонічного мажору й мінору зветься септакордом

типу малого ввідного, бо інтервали, які його складають, тотожні з інтервалами малого ввідного. Септакорд II ступеня натурального мажору зветься малим, бо септиму він має малу і в основі своїй має малий (мінорний) тризвук; септакорд на VII ступені гармонічного мажору й мінору має назву зменшеного, бо септима цього акорду зменшена».

Домінантсептакорд складається з мажорного тризвуку й малої терції над ним чи малої септими стосовно основного

тону. У всіх оберненнях спосіб інтонування інтервалів акорду залишається незмінним — септима подається «тупо», низько, а останні інтервали — за схемою мажорного тризвуку. Домінантсептакорд має надзвичайно яскра­ве забарвлення й інтонується без особливих складностей. Складність може виникнути тоді, коли у творах спостерігається прохідна септима. Прохідна септима дуже часто інто­нується співаками недбало, недостатньо низько. Низхідна велика секунда за прави­лами інтонування має бути проспівана «тупо», низько.

Малий ввідний (VII ступінь мажору) складається із змен­шеного тризвуку й великої терції над ним чи малої септими стосовно основного тону. Малий ввідний вимагає гострої подачі основного тону й септими, а терція і

квінта інтонуються «тупо», низько. У цьому акорді найбільшу небезпеку для чистоти інтонування становить основний тон, який надає акордові звукової напруженості.

Недостатньо гостра подача основного тону позбавляє акорд забарвлення й робить його млявим. У всіх оберненнях малого ввідного способи інтонування інтервалів залишають­ся незмінними.

Зменшений септакорд (VII ступінь гармонічного мінору) складається із зменшеного тризвуку й малої терції над ним чи зменшеної септими стосовно основного тону. У складі акорду дві зменшені квінти. Зменшений

септакорд являє собою найнестійкіше спів­звуччя і є дуже складним для виконання хором. Щоб проспівати цей акорд чисто, треба основний тон подати «гостро» вгору, терцію, зменшену квінту і зменшену септи му проінтонувати у зворотному напрямку — «тупіше», низько. Особливу небезпеку для чистого інтонування ста­новить основний тон. У хорі часто основа акорду викону­ється співаками недостатньо «гостро», не утримується на потрібній висоті, від чого акорд втрачає своє забарвлен­ня.

Характер звучання зменшеного септакорду дуже напру­жений у будь-якому нюансі й будь-якій теситурі.

Особливість інтонування зменшеного септакорду полягає в тому, що ізольовано від музичного тексту проспівати його практично неможливо. За відповідної гармонічної та мело­дичної підготовки акорд засвоюється швидко і звучить завжди впевнено і яскраво.

Малі мінорні септакорди складаються з мінорного тризвуку й малої терції над ним чи малої септими стосовно основного тону. Інтонуються ці акорди за схемою мінорного тризвуку (основний тон

і квінта подаються з легким підтягуванням угору, а терція — вниз) септима акордів завжди інтонується «тупо», низько.

Великі мажорні септакорди складаються з мажорного тризвуку й великої септими стосовно основного тону. Інто­нуються ці акорди за схемою мажорного тризвуку (основний тон і квінта інтонуються

стійко, терція — з підтягуванням угору), септима акордів інтонується завжди високо, з підтягуванням угору. Основну складність становить інтонування септими,

яку звичайно співають дещо нижче, ніж потрібно. Тому септиму треба співати «гостро», високо, щоб відчувалося тяжіння до основного тону.