
- •Лекція №1.
- •Характеристика і класифікація співацьких голосів
- •Чоловічі голоси
- •Комплектування хорової партії
- •Теситура
- •Будова голосового апарата
- •Регістрова будова голосу
- •Чоловічий голос
- •Жіночий голос
- •Особливості дитячого голосового апарата
- •Мутація дитячого голосу
- •Охорона дитячого голосу
- •Поради щодо гігієни голосу
- •Леція №2. Дитячий хор
- •Хор молодших школярів
- •Хор школярів середніх класів
- •Хор старших школярів
- •Чоловічий хор
- •Жіночий хор
- •Мішаний хор
- •За городом качки пливуть
- •Вокальні навички
- •Лекція №3. Дикція
- •Вплив на дикцію засобів хорової виразності
- •Робота над словом у хорі
- •Розспівування гармонічні
- •Розспівування дитячого хору
- •Розділ ііі. Елементи хорової звучності Ансамбль
- •Ансамбль метру й ритму
- •Темповий ансамбль
- •Дикційно-орфоепічний ансамбль
- •Лекція №4. Стрій Інтонація і хоровий стрій
- •Мелодичний стрій
- •Інтонування мажорними гамами
- •Інтонування
- •Український лад
- •Про інтонування діатонічних і хроматичних півтонів
- •Септими
- •Збільшені і зменшені інтервали
- •Чисті інтервали
- •Гармонічний стрій
- •Мажорний тризвук
- •Мінорний тризвук
- •Зменшений тризвук
- •Збільшений тризвук
- •Інтонування септакордів
- •Залежність загальнохорового строю від вокально-технічної складності твору
- •Взаємодія нюансів і ансамблю та нюансів і строю
- •Розділ IV. Робота над хоровим твором Гра хорової партитури
- •2. Аналіз хорової партитури
- •II. Музично - теоретичний аналіз
- •III. Вокально-хоровий аналіз
- •IV. Виконавський аналіз
- •II. Музично-теоретичний аналіз
- •III. Вокально-хоровий аналіз
- •IV. Виконавський аналіз
- •Практична робота з хором
- •Етапи роботи з хором над хоровим твором
- •Показ твору й початкова робота
- •Технічне освоєння хорової партитури
- •Про особливості розучування творів у різних фактурах викладу
- •Завершальний етап
- •Короткий словник музичних термінів
- •Передмова
- •Рекомендована література:
Збільшений тризвук
Збільшений тризвук — складається з великих терцій. Трапляється в гармонічних ладах: у гармонічному мажорі на VI ступені й у гармонічному мінорі на III ступені. Збільшений тризвук може виникнути й у результаті альтерації гармонічних поєднань (підвищення квінти в тонічному й домінантовому тризвуках мажорного ладу).
Збільшений тризвук становить особливу складність під час інтонування як у мелодичному, так і в гармонічному видах тому, що чергування двох великих терцій створює інтервал збільшеної квінти, який звучить нестійко. Характерним інтервалом акорду є надзвичайно складний для інтонування інтервалів зб. 5, який майже неможливо проспівати без гармонічної підтримки.
Під час виконання збільшеного тризвуку в поєднанні з іншими акордами основний тон слід співати «тупо», низько, терцію — високо, квінту — гостро вгору, підтягуючи до потрібної висоти.
К. Пігров у книзі «Керування хором» пропонує метод, з допомогою якого можна чисто проарпеджувати збільшений тризвук: «Проспівати „гостро" першу велику терцію, а тоді на ній зробити формату, щоб думкою (внутрішнім слухом) переіменувати її в основний тон наступного мажорного тризвуку й потім знову „гостро" подати другу велику терцію».
Інтонування септакордів
Септакорди складаються з чотирьох звуків, розташованих по терціях. У цих акордах характерним є інтервал септими, тому всі вони називаються септакордами.
Септакорди можна побудувати на всіх ступенях мажору й мінору.
К. Пігров дає точне визначення найбільш вживаним у хоровій літературі септакордам: «Септакорд на V ступені зветься домінантсептакордом, бо основу його становить домінанта ладу; септакорд на VII ступені натурального мажору зветься малим ввідним, бо септима в нього мала, а основу його становить ввідний тон ладу. Септакорд на II ступені гармонічного мажору й мінору зветься септакордом
типу малого ввідного, бо інтервали, які його складають, тотожні з інтервалами малого ввідного. Септакорд II ступеня натурального мажору зветься малим, бо септиму він має малу і в основі своїй має малий (мінорний) тризвук; септакорд на VII ступені гармонічного мажору й мінору має назву зменшеного, бо септима цього акорду зменшена».
Домінантсептакорд складається з мажорного тризвуку й малої терції над ним чи малої септими стосовно основного
тону. У всіх оберненнях спосіб інтонування інтервалів акорду залишається незмінним — септима подається «тупо», низько, а останні інтервали — за схемою мажорного тризвуку. Домінантсептакорд має надзвичайно яскраве забарвлення й інтонується без особливих складностей. Складність може виникнути тоді, коли у творах спостерігається прохідна септима. Прохідна септима дуже часто інтонується співаками недбало, недостатньо низько. Низхідна велика секунда за правилами інтонування має бути проспівана «тупо», низько.
Малий ввідний (VII ступінь мажору) складається із зменшеного тризвуку й великої терції над ним чи малої септими стосовно основного тону. Малий ввідний вимагає гострої подачі основного тону й септими, а терція і
квінта інтонуються «тупо», низько. У цьому акорді найбільшу небезпеку для чистоти інтонування становить основний тон, який надає акордові звукової напруженості.
Недостатньо гостра подача основного тону позбавляє акорд забарвлення й робить його млявим. У всіх оберненнях малого ввідного способи інтонування інтервалів залишаються незмінними.
Зменшений септакорд (VII ступінь гармонічного мінору) складається із зменшеного тризвуку й малої терції над ним чи зменшеної септими стосовно основного тону. У складі акорду дві зменшені квінти. Зменшений
септакорд являє собою найнестійкіше співзвуччя і є дуже складним для виконання хором. Щоб проспівати цей акорд чисто, треба основний тон подати «гостро» вгору, терцію, зменшену квінту і зменшену септи му проінтонувати у зворотному напрямку — «тупіше», низько. Особливу небезпеку для чистого інтонування становить основний тон. У хорі часто основа акорду виконується співаками недостатньо «гостро», не утримується на потрібній висоті, від чого акорд втрачає своє забарвлення.
Характер звучання зменшеного септакорду дуже напружений у будь-якому нюансі й будь-якій теситурі.
Особливість інтонування зменшеного септакорду полягає в тому, що ізольовано від музичного тексту проспівати його практично неможливо. За відповідної гармонічної та мелодичної підготовки акорд засвоюється швидко і звучить завжди впевнено і яскраво.
Малі мінорні септакорди складаються з мінорного тризвуку й малої терції над ним чи малої септими стосовно основного тону. Інтонуються ці акорди за схемою мінорного тризвуку (основний тон
і квінта подаються з легким підтягуванням угору, а терція — вниз) септима акордів завжди інтонується «тупо», низько.
Великі мажорні септакорди складаються з мажорного тризвуку й великої септими стосовно основного тону. Інтонуються ці акорди за схемою мажорного тризвуку (основний тон і квінта інтонуються
стійко, терція — з підтягуванням угору), септима акордів інтонується завжди високо, з підтягуванням угору. Основну складність становить інтонування септими,
яку звичайно співають дещо нижче, ніж потрібно. Тому септиму треба співати «гостро», високо, щоб відчувалося тяжіння до основного тону.