Про інтонування діатонічних і хроматичних півтонів

Діатонічні і хроматичні півтони вживаються як самостійні акордові звуки під час зміни гармонії і як складова частина мелодичної фігурації.

Мелодії, у яких натрапляємо на діатонічні і хроматичні півтони, є складними не тільки для хористів-початківців, а й для досвідчених співаків, однак зміна гармонії завжди полегшує їх інтонування.

Діатонічний півтон утворюється двома суміжними ступенями звукоряду, які дають інтервал малої секунди. Діатонічні півтони, які трапляються в мажорному мінорному ладах, виконуються за правилами односторон­нього звуження, як малі інтервали.

Мала секунда — інтервал, який потребує такої ж уваги, як і велика секунда. Під час співу малої секунди вгору

простежується тенденція верхнього звука до підвищення, що викликає й підвищення строю. Тому верхній звук висхідної малої секунди слід подавати якомога ближче, вузько «тупо», нижче.

Під час співу малої секунди вниз спостерігається тенденція до пониження, а отже, є загроза пониження

строю. Нижній звук низхідної малої секунди слід інтонувати якомога вище, гостро. Інтонування цього інтервалу завжди складне. Співаки-початківці не відчувають цієї гостроти звучання малої секунди, й тільки

проспівавши в хорі не один рік, вони навчаються від­творювати голосом відтінки інтонації.

Хроматичний півтон — півтон, який утворюють два ступені з однією назвою за допомогою альтерації одного з них, тобто півтон, що є збільшеною примою.

Хроматичні півтони в більшості випадків є результатом зміни гармонічної функції.

Хроматичні півтони як угору, так і вниз криють небезпеку нечіткого, невпевненого інтонування, схожого на підвивання. У хоровій практиці така манера співу нази­вається «під'їздом». Виконання хроматизмів взагалі завжди є складним, але у високій теситурі точність виконання залежить від вокальної підготовки співаків.

Для правильного інтонування хро­матичних послідовностей велике зна­чення має відчуття ввіднотонових тяжінь звуків у ладі. Хроматично змінений звук різко тяжіє до розв'я­зання, як ввідний тон у тоніку, і тому відстань між соль #₁ ля менша, ніж між соль і соль #. Можливості зонного слуху і тренованість співацького апара­та дають змогу відтворити найтонші інтонаційні відтінки у хроматичних півтонах. Із ввіднотонової природи хроматизмів походить правило, яке застосовують співаки: хроматичні півтони інтонуються широко, а діатонічні — вузько.

На прикладі уривку з хорового твору «Березова гілка» проаналізуємо інтонування хроматичних півтонів і просте­жимо залежність інтонування від напрямку мелодії.

У наведеному прикладі всі хорові партії розташовані в середній теситурі, нюанс відповідає теситурі. Мелодичні лінії хорових голосів ускладнює велика кількість хроматизмів, пов'язаних з модуляцією в ля мажор.

Сопрано перші. Голосоведення плавне, квартовий хід, відчутний на стійких звуках, не викликає труднощів, але ре₂ як вершинку мелодії і висхідну велику секунду слід проінтонувати вище. Викликає небезпеку можливе пониження сі1 у третьому такті, хроматичний півтон необхідно співати широко.

Сопрано другі. Голосоведення статичне. У перших трьох тактах є небезпека пониження, співати слід, підтягуючи вгору. Інтонування соль # буде полегшеним, якщо співати з відчуттям тяжіння в ля_1. У четвертому такті велику складність являє до , який потрібно співати якнайнижче, бо в цьому такті вже звучав високий до#₂ у партії С₁.

Альти. Голосоведення статичне й поступово висхідне. Квартовий хід на звуках тризвуку труднощів не викликає. Повторювані звуки слід співати з підтягуванням угору, хроматизм інтонувати широко.

Терції

У мелодіях найбільш уживаним інтерва­лом після секунди є інтервал терція. Терція дає відчуття ладу, тому значення

цього інтервалу в музиці дуже велике. За складністю інтонування терція посідає друге місце після секунди.

Під час виконання терцій послуговуються тими ж прийо­мами, що й під час співу великих і малих секунд. Протягом руху вгору великої терції верхній звук слід посилати якнайвище, гостріше. Під час руху мелодії вниз нижній звук

виконується щонайнижче. Інтонуючи висхідну малу терцію, другий звук необхідно посилати нижче, а в низхідному русі — гостріше. При недостатньому слуховому контролі і слабкій техніці великі терції іноді співають нижче, ніж треба, а малі терції інтонують ширше, вище, через що руйнується стрункість мелодії і втрачається відчуття ладу.

Професор П. Чесноков вважає найважчими для інтонування інтервали збільшені та зменшені, а К. Пігров — секунди й терції: «Так, є інтервали важчі за великі й малі секунди, за великі й малі терції. Деякі з них ми назвемо: збільшена квінта, зменшена терція, непідготовлена збільшена кварта і деякі інші. Хіба часто зустрічаються збільшені, зменшені або так чи інакше альтеровані інтервали? Ні! Ці інтервали зустрічаються рідко, і стройний хор (що співає чисто секунди і терції) досить легко подолає технічні труднощі збільшених і зменшених інтервалів.

Основа всіх хорових творів все ж таки базується на інтервалах секунд, терцій та їх обернень».