Інтонування

Способи інтонування мінорної гами, за К. Пігровим і П. Чесноковим, цілком збігаються.

Розглянемо інтонування кожного ступеня мінорної гами.

«У звучанні першого ступеня спостерігається деяка нестійкість. Можливо, це пояснюється тим, що мінорна гама — не самостійний лад, а похідний від шостого ступеня мажору, в якому названий ступінь має тенденцію до пониження» . Інтонування першого ступеня вимагає інтенсивного підтягування вгору.

Таблиця 2 МІНОР

Під час руху вгору			Під час руху вниз
Сту­пені	Тенденція	Треба	Сту­пені	Тенденція	Треба
І	—	Співати рівно з підтягуванням вгору	VIII	—	Співати рівно з підтягуванням вгору
II	До пони- ження	Гостро підтягу- вати вгору	VII	До підви- щення	Підтягувати вниз
III	До підви- щення	Підтягувати вниз	VI	До підви- щення	Підтягувати вниз
IV	До пони- ження	Підтягувати вгору	V	До пони- ження	Підтягувати вгору
V	До пони- ження	Інтенсивно під- тягувати вгору	IV	До підви- щення	Підтягувати вниз
VI	До пони- ження	Підтягувати вгору	III	До підви- щення	Підтягувати вниз
VII	До пони- ження	Підтягувати вгору	II	До пони- ження	Підтягувати вгору
VIII	До підви- щення	Підтягувати вниз	І	До підви- щення	Підтягувати вниз

Другий ступінь — ввідний тон у тоніку паралельного мажору, тому вимагає інтенсивного підтягування вгору до потрібної висоти.

Третій ступінь визначає лад, має тенденцію до підвищення, тому треба співати з напруженням до пониження, як діатонічний півтон.

Четвертий ступінь тяжіє до пониження, співати треба як велику секунду вгору, тобто високо.

П'ятий ступінь — стійкий звук, але інколи має тенденцію до пониження, як терція паралельного мажору.

У натуральному й гармонічному мінорі шостий ступінь треба співати з напруженням до пониження, вузько, близько, «тупо», як висхідний діатонічний півтон. Іноді цей півтон виконується ширше, вище, ніж треба, і тоді спричиняє підвищення строю. Чистота інто­нування шостого ступеня залежить від гостроти інтонування п'ятого. Отже, чим вище й гостріше проспівати п'ятий сту­пінь, тим ближче, вужче, «тупіше» інтонуватиметься шостий ступінь.

У мелодичному мінорі підвищений шостий ступінь треба співати гостро вгору, з підвищенням.

Сьомий ступінь у натуральному мінорі — ввідний тон у тоніку мінору, тяжіє до пониження, тому треба співати високо. У гармонічному й мелодичному мінорі підвищений сьомий ступінь слід співати гостро вгору з інтенсивним підтягуванням до потрібної висоти. Гармонічний мінор дає ще одну секунду — збільшену.

Восьмий ступінь у натуральному мінорі має тенденцію до пониження і його слід співати високо, з підтя­гуванням до потрібної висоти. У гармонічному й мелодичному мінорі є небезпека підвищення, тобто діатонічний півтон може бути проінтонований надто широко, тому цей ступінь слід співати «тупо», вузько, з напруженням до пониження.

При низхідному русі особливої складності завдає інтонування сьомого ступеня. В натуральному мінорі цей ступінь повинен інтонуватися низько, глибоко осідаючи , до потрібної висоти. Низхідна велика секунда виявляється в цьому разі особливо широкою, бо восьмий ступінь співається з підтягуванням угору.

У гармонічному мінорі сьомий ступінь треба співати гостро, високо, близько.

Як і під час висхідного руху дуже інтенсивного підтягування вгору, гострого інтонування вимагає п'ятий ступінь. Тут можливе пониження строю. Чистота інтонування п'ятого ступеня залежить від того, наскільки глибоко й достатньо низько буде проінтоновано шостий ступінь, особливо в гармонічному мінорі.

У низхідній мінорній гамі є ще одна небезпечність пониження — під час інтонування другого ступеня. Діатонічний півтон між третім і другим ступенями має бути проінтонований особливо гостро, близько. Гострота інтонування другого ступеня залежить від того, наскільки глибоко й досить низько буде проспівано небезпечний третій ступінь, що має тенденцію до підвищення.

Перший ступінь тяжіє до підвищення в низхідному русі, тому треба співати низько, але не дуже, аби не понизити. Отже, у мінорі перший, другий, третій і сьомий ступені є найскладнішими для інтонування.