Мелодичний стрій

Сучасне вітчизняне хорознавство ґрунтується на працях двох видатних майстрів хорового виконав­ства: професора Московської консерваторії Павла Григоровича Чеснокова (1877—1944 pp.) — представника Московського Синодального хору і професора Одеської консерваторії Костянтина Костянтиновича Пігрова (1876—1962 pp.) — продовжувача традицій Петербурзької Співацької капели.

П. Чесноков першим увів курс хорознавства в Московській консерваторії і в 1940 році написав книгу «Хор і керування ним» — першу наукову працю з хорознавства в радянській методичній літературі.

К. Пігров першим в Україні написав книгу з хорознавства «Керування хором» (1956 p.), де він узагальнив свій досвід і повніше розкрив питання ансамблю й мелодичного строю.

Хорова практика виробила певні правила інтонування ступенів мажорного й мінорного ладів. Знання законів інтонування необхідне для того, щоб передбачити всі можпиві інтонаційні труднощі та уміти запобігти пониження чи підвищення строю під час роботи з хором.

За Чесноковим ступені мажорного ладу інтонуються так:

Зіставивши ці дві системи, бачимо, що п'ятий ступінь мажору інтонується по-різному. Спосіб інтонування К. Пігрова буде покладений в основу подальшого розгляду інтонування ступенів мажору.

Мелодія гами складається з великих і малих секунд, які на перший погляд здаються простими й легкими для виконання. З гам починається навчання грі на всіх інструментах. Для хору спів гам — результат великої попередньої роботи.

Інтонування мажорними гамами

Якщо запропонувати недосвідченому хорові проспівати висхідну гаму, то, як правило, верхній тонічний звук буде проспівано нижче, а під час співу цієї гами в низхідному порядку виявиться, що нижній тонічний звук прозвучить інтонаційно вище. Чому! Великі секунди під час висхідного руху мають прямування, тобто тенденцію, до пониження й тому хор занижує стрій. При низхідному русі ці ж інтервали мають прямування до підвищення, отож інтонуються співаками вище, ніж треба, внаслідок чого стрій порушується в бік підвищення.

Малі секунди слід інтонувати дуже обережно. У високій теситурі малі секунди часто виконуються низько, а під час посилення звука — вище, ніж треба. У низькій теситурі можливе пониження. Середня теситура сприяє чистому інтонуванню.

Малі секунди вниз часто звучать нижче, ніж треба, тому інтонувати їх слід гостріше, вище.

Таблиці 1, 2 взяті з книги К. Пігрова «Керування хором». У таблиці 1 наочно показуються способи виконання мажор­ної гами під час висхідного і низхідного руху.

Під час руху вгору				Під час руху вниз
Сту­пені	Тенденція	Треба	Сту­пені	Тенденція	Треба
І	—	Співати рівно	VIII	—	Співати рівно
II	До пони- ження	Підтягувати вгору до потріб­ної висоти	VII	До пони- ження	Підтягувати вгору до потріб­ної висоти
III	До пони ження	Підтягувати вгору до потріб­ної висоти	VI	До підви- щення	Підтягувати
					вниз до потріб­ної висоти
IV	Залежно від теси-тури	Співати дуже обережно	V	До підви- щення	Підтягувати вниз до потріб­ної висоти
V		Співати рівно	IV	До підви­щення	Підтягувати вниз до потріб­ної висоти
VI	До пони- ження	Підтягувати вгору до потріб­ної висоти	ІІІ	До пони- ження	Підтягувати вгору до потріб­ної висоти
VII	До пони- ження	Підтягувати вгору до потріб­ної висоти	II	До підви- щення	Підтягувати вниз
VIII	До підви- щення	Підтягувати вниз до потріб­ної висоти	І	До підви- щення	Підтягувати вниз

Наведена таблиця наочно вказує на способи виконання мажорної гами вгору і вниз, підкреслюючи, яким обережним треба бути під час їх співання.

Розглянемо інтонування кожного ступеня мажорної гами окремо.

Перший ступінь мажорної гами співається стійко без будь-яких утруднень.

Другий ступінь міститься між стійкими звуками ладу, але більше тяжіє до першого, тому, переборюючи тяжіння першого ступеня, цю висхідну велику секунду треба подати високо, підтягуючи до потрібної висоти.

Третій ступінь характеризує лад, тому його слід співати завжди з напруженням до підвищення, під­тягуючи до потрібної висоти.

Четвертий ступінь — висхідна м.2, тобто діатонічний півтон, потребує напруження до пониження, інтонувати треба близько, «тупо». Іноді співаки припускаються помилки, інтонуючи цей півтон ширше, ніж потрібно, що призводить до порушення строю. Чистота інтонування четвертого ступеня залежить від того, наскільки високо буде проінтоновано третій ступінь.

П'ятий ступінь — стійкий звук, але стосовно четвертого ступеня міститься на відстані великої секунди й має тенденцію до пониження, тому п'ятий ступінь слід співати високо, але без підтягування вгору.

Шостий ступінь тяжіє до розв'язання у стійкий звук ладу. Переборюючи тяжіння, цю велику секунду слід інтонувати високо, підтягуючи до потрібної висоти.

Сьомий ступінь — ввідний тон, що тяжіє до розв'язання в тоніку. У хорі інколи виконується інтонаційно неточно в бік пониження. Сьомий ступінь висхідної мажорної гами треба співати з напруженням до підвищення, гостро вгору, підтягуючи до потрібної висоти.

Восьмий ступінь — висхідна мала секунда, тобто діатонічний півтон, вимагає напруження до пониження, співати слід близько, вузько. Інтонування верхнього тонічного звука залежить від гостроти інтонування сьомого ступеня. Чим гостріше проспівано сьомий ступінь, тим природніше, без напруження інтону­ється основний тон.

Особливістю висхідної мажорної гами є те, що всі ступені, крім четвертого й сьомого, мають тенденцію до пониження.

У низхідній мажорній гамі третій, четвертий і сьомий ступені такі ж складні для інтонування, як і у висхідній. При низхідному русі чистота інтонування всієї гами залежить від гостроти інтонування сьомого ступеня.

Важкий для інтонування в низхідній гамі третій ступінь і залежить від чистоти інтонування четвертого ступеня. Чим глибше й нижче буде проспівано четвертий ступінь, тим гостріше й вище звучатиме терцевий тон.

Особливістю інтонування низхідної мажорної гами є те, що всі ступені, крім сьомого і третього, мають тенденцію до підвищення, тобто низхідні великі секунди в хорі іноді можуть виконуватися вище, ніж потрібно, тому інтонувати їх слід з напруженням до пониження.

Проаналізуємо інтонування ступенів ладу на прикладі української народної пісні «Гей, люди їдуть по ліщину».

Рух мелодії гамоподібний низхідний (такти 1 —6) і статичний з висхідним поступовим рухом (такти 7—11). Мелодія спирається на звуки п'ятого, четвертого й першого ступенів, а від сьомого такту по одинадцятий «кружляє» навколо четвертого і п'ятого ступенів. Саме звуки цих ступенів будуть небезпечними для чистоти інтонування. Четвертий ступінь (сі₁,) слід завжди інтонувати низько, окрім третього такту, де з цього звука починається низхідна мелодія. П'ятий ступінь (до₂) у сьомому й десятому такті у висхідному русі співати вище, як висхідну велику секунду, а в дев'ятому такті — нижче, як велику секунду вниз. Тонічний звук (фа₂) всюди треба співати стійко, але у п'ятому такті звук фа₂ припадає на кульмінацію, розташовується в зоні перехідних звуків у високий регістр і тому містить у собі небезпеку пониження.