Лекція №4. Стрій Інтонація і хоровий стрій

Поняття «стрій» має кілька зна­чень. Це частота настроювання музичного інструмента, а також чистота інтонування у співі й під час виконання на струнних і духових інструментах.

Камертон — джерело звука, що слугує еталоном висоти під час настроювання музичних інструментів і співу. Звичайно використовується камертон ля1; співаки й хорові диригенти застосовують також камертон дог. У колишньому СРСР із січня 1936 року діяла й тепер продовжує діяти в Україні еталонна висота камертона ля1 з частотою 440 герц (коливань за секунду).

На час винайдення камертона в 1711 році Дж. ІІІором (Англія) висота камертона була 419,9 герца, що на тон нижче від сучасного строю. Музика XIV—XVI століть звучала на два тони нижче від сучасного строю. Висота строю має постійну тенденцію до підвищення, й нині оркестри нерідко настроєні вище, ніж 440 герц. Науково обгрунтованих пояснень тенденції підвищення камертона ще немає.

Висота камертона для співу має велике значення. Виконавці змушені співати в завищеному ладі, у якому настроєні оркестрові інструменти, і тому користуються гранично високими нотами свого голосу, межі якого визначені самою природою. У зв'язку з підвищенням строю вся музика минулих століть звучить фактично в більш високих тональностях, унаслідок чого басові партії виконуються баритонами, баритонові — тенорами, а для виконання тенорових партій потрібно теноріно чи контральто. Те ж саме відбувається і з жіночими партіями в операх майстрів минулих століть. Видатні композитори XIX століття М. Глинка, П. Чайковський, О. Бородін, Дж. Верді творили в період, коли висота камертона ля1 становила 432—435 герц, що на чверть тону нижче від сучасного.

Темперованим називається такий стрій, який ділить октаву на рівні частини. Від початку XVIII століття в європейській музиці прийнята дванадцятизвукова (дванадцятиступенева) темперація, що ділить октаву на 12 рівних частин, які називаються півтонами. Для досягнення темпе­рованого строю під час настроювання інструмента трішки звужують квінти й тоді сі і до припадають на одну клавішу. Математично точно розраховані півтони дають змогу користуватися всіма тональностями кварто-квінтового кола. Темперація застосовується під час настроювання органа, клавесина й фортепіано.

Співацький голос — унікальний нетемперований інстру­мент, який може відтворювати звуки, менші від півтона. Музичний слух сприймає висоту звука при незначних відхиленнях від його висоти вниз і вгору до однієї восьмої тону, тобто в межах певної зони. Між зонами звук сприйма­ється як фальшивий. Розвинутий музичний слух здатен вирізняти нормальні, високі й низькі інтонаційні відтінки. Завдяки зонності слуху стає можливим ансамблеве вико­нання — злиття неоднакових, але близьких за висотою звуків. Витонченість музичного слуху й можливість вирізняти інтонаційні відтінки виховується під час співу в хорі і гри на струнно-смичкових інструментах.

Нетемперований стрій і зонна природа слуху зумовлюють важливість добре розвинутого ладового відчуття під час співу. Чутливий ладовий слух і тонке відчуття ладових тяжінь звуків коректують чистоту інтонації, тому темперований стрій фортепіано не завжди може задовольнити слух співака під час контролю чистоти співу. В хоровому співі іноді виникає таке ладове співвідношення звуків, коли для чистоти строю всього хору якійсь із хорових партій випадає співати звуки дещо вищі чи нижчі, ніж на фортепіано. Дуже часто співаки запам'ятовують м'язові відчуття під час пошуку потрібної інтонації, але правильний у позиційному відношенні спів не завжди може бути інтонаційно чистим, якщо співак слабко відчуває ладове тяжіння звуків.

Під чистою інтонацією слід розуміти інтонацію точну не лише у вокальному, позиційному смислі, а й у ладовому. Чистота інтонації залежить як від правильного звукоутворення і звуковедення, так і від стану голосового апарата й загального самопочуття співака.

Хорове виконання нерозривно пов'язане з поняттям строю. Без строю в партії і між партіями не може бути ансамблю в хорі. Чистий стрій забезпечується правильним інтонуванням своєї партії кожним співаком, кожною хоровою партією і хором у цілому. Особливе значення чисте інтонування має під час виконання творів без супроводу, коли від одного, не зовсім чітко проспіваного звука, може знизитися чи підвищитися стрій усього хору. Для того, аби виробити чистий стрій, треба навчити співаків контролювати слухом своє виконання, «підстроїти» власне інтонування до бажаної висоти, що проявляється в умінні проспівати звуки дещо вище або нижче. Професійні співаки й керівники хору мають знати правила інтонування інтервалів, заснованих на закономірностях ладового тяжіння. Суть цих правил полягає в тому, що під час інтонування співаки свідомо змінюють інтонацію в бік підвищення чи пониження. Для визначення тих чи інших інтонаційних змін використовуються позначки стрілочками і словесні вирази. Найчастіше вжива­ються два вислови для коректування інтонації, а саме: співати з тенденцією до підвищення і співати з тенденцією до пониження. Ці вислови не віддзеркалюють багатогранності всіх відтінків інтонації. У працях із хорознавства визначних майстрів хорового виконавства К. Пігрова, В. Соколова, В. Краснощокова можна натрапити на різноманітні й більш точні словесні вирази для нормальних, високих і низьких відтінків інтонації.

Для визначення нормальної інтонації вживаються вирази співати стійко і співати рівно, в нотах проставляються стрілочки.

Для високих відтінків інтонації застосовують такі словесні вирази, які допомагають коректувати висоту звука, зокрема високо, підтягувати вгору, інтонувати гостро, з напруженням до підвищення, з прямуванням до підвищення, дещо вище. У цьому разі в нотах проставляються стрілочки.

Для низьких відтінків інтонації вживаються вислови низько, осідаючи, з напруженням до пониження, з прямуванням до пониження. У нотах проставляються стрілочки.

Хорова партитура складається з унісонів хорових партій, які прослуховуються по горизонталі. Інтонування ступенів ладу, інтервалів і акордів, взятих у мелодичному відтворенні, називається мелодичним, тобто горизонтальним строєм.

Чисто проінтовані хорові голоси утворюють певні сполучення, які вибудовуються по вертикалі. Інтонування інтервалів гармонічних і акордів, звуки яких взяті одно­часно, називається гармонічним, тобто вертикальним строєм.

Строєм називається правильне, точне інтонування інтервалів у їхніх мелодичному й гармонічному видах.