Дикційно-орфоепічний ансамбль

У цьому ансамблі поєдналися артикуля­ція голосних і вимова приголосних, логіка й культура мовлення, фразування й логічні наголоси.

Культура й логіка вокального мовлення хору залежить від загальної культури диригента і його музичної освіченості. Осмислений, виразний і культурний спів хору забезпечується домашньою роботою диригента над партитурою. Диригент зобов'язаний до репетиції проаналі­зувати текст: визначити межі музичних фраз, місця дихання; розставити в тексті смислові цезури; позначити кульмінації; проаналізувати співвідношення логічних вершин тексту з музичними кульмінаціями.

Дослідивши партитуру таким чином, диригент зуміє досягти бажаного дикційно-орфоепічного ансамблю.

Н а прикладі української народної пісні «Несе Галя воду» зазначимо деякіособливості дикційно-орфоепічного ансамблю.

Два речення цієї пісні виконуються на ланцюговому диханні. В кожній музичній фразі є свої логічні акценти, які припадають на слова воду, гнеться, Баня, в'ється, де наголоси збігаються із сильною долею. У тактах 1, З, 5, 7 сильна доля падає на ненаголошені склади. Недосвідчені співаки можуть порушити логіку вокальної вимови тим, що, активно промовляючи ненаголошені склади на сильних долях, зроблять два акценти в одній фразі (Несе Галя | воду). У ній пісні є ще одна небезпека для ансамблю, пов'язана з ритмом, а саме: у тридольних тактах (2, 4, 8) недосвідчені співаки занадто акцентують не сильну долю, на яку припадає наголос у слові, а половинну, що на другій долі. Особливістю дикційно-орфоепічного ансамблю цієї пісні є й те, що музична кульмінація (п'ятий такт) не збігається з логічною вершиною тексту (шостий такт). Ця незбіжність надає пісні особливої витонченості й вишуканості у виконанні.

На прикладі української народної пісні «Закувала зозу­ленька» в обробці М. Леонтовича можна простежити за тим, як незбіг мелодичних кульмінацій і спадів з наголосом у словах і логічними вершинами в тексті ускладнюють і водночас прикрашають її виконання.

У наведеному прикладі два речення, кожне з яких складається з двох фраз. Головні логічні вершини містяться напри кінці кожного речення (такти 4, 8), у фразах логічні наголоси припадають на другий і шостий такти. Особливістю пісні і складністю для виконання є те, що логічні наголоси не збігаються з музичними кульмінаціями, а виявляються на спаді мелодичної хвилі, які на фоні звучності, що зменшується, можуть бути непомітними. Над­мірне акцентування високих звуків, на які припадають ненаголошені склади, приведе до двох наголосів у слові. Диригентові треба докласти немало зусиль, щоб пом'якшити ненаголошені склади й виділити наголошені, а також логічні вершини, і завдяки цьому зберегти логіку вокальної вимови. У письмовому аналізі виконуваного твору, який звичайно пишуть студенти, аналізуються такі види ансамблю, як метру й ритму, темпу, динаміки й дикції. Ансамбль вокальний і тембровий є об'єктом практичної роботи в конкретному хоровому колективі, хоча, аналізуючи деякі хорові твори, виникає необхідність розглядати аспекти вокального ан­самблю.