Хор молодших школярів

Хор, до складу якого входять діти 6—9 років, характеризується легким фальцетним невеликої сили звучанням у межах від mр до mf. Голоси ще не мають яскраво вираженого індивідуального тембру та істотних відмінностей між хлопчачими і дівчачими. Рідко трапляють­ся яскраво виражені сопрано, ще рідше — альти, тому на початковому етапі хор молодших школярів не поділяється на хорові партії. Головне завдання — домогтися злагодженого унісонного звучання колективу. Хори молодших школярів співають, як правило, одноголосі твори, пізніше до одно­голосих додаються елементи двоголосся, а в четвертому класі можливий спів на два голоси. Робочий діапазон такого хору До₁ — До₂ (Ре₂).

Хлопчики, дібрані для професійного навчання в хорових училищах, мають діапазон голосу ширший, ніж діти у звичайній школі, й можуть виконувати в хорі дуже складні твори.

У дошкільному й молодшому шкільному віці трапля­ються діти з низькими голосами і з обмеженим діапазоном голосу. Причиною різкого зниження голосу та обмеження діапазону може бути затиснута нижня щелепа і скутість шийної і плечової мускулатури. Ці діти співають, не відкриваючи рота й ніби вдавлюючи голову в плечі. Така вада спостерігається в дітей дуже часто й може призвести до неправильного звукоутворення, яке з роками закріплюється. Затиснута нижня щелепа спричиняє малорухомість губ і неповороткість язика, що заважає артикулювати й під час розмови. Затиснутість артикуляційного апарата може викликати дефекти вимови, негарну міміку й навіть відчуття незручності при спілкуванні. Таких дітей треба навчити правильно дихати, вільно розкривати рот, формуючи голосні; з ними необхідно співати, і через деякий час у них з'явиться світлий природний звук.

Крім дітей з подібними вадами, у молодшому віці трапляються діти, що співають на одному звуці, так звані «гудки». З ними треба працювати старанно й довго, адже в дітей, які гудуть, згодом можуть проявитися хороші співацькі голоси. Якщо дитина психічно не хвора, без уроджених дефектів мовлення, із здоровим голосовим апаратом, то вона має правильно інтонувати. Коли в дитини виникають певні труднощі під час співу, то їй необхідно допомогти, не ображаючи її. Діти-«гудки» часто не помічають, що співають на одному звуці. Отож учитель повинен виявити такт і повагу до особистості учня, аби не загасити в нього бажання співати. Починається робота з «гудком» з пошуку примар­ного тону й виявлення висоти звуку, на якому він гуде. Для того, щоб дитина усвідомила своє інтонування, учитель може деякий час «погудіти» разом з ним в унісон. У цьому разі дуже корисно співати на одному звуці з подальшим підвищенням тональності. Учитель повинен домогтися, щоб дитина свідомо проспівала звуки потрібної висоти, потім поспівку, а пізніше — нескладну пісеньку. У «гудка» сам процес співу має викликати інтерес, дитина дістане мораль­не й емоційне задоволення від точно проспіваних звуків, поспівки, пісеньки.

Схарактеризуємо основні причини гудіння на одному звуці.

1. Нерозвиненість музичного слуху, тобто дуже слабо виражені музичні здібності. Дітей, зовсім не здатних до музики, не буває, треба тільки захотіти розвинути їхні здібності. Кожна дитина може чисто співати, якщо з нею систематично розучувати вокальні вправи.

2. Відсутність навички співу. Це відбувається через те, що з дитиною не співають дорослі, не спонукають її до співу. З дитиною обов'язково слід співати дитячі пісні, які виробляли б у неї музичний смак і пра­вильні вокальні навички. У дитячих піснях використо­вується невеликий діапазон, що дає дитині змогу співати вільно й без напруження. Той, хто співає з дитиною, має пам'ятати, що вона наслідує його манеру співу й копіює його підсвідомо.

3. Неправильні вокальні навички. Діти слухають спів дорослих якщо не вдома в родині, то по радіо й телебаченню без розбору. Модний естрадний спів, побудований на крикові, хрипі й на протиприродному звукоутворенні, викликає в дітей бажання наслідувати. Гака манера згубна для дитячих голосів, бо, наслідуючи цей спів, діти набувають неправильних вокальних навичок. Виправити ці вади нелегко тому, що в дитини вже може бути спотворений музичний смак. Дитину, яка зникла до надсадного, крикливого і грубого співу, уже не вдовольняє дитяча пісня. її треба вчити співати заново, але навчити можна тільки на тому репертуарі, що її цікавить.

4. Відсутність координації між слухом і голосом. У цьому разі музичний слух може бути роз­винутим і тренованим. Той, хто співає, відчуває недоліки інтонування у своєму голосі, однак відсутність вокальної навички заважає чистому інтонуванню. Така вада іноді спостерігається в музикантів, особливо у тих, хто грає на струнних інструментах, а також у підлітків, зокрема в мутаційний період, якщо їм раніше не доводилося співати. Вона зникає в процесі систематичних вокальних ні п'ять.