2. Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця.

У складі спадкового майна переходять не лише активи, тобто права на різноманітне майно, а й пасиви - борги спадкодавця. Законодавством України у статті 556 Цивільного кодексу Украіни встановлено, що спадкоємці повинні відповідати за борги спадкодавця. У цій же статті зазначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, а також держава, до якої перейшло спадкове майно, відповідають за боргами, що входять до спадщини, лише в межах дійсної вартості спадкового майна. Кожний із спадкоємців відповідає за боргами спадкодавця пропорційно одержаній частині спадкового майна. Претензії кредиторів приймаються протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Якщо ж протягом шестимісячного строку претензій не було пред’явлено, то кредитори втрачають належні їм права на вимоги. Претензії кредиторами пред’являються протягом шести місяців з відкриття спадщини незалежно від строку настання права вимоги.

4.3 Видача нотаріальною конторою свідоцтва про право спадкування.

Усі питання пов’язані з переходом майна померлого до спадкоємців і документальним оформленням майна до спадкоємців і документальним оформленням прав, вирішуються нотаріальними конторами. Лише якщо між зацікавленими особами виникає спір переходу майна померлого до його спадкоємців, то лише в цьому випадку спірні питання вирішуються судом.

Нотаріальні контори вживають заходів щодо охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців, держави, громадських та кооперативних організацій, відказо-отримувачів чи кредиторів. Для цього майно за описом передається на зберігання родичам померлого або стороннім особам. Нотаріальна контора встановлює коло спадкоємців, що закликаються до спадкування, визначає частку кожного з них у спадковому майні. Кожний спадкоємець, що має право на частку в спадщині, може звернутися до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини і одержати свідоцтво про право на спадщину. В ньому вказуються спадкоємці, які прийняли спадщину, склад, вартість та місцезнаходження спадкового майна, розмір частки кожного із спадкоємців.

Свідоцтво про право на спадщину в основному видається після закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, оскільки лише після закінчення цього строку може бути визначене коло спадкоємців, які прийняли спадщину[7, 11].

Розділ V. Актуальні проблеми вдосконалення правового регулювання в галузі спадкування за заповітом.

В економічно-соціальній ситуації, в якій на даний момент опинилася Україна є сенс в зміні деяких положень спадкового права взагалі, і конкретно спадкування за заповітом. Так на даному етапі інтеграції України з Європейською Спільнотою важливим є приве-дення правових норм до відповідності із загальними нормами Європейського та міжнародного права. Так, зокрема, є сенс у впровадженні в Україні п’яти класів спадкоємців за законом, як це є в Західно-Європейських державах. Також важливим є врегулювання спадкування предметів особистого вжитку, так як за чинним законодавством у цьому питанні виникає розбіжність між статтями Цивільного кодексу України. Одним із важливих напрямків розвитку в спадковому праві може бути напрямок, за яким би органічно розвивався принцип охорони інтересів сім’ї. Розвиток цього принципу сприяв би зміцненню сімейно-шлюбних відносин, і, в недалекому майбутньому, сприяв би подоланню демографічної кризи на Україні.

Отже, проаналізувавши всі вищенаведені факти, ми можемо дійти до висновку, що Україна потребує оновленого Цивільного кодексу, з оновленим інститутом спадкування. Новий Цивільний кодекс має відповідати всім вимогам нового суспільства, що стоїть на засадах ринкової економіки. Також хотілося б побажати щоб новий Цивільний кодекс був максимально наближений до сучасних Європейських та світових стандартів, що б сприяло швидшій інтеграції України з Європейською Спільнотою і всім розвиненим світом взагалі.

ВИСНОВКИ

Розглянувши та дослідивши тему курсової роботи, я дійшла наступних висновків: 1. Спадкове право - сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов'язків померлої особи за правом спадкування. Інститут спадкового права в усіх правових системах є одним із найважливіших. Його значимість обумовлюється також тим, що об’єктом спадкування переважно є право власності.

2. Кожний дієздатний громадянин може за життя визначити долю належного йому майна на випадок смерті. Таке розпорядження зроблене у встановленій законом формі називається заповітом.

3. Існують дві юридично дієві форми заповітів: нотаріально завірений заповіт і заповіт, що прирівняний до нотаріально завіреного.

4. Заповіт складається в двох примірниках. За бажанням заповідача заповіт може складатися в більшій кількості примірників. Один з них зберігається в нотаріальній конторі, інший (інші) видається заповідачу.

5. Одним із головних принципів спадкового права – принцип свободи заповіту, який знайшов своє законодавче закріплення в ст.1235 ЦК України. Принцип свободи заповіту є загальновизнаним як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі. Принцип свободи заповіту характерний для цивільного законодавства багатьох країн.

6. Заповідач має право заповісти своє майно на свій розсуд. Заповідач може призначити спадкоємцями за заповітом будь-яких осіб, які як входять в коло спадкоємців за законом, так і не є спадкоємцями за законом.

7. Спадкове право - сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов'язків померлої особи за правом спадкування. Власник, після смерті якого залишилось майно, називається спадкодавцем. Особи, до яких це майно переходить після смерті його власника, називаються спадкоємцями.

8. Спадкове право надає можливість кожному громадянину розпорядитися своїм майном на випадок смерті, визначивши в заповіті його долю. Це означає, що воно безпосередньо спрямоване на захист особистих інтересів громадян, адже багатьом не байдуже кому буде належати належне спадкодавцю майно після його смерті.

9. Заповідач у будь-який час вправі скасувати складений ним заповіт, змінити його чи скласти новий заповіт.

10. Виконання заповіту врегульоване у гл.85 ЦК. Згідно зі ст.1286 ЦК заповідач має право на призначення виконавця заповіту. Він може доручити виконання заповіту фізичній особі з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі (виконавцеві заповіту). Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, його виконання може бути доручено будь-кому з них. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання останнього може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.

11. Виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень. Він зобов'язаний негайно повідомити спадкоємців, а також Інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії, про відмову від здійснення своїх повноважень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативна база:

1. Закон України “Про нотаріат” http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3425-12&pass=dCCMfOm7xBWMi36EZieWz6q6HI4EYs80msh8Ie6

2. Земельний кодекс України http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2768-14

3. Конституція України від 28 червня 1996р. – К .: Право, 1996. – 62с

4. Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя http://www.minjust.gov.ua/0/18563

5. Наказ Міністерства юстиції України від 23 квітня 2001р. " Про внесення змін і доповнень до Положення про Єдиний реєстр заповітів та спадкових прав ". - 2001. - № 26 . - Ст.22.

6. Сімейний кодекс України http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2947-14

7. Цивільний кодекс України http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15

Основна література:

8. Ветрова Н. Спадкування за заповітом»// Закон і бізнес – 2005.№ 13 – с.75;

9. Дідух Г. «Загальні положення про спадкування»// Праця і зарплата; - 2010. №29. – с. 93;

10. Кравець А. «Оформлення права на спадщину»// Урядовий кур’єр. – 2007.№170 – с.45;

11. Панченко М.І. Спадкове право України/ - К.: Знання, 2010. – 76;

12. Українська газета № 45(185) , стаття « Нове про заповіти», від 18 грудня 2008 року

13. Фурса С. Я. Спадкове право. Теорія і практика : . К., 2002р. - 496с.

14. Харітонов О., Цивільне право України: Підручнк. – К.: Істина. 2003. – с.324;

15. Цивільне право України: академічний курс: у 2-х частинах / За ред. Я.М.Шевченко. – К.: ІнЮре, 2003.

16. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — 2-е вид., допов. і перероб. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Кн. 1. — 736с.

17. Цивільне право: Підручник: у 2 т./ В.І.Борисова, Л. М. Баранова, Т. І. Бегова та ін.; за ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. –Х.: Право,2011.-Т.1.-656с.

18. Цивільне право: Підручник: у 2 т./ В.І.Борисова, Л. М. Баранова, Т. І. Бегова та ін.; за ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. –Х.: Право,2011.-Т.1.-656с

19. Шахрайчук І. А. Спадкове право України : Д. : ДНУ, 2000р. – 224с.

20. Шевчук Л. В. Заповіт, як підстава виникнення правонаступництва в цивільному праві України. / НАНУ . К., 2001р. – 170с.

21. Юридичний журнал. Павлова Людмила. Виконавець заповіту: процедура призначення та його повноваження. Видача свідоцтва виконавцю заповіту №5/2005

22. Юридичний журнал. Ярослав Ковальчук // Право на складання заповіту /– 2006. – № 10 (52). – С. 32–33.