11. Вірш про себе.

Мета: розвивати позитивне ставлення до себе, почуття власної гідності.

Час: 15 хв.

Ресурси: бланки з незакінченим реченнями.

Хід:

Роздати бланки з незакінченими реченнями, завдання – написати вірш про себе, продовжуючи перші його рядки.

По завершенні роботи учасники за бажанням читають свої вірші та обмінюються враженнями щодо почуттів, думок стосовно виконання даного завдання.

12. Вправа на рефлексію «Компліменти».

Мета: сприяти підвищенню психоемоційного тонусу групи, розвивати почуття власної самоцінності.

Хід: тренер пропонує учасникам висловити один одному компліменти (по колу).

13. Інтерактивна міні-лекція «Описова похвала».

Мета: сприяти розвитку навичок позитивного мислення, закріпити алгоритм описової похвали (с. 43).

Серед батьків, серед педагогів побутує думка, що, вказуючи дитині на недоліки, критикуючи її, ми водночас її виховуємо. А чим більше звертатимемо увагу на позитивні сторони і хвалимо її, тим швидше виховаємо самозакоханого егоїста. Це є великою помилкою. Насправді похвала є корисною, але найважливішим є те, як саме її застосовувати.

Похвала повинна бути щирою, це – позитивна оцінка людини і її дій. Але деякі види похвали можуть призвести до результату, протилежному тому, який очікувався. Вона може викликати незручність, хвилювання, провину і погану поведінку.

Часто можна почути похвалу:

«Молодець»;

«Ти добре виконав роботу»;

«Ти – справжній математик».

У відповідь часто доводиться чути слова:

«Я зовсім не такий»;

«Насправді, це не моя заслуга»;

«Мені просто пощастило».

Ці висловлювання не відображають впевненості і спокою. Чому ж підлітки реагують на похвалу захисними реакціями? Похвала – це оцінка. А оцінювання неприємне. Оцінювальний судить. Ті, кого судять, відчувають хвилювання. Похвала, як і критика, може бути шкідливою.

«Ти завжди така хороша»,

«Ти завжди такий щедрий»,

«Ти завжди такий чесний».

Така похвала викликає тривогу. Вона зобов’язує людину жити за неможливими стандартами. Ніхто не може бути завжди хорошим, щедрим, уважним.

Неконкретна похвала або ж та, яка оцінює особистість чи характер, неприємна і ненадійна. Похвала, яка описує зусилля, досягнення і почуття, корисна і надійна.

Девіз описової похвали: «Опиши, але не оцінюй». Описуйте події, але не оцінюйте особистість. Описуйте почуття — не оцінюйте характер.

Давайте правдиву картину досягнень, але не вихваляйте людину.

Визнання за допомогою опису (на противагу оцінювальній похвалі) може призвести до реалістичної самооцінки. Слова повинні ясно описати, що нам подобається і що ми цінуємо у дитині: її зусилля, досягнення чи результати творчості. Ми описуємо конкретну подію, наші конкретні почуття до неї. Вона ж робить загальні висновки про свою особистість та характер. Якщо наші висловлювання реалістичні і сповнені розуміння, то її висновки позитивні і конкретні.

14. Психічне здоров’я дитини.

Навколо нас постійно все змінюється – спосіб життя, форми стосунків, погляди на світ і своє призначення у ньому, змінюється психологія людей. Дорослих життя уже добряче «загартувало», у них виробились певні алгоритми виходу з важких ситуацій (і то не завжди!). Що ж до дітей та підлітків, то не слід забувати про відсутність у них життєвого досвіду, їхню соціальну незахищеність. Вони ще просто не вміють жити. Дуже часто виклична поведінка, нестриманість є наслідком невпевненості у собі та своїх діях, формою психологічного захисту. Не можна використовувати однакові вимоги до дорослих та дітей! Не можна використовувати однакові засоби впливу завжди! І не треба забувати: у кожної дитини чи підлітка – свій дуже складний світ із проблемами, тривогами та запитаннями без відповідей. Кому ж, як не нам, педагогам, допомогти знайти ці відповіді, шлях у житті, вберегти особистість від впливу «вулиці», а отже – від злочину. Теперішні діти – наше майбутнє. Яким воно буде, значною мірою залежить від нас.

Сучасні дослідники встановили, що у школі дитина проводить 70% свого активного життя протягом 11 років, але доведе­но, що лише 20-40% негативних впливів на психічне здоров'я дитини пов'язані зі школою. З метою збереження психічного здоров’я школярів слід враховувати такі рекомендації:

- Основну увагу слід приділяти не стільки корекції поведінки дитини, скільки налагодженню з нею довірливих стосунків.

- Дитину треба поважати і любити, незважаючи на її недоліки.

- Вчинки дитини треба не засуджувати, а аналізувати і розуміти.

- Важливо ставити перед дитиною конкретні вимоги і давати чіткі пояснення, чому в тій або іншій ситуації слід діяти так, а не інакше.

- Не можна критикувати дитину за неуспішність, порівнюючи її з іншими однолітками.

- Помилки дитини — це, насамперед, помилки того, хто виховує.

- Треба уважно слухати дитину, заохочувати її ділитися своїми турботами, співчувати їй під час розмови, ненав'язливо навертати на прийняття правильного рішення.

- Коли дитина порушує правила поведінки, запитайте в першу чергу себе, що дитині потрібно, чого їй не вистачає?

- Доведено, що дитина сприймає поведінку педагога (батьків) як зразок для наслідування. Дорослий повинен бути для дитини зразком у всьому.