Міністерство освіти і науки України

Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кафедра педагогіки та психології

Тема

Профілактика важковиховуваності

в учнівському середовищі

(методичні матеріали)

Виконавці:

слухачі курсів підвищення

кваліфікації соціальних педагогів

Науковий консультант : Кльоц Любов Антонівна –

викладач кафедри педагогіки та

психології ЖОІППО, кандидат

психологічних наук

Керівник проекту: Шугай Тетяна Йосипівна –

методист центру практичної психології

та соціальної роботи ЖОІППО

Житомир – 2012

Зміст

Вступ ……………………………………………………………… 7

І Теоретична частина…………………………………………… 12

1.1 Класифікація важковиховуваних дітей. Методи і форми роботи з ними:

1.1.1 Поняття «важковиховувані учні» 12

1.1.2 Основні принципи, шляхи й засоби виховання педагогічно занедбаних дітей 15

1.1.3 Етапи роботи з важковиховуваними дітьми 17

1.1.4 Прояви девіантної поведінки 18

ІІ. Проектна частина …………………………………………… 20

2.1 Перелік психодіагностичних методик з питань важковиховуваності, які використовуються в роботі соціального педагога 20

2.2 Розробки психолого-педагогічних семінарів

2.2.1 Вивчення особистості важковиховуваного учня 22

2.2.2 Робота з важковиховуваними учнями та з дітьми

«групи ризику» 28

2.2.3«Світ дитячий і світ дорослий» 39

2.2.4«Емоційне вигорання» 43

2.3 Розробки практичних занять для педагогів

2.3.1«Психологічні особливості важковиховуваних учнів» 49

2.3.2 «Причини виникнення, типи та рівні

важковиховуваних учнів» 52

2.3.3 «Робота з дітьми, які мають проблеми в поведінці» 57

2.4 Цикл занять для учнів

2.4.1 З профілактики агресивної поведінки підлітків 65

2.4.2 «Кроки до дорослості» з попередження

соціально-небажаних учинків підлітка 75

2.5 Практичне заняття для батьків «Профілактика

агресивної поведінки» 113

Висновок .………………………………………………… 120

Додатки 125

Список використаних джерел 148

Реєстраційна карта проекту.

1. Назва проекту:

Профілактика важковиховуваності в учнівському середовищі

2. Характер проекту:

• за кінцевим результатом: практико-орієнтований;

• за змістом: монопредметний;

• за кількістю учасників: колективний (груповий);

• за тривалістю: середньої тривалості;

• за характером контактів: внутрішній.

3. Термін реалізації проекту: 14.05 - 8.06. 2012

4. Мета проекту:

Розробити методичні матеріали з проблеми профілактики важковиховуваності в учнівському середовищі.

5. Продукт проекту (отриманий результат)

Методичні та практичні матеріали для педагогічних працівників з проблеми профілактики важковиховуваності в учнівському середовищі

6. Форма представлення проекту:

а) паперовий варіант;

б) електронний варіант;

в) презентація.

Автори проекту

	ПІБ виконавця	Зміст самостійної роботи	Номер сторінки в проекті
	Баляс Н. Л.	Титульна сторінка	1
	Бойко Ж. Л.	Діагностична програма: Психолого-педа­гогічне дослідження “важковиховуваних” підлітків”.	20
	Боримська Л. В.	Реєстраційна картка. Вступ	4,7
	Вензель А. П.	Емоційне вигорання
	Гльоза І. І.	Анкета для батьків «Ви і ваші діти»	126
	Гуринчук Н.С.	Перелік психодіагностичних методик, які використовуються в роботі соціального педагога	22
	Дегтяр І.Л.	Заняття з елементами тренінгу «Світ дитя­чий і світ дорослий»	39
	Іщук І.П.	Анкета (опитувальник). «Вивчення проблеми складу та типового стану сім’ї.»	122
9. 10.	Кальчук О.В. Ткачук В.П.	Програма семінару-практикуму для педа­гогів «Відхилення у поведінці непов­нолітніх: шляхи їх попередження та подо­лання»	130
11.	Клочан Л.В.	Анкета для педагогів "Молодь і проти­правна поведінка"	129
12.	Коваль Н.В.	Анкета для педагогів “Проблема педаго­гічної занедбаності школярів"	130
13. 14.	Корж Т.В. Ковальчук С.А.	“Корекційна робота з агресивними дітьми”	65
15. 16.	Кротюк В.О. Матвійчук І.А.	Програма «КРОКИ ДО ДОРОСЛОСТІ», спрямована на попередження соціально-небажаних вчинків підлітка	75
17.	Лавринович Ю.С.	Висновок	120
18.	Лисюк Т.А.	Заняття з елементами тренінгу «Важкий випадок»	145
19.	Мамровська О.В.	Робота з дітьми, які мають проблеми в по­ведінці. Ділова гра.	110
20. 21.	Михайловська . І.В Мошко Т.П.	Психолого-педагогічний семінар «Робота з важковиховуваними учнями та з дітьми «групи ризику»	52
22. 23.	Нікуляк Л.О. Федорко О.В.	Тема: «Профілактика агресивної поведін­ки».	108
24. 25.	Оржеховська Н.Л. Осадчук М.В.	Важковиховуваність учнів, причини її ви­никнення	69
26.	Савущик А.П.	Семінар-тренінг «Профілактика та подо­лання синдрому «професійного вигоран­ня»(презентація)	116
27. 28.	Тринус М.С. Уляницька Н.С.	Програма корекції агресивної поведінки підлітків	118

Вступ

У сучасному українському суспільстві відбуваються кризові процеси, які негативно впливають на психіку людей, особливо підлітків, породжуючи девіантну поведінку. Реалізація положень Закону України «Про освіту», Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року (затверджено Законом України від 5 березня 2009 року № 1065-VI), Державної цільової соціальної програми "Молодь України" на 2009-2015 роки (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 р. № 41), Державної цільової соціальної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 1242), «Про Загальнодержавну програму підтримки молоді», постанов Міністерства освіти та науки та Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту України передбачає розв’язання багатьох актуальних проблем, пов’язаних із вихованням майбутнього покоління.

Однак у наш час, коли недостатньо чітко визначені життєві орієнтири, процес формування юних громадян є досить складним і суперечливим. Констатується розповсюдження різних негативних явищ серед шкільної мо­лоді, зокрема, проявів важковиховуваності, девіантної поведінки. Результати аналізу соціально-педагогічної практики показують, що однією з головних причин такої ситуації є формалізм в організації соціально-педагогічної профілактичної роботи. У зв’язку з цим перед суспільством, школою, психологічної службами постають завдання пошуку технологій соціаль­но-педагогічної профілактичної роботи з важковиховуваними.

Важковиховуваність, педагогічна занедбаність підлітків в наш час вийшли на перше місце. Питаннями профілактики важковиховуваності в учнівському середовищі саме і займається психологічна служба.

Для педагогів дуже важливим є знання причин важковиховуваності підлітків, вміння своєчасно вплинути на дитину, здійснити профілактичну роботу, що допоможе не тільки значно поліпшити взаємовідносини між учнями та їхніми однолітками, учнями і педагогами, учнями та їхніми батьками, педагогами та батьками, а й знизити чисельність правопорушень, які здійснюються на основі агресивності та емоційної неврівноваженості.

Різні аспекти даної проблеми висвітлені в роботах сучасних теоретиків соціально-педагогічної думки: Л. В. Галагузової, І. Д. Звєрєвої, І. В. Козубовської, Л. В. Мардахаєва – значення соціальної норми при оцінці поведінки вихованця; Р. Р. Каримової, О. Г. Карпенко, І. М. Ковчиної, Н. М. Лавриченко, М. П. Лукашевича, Р. В. Овчарової, Д. І. Пащенко, О. І. Холостової – особливості соціалізації неповнолітніх. Понятійно-кате­горіальний апарат, що відображає поняття девіантної поведінки, представле­но у роботах Л. П. Вовк, І. Я. Гілінського, Л. М. Новотворцевої, її критерії визначаються А. Й. Капською, Б. Ф. Райським, М. Раттером. Характеристиці понять виховуваності та важковиховуваності присвячені роботи Н. Н. Вер­цинської, І. Б. Закирової, А. І. Кочетова. Особливості підліткового віку, як передумови виникнення девіантної поведінки, висвітлені І. С. Булах, Г. Крайком, В. С. Мухиною, Ф. Райсом. Положення технології соціально-пе­дагогічної профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі були розроблені Р. Х. Вайнолою, Н. В. Гузій, Н. В. Заверико, Г. М. Лактіоновою, В. М. Оржеховською, І. В. Пєшею, Ю. Д. Руденком, Л. О. Савенковою.

Деякі вчені акцентують необхідність врахування саме типологічних особливостей важковиховуваних при організації соціально-педагогічної профілактичної роботи з дітьми (М. А. Алемаскін, А. Я. Арет, Н. В. Касярум, Г. В. Козубовська, Б. Ф. Райський, А. М. Сизоненко).

Проте, можемо констатувати, що соціально-педагогічні засади означе­ної проблеми розкриті далеко не повною мірою. Відсутні єдиний понятійний апарат, ґрунтовна класифікація поведінкових відхилень у неповнолітніх. Недостатньо чітко висвітлена проблема важковиховуваності в розрізі понять «соціальна норма» й «відхилення від норми», зв’язок її з проблемою девіант­ної поведінки. Це вимагає конкретизації теоретичних основ попере­дження важковиховуваності.

Встановлено, що важковиховуваність співвідносна з груповою формою діяльності людей. При чому в основі групових різновидів девіантної поведін­ки, як прояву важковиховуваності, лежить принцип групового тиску. Це доз­воляє констатувати, що у розв’язанні проблеми важковиховуваності підлітків необхідним є врахування специфічних особливостей цієї категорії та їх схильності до групування. Однак профілактика часто будується без ураху­вання цих психолого-педагогічних аспектів. Утруднює процес організації практичної роботи з важковиховуваними й недостатня чіткість організацій­но-педагогічних аспектів соціально-педагогічної профілактики, які потребу­ють вдосконалення системи роботи в цілому й забезпечення її технологізації.

Не зважаючи на те, що актуальність даної проблеми піднімається у ряді нормативно-правових документів, хочеться наголосити на недостатності розроблення методичних матеріалів для педагогічних працівників з проблеми профілактики важковиховуваності в учнівському середовищі.

Актуальність означеної проблеми зумовила вибір теми нашого проекту: «Профілактика важковиховуваності в учнівському середовищі».

Мета: Розробити методичні матеріали для педагогічних працівників з проблеми профілактики важковиховуваності в учнівському середовищі.

Завдання:

• Підібрати теоретичний матеріал з проблеми важковиховуваності.

• Систематизувати діагностичний інструментарій з проблеми раннього виявлення вад особистісного розвитку.

• Укласти розробки занять для педагогічних працівників з проблеми профілактики важковиховуваності в учнівському середовищі.

• Систематизувати та узагальнити матеріал курсового проекту.

• Презентувати запропоновані матеріали.

Етапи роботи:

1. Підготовчий етап. Обговорення питання в групі. Розподіл обов’язків.

2. Збір інформації з даного питання.

3. Моделювання (проектування).

4. Систематизація матеріалів.

Значущість проекту:

Розроблений матеріал буде корисним для педагогічних працівників системи освіти у побудові профілактичної роботи з проблеми важковиховуваності.

І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

1. Класифікація важковиховуваних дітей.

Методи і форми роботи з ними

ПЛАН

1. Поняття «важковиховувані учні»

2. Основні принципи, шляхи й засоби виховання педагогічно занедбаних дітей

3. Етапи роботи з важковиховуваними дітьми

4. Прояви девіантної поведінки роботи

1. Поняття «важковиховувані учні»

У педагогічному обігу є різні підходи до означення наслідків педагогічної недбалості в процесі виховання: "важкі" діти, "педагогічно запущені" вихованці, "важковиховувані" учні, "педагогічно занедбані діти". Та це не міняє сутності явища. Аналізуючи літературні джерела, зроблено висновок, що це — синонімічні поняття.

Важковиховуваними називають дітей, які систематично порушують встановлені норми і правила поведінки, з відразою ставляться до навчання, виявляють негативізм до соціального оточення.

Для важковиховуваних дітей характерні такі особливості поведінки:

а) неправильно сформовані потреби — матеріальні потреби переважають над моральними; більшість матеріальних потреб має аморальний характер: для їх задоволення використовують засоби, які не відповідають нормам моралі (паління, вживання алкоголю, наркотиків, крадіжки), що призводить до деградації особистості;

б) у частини цих дітей не розвинені соціально-політичні потреби;

в) “важкі” діти прагнуть до спілкування з подібними собі, перебувають поза зв'язками з постійними учнівськими колективами;

г) недостатньо розвинена потреба у пізнанні навколишнього світу; погано вчаться, не володіють методами пізнавальної діяльності;

д) перекручені естетичні потреби;

є) не розвинена, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова;

є) спостерігається непослідовність, суперечливість у поглядах і переконаннях;

ж) відсутні чіткі уявлення про норми поведінки, обмежені почуття відповідальності за свої вчинки;

з) вкрай обмежені інтелектуальні інтереси; перевага утилітарних інтересів над духовними позбавляє цих учнів перспективи розвитку, інтелектуального та морального вдосконалення;

и) приховують свою діяльність від батьків, учителів та однокласників.

За ступенем педагогічної занедбаності важких дітей можна поділити на чотири групи:

1) важковиховувані діти, які байдуже ставляться до навчання, періодично порушують правила поведінки і дисципліну. Для них характерні негативні моральні якості, такі як нечемність, брехливість, грубощі тощо;

2) педагогічно занедбані діти, які негативно ставляться до навчання й суспільно корисної діяльності. Вони систематично порушують дисципліну та норми моральної поведінки, постійно проявляють негативні моральні риси особистості;

3) підлітки-правопорушники, які перебувають на обліку в інспекціях у справах неповнолітніх або направлені до спецшкіл і спеціальних професійно-технічних училищ;

4) неповнолітні злочинці — педагогічно занедбані підлітки, які вчинили кримінальні злочини й направлені судом до виправно-трудових колоній.

Які соціально-педагогічні умови сприяють появі важковиховуваних дітей?

Проблеми появи та виховання педагогічна занедбаних дітей турбували людей упродовж всієї історії. Адже завжди були діти з відхиленнями у поведінці, знедолені, сироти, діти-правопорушники.

Упродовж XX ст. на теренах колишнього Радянського Союзу мало місце кілька "спалахів" появи педагогічно запущених дітей, що було зумовлено такими соціально-історичними й економічними причинами:

1) період Першої світової війни (1914—1918 pp.) — військова розруха, (Сирітство дітей через загибель батьків на війні, окупація територій чужоземними військами;

2) громадянська війна (1918—1922 pp.) — руйнування народного господарства, великі переміщення певних прошарків населення в країні і за її межами, безробіття, хвороби, голод та ін.

3) 30-ті роки — штучний голодомор, масові репресії частини населення країни призвели до соціально-педагогічної занедбаності значної частини дітей;

4) Друга світова війна (1939—1945 pp.) — смерть батьків, окупація, голод, сирітство, значні економічні труднощі.

5) останні десятиріччя XX ст. — підвищення кількості соціально занедбаних дітей через зниження відповідальності частини батьків за виховання дітей, ослаблення національних коренів, що живили процес виховання, необмежений вплив масової культури найнижчого кшталту, яка призводить до "зомбування" частини молоді.

Отже, проблеми важковиховуваних дітей породжувались і породжуються передусім соціальними чинниками.

До негативних чинників, які впливають на появу важковиховуваних дітей, належать такі:

1. Існування неблагополучних і асоціальних сімей (неповна сім'я, де батьки алкоголіки, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя), для яких характерні соціальна безвідповідальність за виховання дітей, психолого-педагогічна неграмотність, негативні приклади моральної поведінки, відсутність доброти, сімейного затишку, любові до дітей, прояви насильства, жорстокості, відсутність системи вимог, брак істинного батьківського авторитету, матеріальні нестатки.

2. Існування ззовні "благополучної" сім'ї (є батько й мати, які працюють, освічені, інтелектуально розвинені, належний матеріальний достаток) також до певної міри може негативно впливати на особистість дитини, сприяти появі значних помилок у її життєдіяльності. В такій сім'ї можуть мати місце негативні чинники: низька психолого-педагогічна культура, створення для дітей "парникових" умов для розвитку, що призводить до ослаблення особистості, матеріальне перенасичення, вседозволеність, відсутність системи вимог і контролю, прояви елементів фальшивого авторитету.

3. Діяльність загальноосвітніх навчально-виховних закладів не завжди створює оптимальні умови для розвитку особистості. Тут можуть мати місце негативні чинники впливу на вихованців, які ускладнюють взаємини дитини з батьками, товаришами, інколи разом з іншими чинниками (негативний вплив сім'ї, засобів масової інформації, стихійної вулиці) руйнують особистість. Іноді перевантаження змістом навчального матеріалу породжує негативізм, опір, "втечу" від навчальної діяльності, почуття власної неповноцінності, меншовартості порівняно з іншими учнями, відсутність належних умов для задоволення своїх інтересів (спортивна діяльність, конструювання, моделювання та ін.), прояви з боку вчителів-вихователів негативізму до учнів з моральними вадами, недостатній рівень педагогічної культури вихователів (нетактовність, грубощі, авторитаризм тощо); ізоляція, відсторонення учнів з певними недоліками в морально-інтелектуальному розвитку від цікавих колективних справ та ін.