Комунікативна практична філософія (Єрмоленко а.М.)

[ Конвертовано в doc сайтом javalibre.Com.Ua ]

Джерело: Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія. Підручник. –К.: Лібра, 1999. – С. 229 – 488.

ЗМІСТ

ЧАСТИНА І.

КОМУНІКАТИВНА ПРАКТИЧНА ФІЛОСОФІЯ 5

ВСТУП 7

Розділ І. КОМУНІКАТИВНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ФІЛОСОФІЇ ... 19

Завдання дискурсивної етики за доби науки й техніки— 19

Комунікативно-теоретичний поворот у філософії 29

Комунікація, життєвий світ, дискурс 40

Розділ II. ДИСКУРСИВНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЕТИКИ 57

Типи раціональності. Граничне обгрунтування етичних норм 57

Норми комунікативної етики 72

2.3. Метагерменевтична критика ідеології 80

Розділ III. КОМУНІКАТИВНА ТЕОРІЯ СУСПІЛЬСТВА 91

Соціально-філософські передумови теорії комунікативної дії 91

Суспільні інтеграції: система і життєвий світ 112

Розвиток моральності до універсалістської етики 120

Розділ IV. КОМУНІКАТИВНА РЕКОНСТРУКЦІЯ

ПРАКТИЧНОГО РОЗУМУ: ЕТИКА ТА ПОЛІТИКА 138

Дискурсивно-етична легітимація політичного ладу 138

Універсальний громадський дискурс як метаінституція демократії 156

Ідеально-комунікативне подолання утопії 171

Розділ V. КОМУНІКАТИВНА РЕКОНСТРУКЦІЯ

ПРАКТИЧНОГО РОЗУМУ: ЕТИКА ТА ГОСПОДАРСТВО 181

Дискурсивно-етична трансформація економічної теорії... 181

Дискурсивна етика та екологія: нові вимоги до етики

за умов екологічної кризи 194

5.3. Методологічні межі комунікативної філософії 206

ВИСНОВКИ 219

ЧАСТИНА II.

ВИБРАНІ ТЕКСТИ 229

Апель К.-О. Ситуація людини як етична проблема 231

Габермас Ю. Єдність розуму в розмаїтті його голосів 255

Габермас Ю. Дії, мовленнєві акти, мовленнєві інтеракції та

життєвий світ 287

Габермас Ю. Мораль і моральність. Чи стосуються гегелів­

ські заперечення Канта також і дискурсивної етики? 325

Габермас Ю. Про суб'єкта історії. Деякі міркування щодо

хибних альтернатив 346

Апель К.-О. Етноетика та універсалістська макроетика:

суперечність чи доповнювальність 355

Апель К.-О. Спрямування англо-американського "комуніта-

ризму" в світлі дискурсивної етики 372

Апель К.-О. Дискурсивна етика як політична етика відпові­

дальності у ситуації сучасного світу 395

Апель К.-О. Екологічна криза як виклик дискурсивній

етиці 413

Гьосле В. Трансцендентальна прагматика як фіхтеанство

інтерсуб'єктивності 455

ЧАСТИНА II

ВИБРАНІ ТЕКСТИ

Карл-Отто Апель

Ситуація людини як етична проблема

І. Сучасна кризова ситуація людства. Ситуація людини загалом

Що мається на увазі, коли йдеться про "ситуацію люди­ни"? Можна міркувати про сучасну ситуацію людства, а саме про той виклик

моральному розуму, що постає в небезпеці ядерної всезнищуючої війни, або, може,

ще й у більшій небезпеці руйнації людської еко- та біосфери. Фактично уже цим

окреслено обставини, які цілком зумовлюють станови­ще людини, оскільки небезпека атомної війни так само, як і екологічна криза,

стосується усьоголюдства в цілому: тут уперше за всю історію людства є очевидною ситуація, в якій люди саме через

спільну небезпеку змушені взяти на себе спільну відповідальність. Отже, можна

(до будь-якого філософського аналізу та обгрунтування (Rechtfertigung) таких

понять, як "мораль" та "відповідальність") відзначити те нове, що характеризує

сучасне становище людини: нова проблема полягає, таким чином, у необхідностімакроетики. Тут ідеться про те (якщо винести за дужки моральну відповідальність індивіда

щодо свого ближнього, і навіть відповідальність політика в сенсі "державного

розуму"), щоб організувати відповідальність людства за наслідки (побічні

наслідки) своїх колективних дій у планетарному масштабі.

З огляду на це потребує попереднього обгрунтування теза, що сьогодні становище людини є етичною проблемою. А чи не була ситуація людини завжди

етичною проблемою для людини?

Біблія пояснює, що насправді це становище конститу­юється гріхопадінням першої людини. Завдяки цьому люди

Переклад за виданням: Apel K.-O. Die Situation des Menschen als ethisches

Problem//Apel K.-O. Diskurs und Verantwortung.— Frankfurt a.M.: Suhrkamp, 1988. — S.42—68.

пізнають відмінність між добром та злом. Кант витлумачив цю міфічну подію у

своїй статті "Здогадний початок людської історії" уже з погляду теорії

еволюції: як "перехід від про­стоти суто природного творіння в людстві, від опіки інс­тинктів до керування розумом, одним словом, від опіки з боку природи до стану

свободи"1.

У світлі праць Якоба Уекскюля (Uexkull) та сучасної етології таке еволюційно-теоретичне тлумачення можна доповнити та

поглибити так: завдяки винаходу знарядь праці та зброї людина подолала

(aufgehoben) органічно притаманну відповідність між "світом видимим"

(Merkwelt), що доступ­ний її чуттєвому досвіду, і "світом, витвореним" (Wirkwelt) її власною

діяльністю. Відтак наслідки (Wirkung) її дій ви­ходять за межі можливостей контролю поведінки засобами, які мають

чуттєво-емоційну специфіку (Verhaltensausloser).

Це стосується, зокрема, подразнень, що частково пов'я­зані з інстинктами. Уже кийок, з такої точки зору, можна тлумачити як технічну

та й моральну революцію. Оскільки він взагалі вперше уможливлював Каїнове

вбивство брата, а тому і той переляк від вчиненого, який став мотивом того, що

лягло в основу релігійно-етичного усвідомлення гріха. Подібне усвідомлення

гріха підтверджується в тотемізмі також і у ставленні мисливця щодо вбитої

здобичі, а пізніше також і у ставленні селянина (Ackerbauers) до використан­ня родючості землі. Адже завдяки відновленню родючості, а також відповідним

ритуалам земля мала примиритися з тим, що її використовують.

Коротко кажучи, вихід "homo faber" за рамки попередніх (vormaligen), органічно

зумовлених інстинктивних обмежень, йоговторгнення в природне довкілля за допомогою знарядь праці і особливо його вторгнення у

світ тварин і людейза допомогою смертоносної зброї —усе це мало призвести вже за доби міфологічної свідомості (im mythischen

Zeitalter) до виникнення морального сумління і необхідності покаяння, віддяки

та примирення. На основі такого міфічного розуміння моральних норм потім, за

"вісьового часу" (Карл Ясперс), було спричинено перехід до "етики" в сенсі

світових релігій та філософії. Наступної доби, доби науки й техніки, прірва між

"світом створеним" людиною та його органічно зумовленим чуттєво-емоційним

"світом видимим" досягла нового рівня.

Внаслідок просторової та темпоральної експансії (Reich­weite) колективної діяльності людей (зокрема, воєнних дій, а також

індустріально-технічної активності) людина вже не в змозі безпосередньо,

чуттєво-емоційно, ставитися до резуль­татів своєї діяльності. Місце певною мірою ще інстинктив­ного ставлення до гріха має заступити тепер відповідаль­ність розуму. "Homo sapiens" мусить уже зрозуміти, що "homo faber" далеко попереду від того,

що людина вже вчи­нила і що може ще вчинити, що перед нею тепер (можливо, це останній шанс)

постало завдання подолати (компенсува­ти) прірву, що виникла. А це означає: за допомогою "прак­тичного розуму" дати відповідь на питання про те станови­ще, яке людина сама технічним ratio і створила.

Завдяки цій, дещо драматизованій, ілюстрації можна, на мою думку, отримати

перше уявлення про те, що теза, винесена в назву, стосується не тільки

сьогоднішньої ситуації людства, а й зумовленого родовою історією становища лю­дини взагалі —становища вільновідпущеника природи. Отже, людина полишила сферу детермінації

природних законів зовнішньо як "homo faber" і внутрішньо як "homo sapiens", а

тому мусить звернутися до принципів етики, тобто до принципів розуму. Останні

завдяки звичному дотриман­ню цих нормативних принципів можуть нею витлумачува­тися за аналогією до незмінних законів природи2.

Далі і йтиметься про суттєве, на мій погляд, щойно ви­тлумачене уявлення (Reprasentanz) актуальності пробле­матики сьогоднішньої кризової ситуації людства з огляду етичної ситуації людини

взагалі; і нарис еволюції людських відносин з навколишнім і соціальним світом від

становлення людини до екологічної і атомної кризи має при­наймні окреслити рамки, в яких будуть виражені подальші експлікації тези,

винесеної у заголовок.