6. Облік довгострокових облігацій.

Довгострокові облігації є однією із форм розміщення довгострокових зобов'язань. Вони мають юридичну силу і відображають зобов'язання компанії-емітента виплатити основну суму боргу та відсотки по ньому в обмін на капітал, який вкладений власниками облігацій - інвесторами.

Облік зобов'язань по довгострокових облігаціях ведеться на реальному, балансовому, пасивному рахунку "Облігації до сплати", кредитове сальдо якого означає суму боргу по випущених довгострокових облігаціях на певну дату. По кредиту цього рахунка відображається виникнення зобов'язань перед утримувачами довгострокових облігацій при їх розміщенні, а по дебету - їх погашення. У Балансі зобов'язання по довгострокових облігаціях відображаються в розділі "Непоточні зобов'язання".

Порядок відображення в обліку емісії довгострокових облігацій залежить від того, за якою вартістю вони продаються на ринку цінних паперів.

Облігації продаються за номінальною вартістю за умови, що встановлена відсоткова ставка по облігаціях ідентична з ринковою ставкою відсотків, тобто інвестори готові вкладати в них кошти за офіційно встановленою відсотковою ставкою.

Прибуток або збиток від викупу облігацій відображаються в Звіті про прибутки і збитки як екстраординарні. Вони вказуються у звітності за вирахуванням податків. У примітках до звітності мають бути пояснені обставини, в результаті яких вони з'явилися.

Конвертовані облігації за умовами контракту можуть обмінюватись на звичайні акції. Власники облігацій йдуть на це при зростанні ринкової ціни акцій. При конвертації облігацій у звичайні акції дотримуються таких облікових правил:

1) акції відображаються за вартістю, що дорівнює поточній вартості заміщених облігацій. Ринкова вартість ні облігацій, ні акцій не наводиться;

2) від цієї операції не визначається фінансовий результат (прибуток чи збиток). Різниця між номіналом акцій та поточною їх вартістю показується на рахунку "Додатковий капітал".

7. Облік довгострокових орендних зобов'язань.

Одним із видів довгострокових зобов'язань є довгострокова оренда (терміном від трьох і більше років), яка називається фінансовим лізингом. Оренда - це договірне, строкове, платне володіння і користування майном, яке передасться орендодавцем орендареві для здійснення господарської діяльності. Взаємовідносини орендодавця з орендарем щодо оренди майна регламентуються договором.

В зарубіжних країнах довгостроковий фінансовий лізинг набув широкого застосування як засіб формування довгострокових активів. Фінансовий лізинг - це оренда, за умовами якої орендар бере на себе всі ризики та витрати, пов'язані з експлуатацією орендованого майна.

Згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 17 "Оренда", лізинг визнається фінансовим за умови, що в договорі на оренду передбачений хоча б один із таких чинників:

- після закінчення строку оренди право власності на майно переходить до орендаря;

- орендарю надається можливість після закінчення строку оренди придбати майно за ціною, яка значно нижча ринкової;

- теперішня вартість орендних виплат складає суттєву частку ринкової вартості об'єкта на дату початку дії договору оренди (як правило 90 % і більше);

- строк оренди охоплює більшу частину терміну експлуатації орендованого майна (як правило, 75 % і більше).

В окремих країнах передбачені різні критерії визнання фінансового лізингу. Так, наприклад, в Німеччині фінансовим лізингом вважається оренда, термін якої за договором охоплює від 40 до 80 відсотків терміну експлуатації майна і за якою вартість опціону співвідноситься з вартістю об'єкта оренди. У Великобританії фінансовий лізинг визнається за умови, що договір оренди укладено на строк не менше 75 % терміну експлуатації орендованого майна і в ньому передбачена повна виплата вартості орендованого об'єкта. Законодавством Франції передбачені такі критерії фінансового лізингу:

- для надання в оренду майно має бути спеціально придбане;

- орендодар має право після закінчення строку оренди придбати майно за ціною, яка встановлюється на момент укладення договору.

Досвід зарубіжних країн свідчить, що лізингові операції вигідні для їх учасників і тому в загальному обсязі реальних інвестицій постійно зростає питома вага лізингу, зокрема, машин, обладнання та устаткування. Оренда об'єктів основних засобів на умовах фінансового лізингу дає можливість: постачальнику - реалізувати майно, отримавши повну оплату його вартості; орендодавцеві (лізинговій компанії) - отримати доходи у вигляді відсотків; орендареві - здійснити диверсифікацію своєї діяльності або розпочати її зі значно меншими початковими вкладеннями капіталу.