Тема 11: Облік виробничих запасів.

План

1. Завдання обліку запасів та їх завдання.

2. Визнання та оцінка запасів.

3. Переоцінка запасів.

4. Синтетичний облік виробничих запасів.

5. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів.

1. Завдання обліку запасів та їх класифікація .

Виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо та ін.), що є предметами праці, забезпечують разом із засобами праці і робочою силою виробничий процес підприємства, в якому вони використовуються одноразово. Собівартість їх цілком передається на новостворений продукт.

Дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для знаходження резервів зниження собівартості продукції в напрямку раціонального використання матеріалів, зниження норм витрат та забезпечення належного збереження матеріалів. Основні завдання бухгалтерського обліку в цій галузі:

- контроль за наявністю матеріальних цінностей у місцях їхнього збереження і на всіх стадіях переробки;

- правильне і своєчасне документування всіх операцій з руху матеріальних цінностей; виявлення і розрахунок витрат, пов'язаних із їх заготівлею; розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків;

- систематичний контроль за дотриманням встановлених норм запасів, виявлення зайвих матеріалів і матеріалів, що не використовуються, їх реалізація;

- своєчасне здійснення розрахунків із постачальниками- матеріалів, контролю за матеріалами, що транспортуються, невідфактуреними поставками.

Всі матеріали за метою їх використання і призначення у виробничому процесі можна підрозділити таким чином:

сировина (продукти добувної промисловості і сільського господарства, наприклад, руда при надходженні на металургійні підприємства);

- основні матеріали (продукти обробної промисловості, наприклад, чорні і кольорові метали в машинобудуванні);

- напівфабрикати (власного виробництва і покупні матеріали, що були піддані визначеному опрацюванню на закінченому технологічному переділі);

- комплектуючі вироби;

- допоміжні матеріали — на відміну від основних не створюють матеріальної основи продукту, що виробляється. Вони можуть приєднуватися до основних матеріалів із метою підвищення споживчих властивостей виготовленого продукту і надання йому визначених якостей (наприклад, лаки і фарби), можуть використовуватись засобами праці для підтримки їх у робочому стані (наприклад, олія для змащування машин), а також використовуватися для забезпечення нормального ходу процесу виробництва і господарських потреб підприємства;

- відходи основного виробництва (стружка, тирса, обрізки труб та ін.); відходи від невиправного браку продукції;

- тара (дерев'яна, картонна, металева) призначається для збереження, упаковування і зберігання матеріалів і готової продукції.

Два види тари: інвентарна і неінвентарна;

• паливо (кокс, природний газ, електроенергія) за своїм призначенням й умовам використання у виробництві підрозділяється на енергетичне (для виробітку електроенергії і пару), технологічне (для плавки і нагрівання металу, сушіння матеріалів та ін.) й паливо для господарських потреб (на опалення будинків і помешкань);

• запасні частини (окремі деталі машин і устаткування для підтримки їх у робочому стані і для капітального ремонту);

• малоцінні та швидкозношувані предмети (викрутки, стамески, господарський інвентар, спецодяг та ін.).

Крім того, матеріали класифікуються за технічними властивостями і поділяються на групи: чорні метали, прокат, труби, кольорові метали, хімікати та ін.

По цих класифікаційних групах підприємством складається звіт про залишки, надходження і витрати сировини і матеріалів у виробничо-експлуатаційній діяльності. В процесі виробництва матеріали використовуються по-різному.

Деякі з них цілком споживаються у виробничому процесі (сировина і матеріали), інші — змінюють тільки свою форму (мастильні матеріали, фарби), треті — входять у вироби без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті — тільки сприяють виготовленню виробів, не входять у їхню масу або хімічний склад.

Важливою умовою правильної організації обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів.

На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи, наприклад, кольорові, чорні метали тощо. Кожна група поділяється на підгрупи, наприклад, група чорних металів на прокат, вуглецева сталь, мартенівська, легована тощо. В межах кожної підгрупи матеріали в свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а згодом за розміром та ін.

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, який має бути проставлений на всіх документах, пов'язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку. Перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих з вказівкою одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів. На кожному документі на надходження або витрати матеріалів має бути вказана не тільки назва матеріалу, а і його номер.

Однією з важливих умов правильної організації обліку матеріалів є попередня розробка норм запасу матеріалів за кожним номенклатурним номером і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид готової продукції, що необхідно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їх використанням у виробництві. Таким чином, необхідними умовами організації обліку виробничих запасів є:

а) правильна організація складського господарства;

б) наявність інструкції з обліку матеріалів;

в) правильне групування (класифікація) матеріалів;

г) розробка номенклатури матеріалів;

д) розробка норм запасу і норм витрат матеріалів.

Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тара, що використовується для пакування і транспортування продукції (товарів), інші матеріальні ресурси відображаються в обліку і звітності за їх фактичною собівартістю, давальницька сировина відображається за цінами, вказаними у договорі.