2. Облік процесу виробництва.

Процес виробництва являє собою сукупність операцій з виго­товлення продукції, виконання робіт та надання послуг, що здій­снюються в результаті взаємодії та витрачання трьох факторів виробництва — засобів праці, предметів праці і живої праці. Всі витрати, пов'язані з процесом виробництва, в сукупності станов­лять виробничу собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Витрати виробництва — це виражені в грошовій формі поточні витрати матеріальних, трудових та фі­нансових ресурсів на виробництво продукції. Витрати можуть здійснюватися шляхом:

1. виплати грошових коштів;

2. зменшення негрошових активів;

3. виникнення заборгованості за прийнятими до оплати рахунками, виданими векселями, за нарахованою заробітною платою, платежами до бюджету та позабюджетних фондів.

Для правильного розрахунку собівартості продукції в облі­ку виробничі витрати диференціюються за способом віднесення на конкретні види продукції, процеси або стадії виробництва на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з вироб­ництвом конкретного виду продукції І в момент їхнього виник­нення можуть бути відразу включені до собівартості цього виду продукції. Непрямі витрати пов'язані з виробництвом кількох ви­дів продукції, тому прямо до собівартості конкретного продукту можуть бути віднесені лише наприкінці місяця на основі розподі­лу за певним критерієм.

Облік витрат виробництва ведеться на активному калькуляцій­ному рахунка 23 "Виробництво", за дебетом якого відображаються понесені витрати на виробництво продукції, а за кредитом — факти­чна собівартість виготовленої продукції. Сальдо за дебетом раху­нку 23 означає залишки незавершеної виробництвом продукції, які встановлюються шляхом проведення на кожну звітну дату ін­вентаризації. Аналітичний облік ведеться за конкретними видами продукції, виконаних робіт, наданих послуг та статтями витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт і послуг) вклю­чаються такі витрати:

• прямі матеріальні витрати (вартість сировини і матеріалів та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції та інші витрати);

• прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші ви­плати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, ви­конанні робіт, наданні послуг);

• інші прямі витрати (відрахування на соціальні заходи, амортизація, витрати від браку та інші прямі витрати);

• загальновиробничі витрати (витрати на управління та обслу­говування виробництва, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів та інші непрямі витрати).

Непрямі витрати протягом місяця обліковуються на збірно-розподільчому рахунку 91 "Загальновиробничі витрати", а в кінці місяця після розподілу за певним критерієм між об'єктами каль­кулювання списуються в дебет рахунка 23 "Виробництво". Кри­теріями (базами) розподілу непрямих витрат можуть виступати:

1. загальна сума прямих витрат;

2. прямі витрати матеріалів;

3. прямі витрати на оплату праці;

4. години роботи обладнання тощо.

Під час вибору критерію розподілу необхідно дотримуватися таких умов:

• безпосередній зв'язок критерію з витратами, що розподі­ляються;

• економічну доцільність проведення розподілу за даним критерієм.

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'­єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розпо­ділу при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загально­виробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.

Оскільки розрахувати фактичну собівартість виготовленої продукції можна лише по завершенні звітного періоду, випущену з виробництва готову продукцію обліковують за плановою собівартістю, яка коригується до рівня фактичної після інвентаризації залишків незавершеного виробництва наприкінці місяця. Фактична собівартість виготовленої продукції розраховується як сума незавершеного виробництва на початок та виробничих витрат за місяць, зменшена на залишок незавершеного виробництва на кінець періоду.

Відхилення планової собівартості від фактичної означає:

1. економію (фактична собівартість менша за планову);

2. перевитрати (фактична собівартість більша за планову).

Відхилення відображають в обліку за тими самими рахунка­ми, що та випуск готової продукції з виробництва, але економію відображають способом червоного сторно.

Сума загальновиробничих витрат розподіляється пропорційно загальній сумі витрат виробництва. Коефіцієнт розподілу непрямих витрат розраховують за формулою:

k_p = ΣНВ / Σ К_{р ,}

де k_p – коефіцієнт розподілу,

ΣНВ – сума непрямих витрат,

Σ К_р – загальна сума критерію розподілу.

Документальне оформлення витрат виробництва здійснюєть­ся з використанням вимог-накладних, накладних, нарядів на ви­конання робіт, актів прийому виконаних робіт, табелів, прибут­кових ордерів, рахунків-фактури, авансових звітів, видаткових касових ордерів, довідок бухгалтерії, відомостей розподілу ви­трат тощо.