
- •1. Бухгалтерський облік у системі господарського обліку
- •Організація ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.
- •Тема 2. Предмет бухгалтерського обліку.
- •1. Предмет та об'єкти бухгалтерського обліку.
- •Тема 3: Методичні прийоми бухгалтерського обліку та їх використання на підприємствах.
- •Тема 4: Бухгалтерський баланс.
- •1. Зміст, будова та види бухгалтерського балансу.
- •2. Характеристика розділів активу та пасиву балансу.
- •3. Типи операцій, які спричинюють зміни в балансі.
- •Тема 5: Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис.
- •1. Бухгалтерські рахунки: будова та порядок здійснення записів.
- •2. Класифікація та План рахунків бухгалтерського обліку.
- •Сутність подвійного запису та алгоритм складання бухгалтерської проводки.
- •4. Узагальнення поточної облікової інформації.
- •Тема 6: Документація. Інвентаризація.
- •Порядок документального оформлення господарських операцій.
- •2. Класифікація документів.
- •3. Організація документообороту на підприємстві.
- •4. Завдання, види інвентаризації та випадки її проведення.
- •5. Техніка проведення інвентаризації.
- •6. Відображення результатів інвентаризації в обліку.
- •Тема 7: Оцінювання і калькулювання в системі бухгалтерського обліку.
- •1. Грошовий вимірник у бухгалтерському обліку.
- •2. Види оцінювання об'єктів обліку.
- •3. Калькулювання як система обчислення собівартості продукції.
- •Тема 8: Облік основних господарських процесів.
- •1. Облік процесу постачання.
- •2. Облік процесу виробництва.
- •3. Облік процесу реалізації.
- •4. Порядок формування результатів господарювання
- •Тема 9: Облікові регістри, техніка, форми та організація обліку на промислових підприємствах.
- •1. Поняття та класифікація облікових регістрів.
- •2. Характеристика основних форм ведення бухгалтерського обліку.
- •3. Автоматизовані форми ведення бухгалтерського обліку.
- •Тема 10: Облік грошових коштів та дебіторської заборгованості.
- •Тема 10.1: Облік касових операцій.
- •1. Нормативно-правове забезпечення порядку ведення касових операцій.
- •2. Облік касових операцій.
- •3. Інвентаризація каси.
- •Тема 10.2: Облік операцій на поточному рахунку.
- •2. Оформлення розрахункових документів та приймання їх установами банків.
- •3. Облік операцій на поточному рахунку.
- •4.Облік операцій на інших рахунках у банках.
- •Тема 10.3: Облік розрахунків підприємства.
- •1. Облік розрахунків з підзвітними особами.
- •3. Облік розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами.
- •4. Облік розрахунків з учасниками.
- •5. Облік розрахунків векселями.
- •Тема 11: Облік виробничих запасів.
- •2. Визнання та оцінка запасів
- •3. Переоцінка запасів
- •Тема 12: Облік праці та заробітної плати.
- •1. Економічний зміст оплати праці та її форми.
- •Облік особового складу працівників.
- •3. Первинний облік затрат праці та її оплати.
- •4. Утримання із заробітної плати.
- •5. Зведений облік оплати праці.
- •Тема 13: Облік витрат діяльності підприємства.
- •1. Витрати: визнання, оцінка, класифікація.
- •2. Облік витрат на рахунках бухгалтерського обліку.
- •2.1 Використання тільки рахунків класу 8 «Витрати за елементами»
- •2.2 Використання лише рахунків класу 9 «Витрати діяльності»
- •2.3 Використання рахунків класів 8 та 9
- •3. Формування собівартості продукції
- •4. Облік адміністративних витрат
- •5. Облік витрат на збут
- •6. Облік інших витрат операційної діяльності
- •7. Облік фінансових витрат.
- •8. Облік втрат від участі в капіталі.
- •9. Облік інших витрат.
- •10. Облік податку на прибуток.
- •11. Облік надзвичайних витрат.
- •Тема 14: Облік доходів і фінансових результатів.
- •1. Визначення терміна «доходи» і принципи їх визнання
- •2. Особливості визнання доходу від реалізації продукції (товарів, інших активів).
- •3. Особливості визнання доходу від здійснення бартерних операцій.
- •4. Класифікація доходів підприємства.
- •5. Облік доходів на рахунках бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік доходів.
- •6. Облік доходів від реалізації.
- •7. Облік іншого операційного доходу.
- •8. Облік доходу від участі в капіталі.
- •9. Облік інших фінансових доходів.
- •10. Облік інших доходів.
- •11. Облік надзвичайних доходів.
- •12. Облік страхових платежів.
- •13. Загальні принципи формування фінансових результатів.
- •14. Формування результатів операційної діяльності.
- •15. Формування результатів фінансової діяльності.
- •16. Формування результатів іншої звичайної діяльності.
- •17. Формування результатів діяльності від надзвичайних подій.
- •Тема 15: Облік основних засобів.
- •1. Визначення, класифікація основних засобів.
- •2. Синтетичний і аналітичний облік основних засобів.
- •3. Придбання та виготовлення основних засобів.
- •4. Ремонт основних засобів.
- •Тема 16: Облік нематеріальних активів.
- •1. Поняття нематеріальних активів.
- •2. Документальне оформлення операцій нематеріальних активів.
- •3. Надходження нематеріальних активів.
- •4. Амортизація нематеріальних активів.
- •5. Вибуття нематеріальних активів.
- •Тема 17: Облік власного капіталу.
- •1. Класифікація та функції власного капіталу.
- •2. Форми підприємств, поняття та складові власного капіталу.
- •3. Облік статутного капіталу.
- •4. Облік неоплаченого капіталу.
- •5. Облік додаткового капіталу.
- •Тема 18: Облік фінансових інвестицій.
- •1. Види та класифікація фінансових інвестицій.
- •2. Капітальні інвестиції
- •3. Облік капітального будівництва.
- •4. Облік будівельного виробництва.
- •Тема 19: Облік зобов’язань.
- •1. Сутність, класифікація та оцінка зобов'язань.
- •3. Облік зобов'язань по заробітній платі та пов'язаних з нею відрахуваннях.
- •4. Облік довгострокових векселів.
- •5. Види облігацій і порядок їх випуску.
- •6. Облік довгострокових облігацій.
- •7. Облік довгострокових орендних зобов'язань.
- •8. Облік пенсійних зобов'язань.
- •1. Загальні вимоги до фінансової звітності. Класифікація звітності.
- •2. Порядок складання та подання фінансової звітності.
- •3. Склад фінансової звітності підприємства.
- •2. Загальні питання організації бухгалтерського обліку малих підприємств.
- •3. Принципи формування облікової політики малих підприємств
- •4. Поняття, склад та вимоги до річної фінансової звітності.
- •Основні вимоги до складання фінансової звітності
- •Тема 22: Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.
- •Міжнародні та міжурядові організації і стандарти бухгалтерського обліку.
- •Концептуальні основи бухгалтерського обліку.
- •3. Реформування бухгалтерського обліку.
- •4.Організація обліку за національними стандартами.
3. Калькулювання як система обчислення собівартості продукції.
Калькулювання – це метод обчислення собівартості виготовлення продукції виконання робіт або надання послуг шляхом вимірювання та розподілу витрат, які належать до того чи іншого об'єкта калькулювання (виробу, процесу, замовлення тощо). Облік кругообороту капіталу ґрунтується на трьох калькуляціях: собівартості придбання (постачання, закупки), виробничої собівартості та повної собівартості реалізованої продукції.
Виділяють такі економічні елементи витрат: матеріальні; на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; на амортизацію; інші операційні витрати. Групування витрат за економічними елементами характеризує їх відношення до створення продукту, але не відображає цілі і призначення виробничих витрат. Тому виробничі витрати перегруповують за статтями калькуляції (витрат), що дає уявлення про їхнє призначення і роль у процесі виробництва. Підприємство самостійно обирає перелік калькуляційних статей з урахуванням специфіки продукції, що виготовляється, та технологічних особливостей організації виробництва.
Класифікація витрат:
1. За економічним змістом:
Витрати засобів праці;
Витрати предметів праці;
Витрати живої праці.
2. За стадіями кругообороту капітал:
Витрати на постачання (заготівлю);
Витрати на виробництво;
Витрати на збут.
3. За економічними елементами:
Матеріальні витрати (витрати операційної діяльності сировини і матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, тари і тарних матеріалів,будівельних матеріалів, запасних частин тощо);
Витрати на оплату праці (витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати відповідно до системи оплати праці прийнятої на підприємстві, оплата відпусток, компенсаційні та інші виплати);
Відрахування на соціальні заходи (на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, на випадок безробіття, індивідуальне страхування);
Амортизація (сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів);
Інші операційні витрати (вартість робіт і послуг сторонніх організацій, сума податків і зборів, витрати від курсових різниць, знецінення запасів, списання та уцінка активів, сума фінансових санкцій тощо).
4. Відносно технологічного процесу:
Основні – витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням продукту, які споживаються в однократному процесі виробництва;
Накладні (загальновиробничі) – витрати на обслуговування і управління.
5. За способом віднесення на собівартість:
Прямі – безпосередньо включаються до собівартості продукції;
Непрямі – включаються до собівартості на основі даних розподілу.
6. Відносно обсягу виробництва:
Постійні – на певному проміжку не залежать від обсягу виробництва;
Змінні – при зміні обсягу виробництва змінюються (пропорційно, прогресивно, регресивно, стрибкоподібно.
7. За складом:
Одноелементні (прості);
Комплексні – містять декілька економічних елементів витрат.
8. За сферою виникнення:
8.1.Виробничі;
8.2.Невиробничі.
9. За календарними періодами:
Поточні;
Витрати майбутніх періодів;
Витрати минулих періодів.
10. Відносно готового продукту:
Витрати в незавершене виробництво;
Собівартість готової продукції.
11. За охопленням нормуванням:
Нормовані;
Ненормовані.
В основу аналітичної деталізації й групування витрат покладено такі об'єкти обліку витрат на виробництво:
місце виникнення витрат – структурні підрозділи підприємства, за якими організується планування, нормування і облік витрат виробництва для контролю й управління витрачанням ресурсів (цех, дільниця, бригада);
центр витрат – первинні виробничі й обслуговуючі одиниці, що характеризуються однорідністю функцій, виробничих операцій, рівнем технічного оснащення, організацією праці та спрямуванням витрат;
центр відповідальності – підрозділи та відповідальними особами, що несуть колективну й індивідуальну відповідальність за здійснення витрат і зацікавлені в зниженні собівартості.
Калькулювання спрямоване на виявлення собівартості результату виробництва. Об'єктами калькулювання є продукти праці – види продуктів, напівфабрикатів, часткових продуктів (деталі, вузли) різного ступеня готовності, робіт, послуг, щодо яких необхідна інформація про їхню собівартість.
Калькуляція – це спосіб розрахунку собівартості продукту.
Види калькуляції:
планова – складається на основі запланованого обсягу виробництва продукції та планових витрат;
кошторисна – складається на основі планового обсягу виробництва продукції та кошторисних витрат;
нормативна – формується на основі норм витрачання засобів виробництва та робочого часу та нормативного обсягу випуску продукції;
звітна – складається на основі фактичних витрат за звітний період та фактичного обсягу виробництва.
Метод калькулювання – сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво та прийомів обчислення собівартості калькуляційних об'єктів. Виділяють такі методи калькулювання собівартості:
простий (котловий) – використовується в однопродуктних виробництвах, де всі витрати йдуть на цей продукт. Найчастіше це відбувається в одному цеху. Собівартість одиниці калькулюється шляхом розподілення витрат на кількість виготовленої продукції;
по передільний – використовується в послідовних виробництвах (де один технологічний етап настає за іншим) і технологічний процес розподіляється на окремі частини – переділи (процеси), за кожним з яких окремо обліковуються витрати. Витрати попередніх переділів включаються до собівартості наступних, і на останньому переділі калькулюється собівартість готової продукції;
позамовний – використовується в складних паралельних виробництвах, коли в цехах одночасно виготовляються окремі вузли виробів, які потім комплектуються в збиральному цеху. Витрати групуються за замовленнями, для виконання яких вони понесені;
нормативний – полягає в тому, що витрати обліковуються за нормами, а фактична собівартість визначається як алгебрична сума витрат за нормами, відхилень від норм, а також змін норм.
Взаємозв'язок між оцінюванням та калькулюванням полягає в тому, що ціна використовується для складання калькуляції, а калькуляція - для вирахування ціни (формування собівартості) нового (створюваного) об'єкта обліку.