
- •Перелік запитань на іспит
- •1. Князівство за часів ю.Долгорукого та а.Боголюбського. Всевелод Велике Гніздо.
- •2. Псковська і Новгородська феодальні республіки
- •3. Походи хана Батия.
- •4. Об’єднання земель навколо Москви. Іван Калита.
- •5. Новгород в 14-15ст.
- •6. Феодальна війна в 2-й чверті 15 ст.
- •7. Іван 3, Василь 3.
- •8. Церква і великокняжа влада. Йосифляни ти Нестяжателі.
- •9. Зміцнення самодержавства за Івана IV, його внутрішня і зовнішня політика.
- •10. Опричнина
- •11. Політична криза в Росії. Початок інтервенції польських феодалів.
- •12. Цар Василь Шуйський. Іноземна інтервенція
- •13. Столбовский мир, Деулинское перемирие.
- •14. Соціально-економічний і політичний розвиток Росії в XVII ст
- •16. Раскол. Социальная и идеологическая суть.
- •17. Соловецьке повстання
- •18. Азовське сидіння.
- •19. Зміцнення зовн.Політ. Становища в 2 пол. 17 ст.
- •20. Особливості відносин з країнами Далекого Сходу, Центральної та передньої Азії. Нерчинський трактат.
- •21. Культура Росії 17 ст.
- •22. Внутрішня та зовнішня політика російського уряду в 70-80-х роках
- •23. Стрілецький заколот, «Хованщина»
- •24. Реформи першої чверті XVIII ст.
- •25. Внешняя политика России во второй четверти XVIII
- •26. Боротьба після Петра і
- •27. Царювання Єлизавети
- •29. Катерина іі Освічений абсолютизм
- •30. Зовн. Політика Росії у 2 пол. 18 ст.
- •32. Розвиток промисловості Росії у першій половині хіх століття.
- •33. Соціально – станова структура в Росії в першій половині хіх ст.
- •34. Реформи державного апарату в Росії у 1-й чв. XIX ст.
- •35. Проект державних перетворень Росії м.М.Сперанського.
- •37. Проекти вирішення селянського питання 1-й чв. XIX ст.
- •38. Участие России в 3-й антифр. Коалиции.
- •39. Російсько-французькі відносини в 1806-1807 рр. Тільзит.Мир
- •40. Східне питання у 1-й чв. Хіх ст.
- •41. Франко-російська війна 1812 р. Бородінська битва
- •42. Зовнішня політика Росії в 1815-1826
- •43. Виникнення ранніх декабристських організацій
- •44. Декабристські організації 1821-1825 рр.
- •45. Конституційні проекти п.Пестеля та м.Муравйова.
- •46. . Повстання декабристів
- •47. Микола 1 й основні напрямки його внутрішньої політики. Комітет 6 грудня.
- •48. Централізація управління і кодифікація законів у 2-й чверті хіх ст.
- •49. Реформа п.Кісельова у державному селі.
- •50. Посилення політичної реакції в 1848-1855 рр.
- •51. Східне питання у зовнішній політиці Росії 2-ї чверті хіх ст.
- •52. Росія і країни Европи в 30-40-і рр. Хіх ст.
- •54. Кавказ в період російсько-іранської і російсько-турецької воєн
- •55. . Закавказзя в політиці Росії в 20-і роки XIX в. Війни з Персією (1826–1828 рр.) і Туреччиною (1828–1829 рр.).
- •57. Кримська (Східна) війна
- •58. Консервативний та ліберально-опозиційний напрями суспільної думки другої чверті XIX століття.
- •59. Формування радикально-демократичного напряму суспільної думки Росії у 2 чверті хіх ст
- •60. Передумови і підготовка селянської реформи 1861 р.
- •61. Зміст положень 19 лютого 1861.
- •62. Земська реформа.
- •67. Ліберально-опозиційний рух 70-80-х рр хіх ст
- •68. Новые тенденции в развитии сельского хозяйства.
- •70. Кризис самодержавной власти на рубеже 70 - 80-х годов
- •71. Контрреформы в области местного управления и суда.
- •72. Зовнішня політика Росії 70-х рр.
- •75. Загострення міждержавних суперечностей наприкінці XIX - на початку XX ст., їх причини та характер.
- •77. Обострение международных отношений на Дальнем Востоке.
- •78. Російсько – японська війна.
- •81. I и II Государственные думы
- •79. Революційні події 1905-1906рр.
- •80. Основные политические партии в России и их программы.
- •82. Государственный переворот 3 июня 1907 г.
- •83. Реформи п. Столипіна.
- •84. III Государственная дума
- •85. Національне питання у внутрішній політиці самодержавства наприкінці XIX — на початку XX століття.
- •86. Балкани і східне питання у зовнішній політиці Росії в 1911–1914 рр.
- •87. Вступление России в 1 мировую войну.
- •90. Художня культура Росії в хіх – на поч. Хх ст.
4. Об’єднання земель навколо Москви. Іван Калита.
(? – 31.03.1340) Роки життя та діяльності Калити Івана Даниловича, московського князя з 1325 р., великого князя Володимирського з 1328 р.
Відіграв значну роль в зміцнені Московського князівства, приєднанні земель навколо Москви, використовуючи для цього допомогу Золотої Орди, для якої він збирав з населення велику данину. Нещадно придушував будь-який прояв невдоволення народу золотоординським ярмом, розправлявся з політичними противниками – іншими князями. Влада Івана Калити поширювалась на ряд земель Північно-Східної Русі (Тверь, Псков, Новгород). Він накопичив величезні багатства (звідси і прізвисько “Калита” – гаманець, сумка для грошей), які використовував для покупки земель в чужих князівствах і володіннях. За князювання Івана Калити Москва стала резиденцією митрополита “всея Русі” Петра, українця за походженням, запрошеного до Москви. Тут він помер, був похований в недобудованому Успенському соборі, що потім став місцем поховання Московських митрополитів, святинею Русі.
1328 - Спадкоємець Петра, митрополит Феогност, офіційно переносить митрополичу кафедру з Києва в Москву.
1337 - Сергій Радонежський прийняв чернецтво у заснованій ним пустелі – майбутній Сергієвій лаврі.
1337 - Олександр Тверської мириться з ханом і дістає право повернутися в Тверь.
1339, 29 жовтня - Тверський князь Олександр Михайлович страчений в Орді.
1340, 31 березня - Помер князь Московський і великий князь Володимирський Іван Калита. Великокнязівський стіл займає його син Сімеон Гордий.
Иван К. добивался возвышения и расширения Моск кн. Установил контроль над ростовской, белозерск. и ярославской землями, укрепил свое влияние в Новгороде, Угличе и Галиче.Политику продолжили его сыновья Семен Гордый (1340-1353 гг.) и Иван II Красный (1353-1359 гг.). Они уже не имели соперников при получении ярлыка на великое княжение владимирское. При них в состав вошли дмитровские, костромские, стародубские земли, район нынешней Калуги.
5. Новгород в 14-15ст.
Новгородська республіка В XV в. Новг. земля оставалась одним из последних крупных русских регионов, не попавших в зависимость от Москвы или Литвы. Обширные торговые связи и богатая казна давно привлекали внимание князей. Еще до монгольского нашествия на влияние здесь претендовали Анд Бог и Всев Бол Гн. Василий II Темный в 1456 г. совершил поход на Новгород, чтобы «наказать» новгородцев за помощь, которую они оказывали противнику московского князя Дмитрию Шемяке, но истина — распространить свою власть на столь выгодный регион. Однако окончательно уничтожить независимость этой территории и включить ее в состав Московского государства удалось только сыну Василия II Ивану III Васильевичу (1462 — 1505) Первый поход на Новгород Иван III совершил в 1471 г. В это время новг. боярство пыталось добиться покровительства пол короля Казимира IV, что вызвало гнев моск. князя. Новг. чернь тяготела к Москве, чья власть гарантировала бы сохранение православия и защиту простолюдинов. Летом 1471 г. войско Ивана Васильевича разбило новгородское ополчение на р. Шелонь и подошло к городу. Осажденные подписали с великим князем договор, по которому отказывались от самостоятельной внешней политики, признавали его «господином», а свою землю — его законным владением («отчиной»), давали право контролировать судебную деятельность и выплачивали огромный выкуп (15 000 р) Но Ивану III этого было мало. В 1475 г. он прибыл в Новгород осуществлять «справедливый» суд. Начались аресты бояр. Князь не только устранял своих полит. противников, но и заслужил в глазах простых новгородцев репутацию защитника «сирых и убогих».Эта тактика быстро принесла плоды. В 1477 г. новгородские послы признали Ивана III «государем», что означало полное подчинение. Великий князь сразу потребовал введения кн.. правления в Новгороде, но бояре заявили ему, что моск. послы превысили свои полномочия и действовали без ведома веча. Это дало Ивану Вас. прекрасный повод снова пойти на Новгород. В конце 1477 г. осадил город, а в январе 1478 г. новгородцы сдались. Новг. земля включалась в состав Моск. кн.., должности посадника и тысяцкого, а также вече отменялись, и управление переходило к наместникам великого князя. Большинство новг. бояр лишились своих вотчин и были переселены «к Москве», а их земли заселялись верными великому князю людьми. В 1480-х — начале 1490-х гг. Иван III еще несколько раз посылал войска на некогда вольный город.