33. Соціально – станова структура в Росії в першій половині хіх ст.

Існувала вона до 1917 року після того «громадянин». Мала чіткий поділ: стан привілейованих, стан залежних. Стан привілейованих: дворянство. Було декілька шляхів отримання: за вислугу, жалував імператор. На поч. ХІХ зростає % тих, хто за вислугою – 54%. Дворянство давало право винокуріння та шинкарства. Дворяни мали право володіти землею та селянами, але це право мали тільки спадкові дворяни. В сер.ХІХ ст. 897 тис. 610 тис. – спадкові, 287 – особисті дворяни. Для обмеження доступу придумали нові категорії. 1832 – почесні громадяни: спадкові: купці І гільдії, вчені, художники, діти особистих дворян; особисті: чиновники 9 рангу, ті хто закінчив внази, діти духовенства. Сер.ХІХ ст. нараховувалося 32тис. осіб. Загалом понад 126 тис. Категорія купецтва. 3 гільдії з 1785р. Основний елемент вступу до гільдії – купець проголошував обсяг свого майна і передава 1% від загальної вартості до гільдії. Залежні стани. Селяни 3 розряди: державні, власницькі, удільні. Поміщицькі – понад 15 млн. У 1858 році – 23 млн. чоловік з них 1,5 млн дворових + приписані до приватних заводів і фабрик. Проживали у центральних регіонах. Не було в Архангельскій губернії!! Державні: належали до казни. «вільні сільскі обивателі». Незакріпачене населення різноманітних регіонів. Трохи більше 6 млн.. у сер. ХІХ ст. 9 млн. чоловік. Північні та центральні і центральні регіони. Фіксовані повинності, сплачували оброк, подушні податі. Хитке становище. Часто дарували. Удільні – належали імператорській родині. У 1797 році створено спеціальний Департамент. Поч. ХІХ ст. 0,5 млн. сер.ХІХ ст. – 0,65 млн. Проживали у 37 губерніях. Платили оброк царській родині. Міщани – особисто вільні. Назва пішла від польского слова «проживати». На поч ХІХ ст. – 703 тис. сер. – 2 млн. В міста також йшли селяни, що викупалися.. Соц. Структура населення: одновірці проживали у Воронезькій, Орловській, Курській губерніях. Мали своїх кріпосних. З ХІХ ст примусова рекрутська служба. За ними зберігаються землі 2 млн. Потім первели на становище державних селян. Козаки – Донське, Уральське, Сибірське, Амурське, Кубанське, Терекське козацькі війська. Від 18 до 50 років всі повинні були вести військову службу. Складали іререлягурну кінноту. Кожна ревізська душа мала право мати до 35 десятин землі. Різночинці – термін вводиться коли з’явилися чини. Представники доктора, вчителя, викладачі, освічена інтеленція. Близько 25 тис. чоловік.

34. Реформи державного апарату в Росії у 1-й чв. XIX ст.

Достаточного опыта государственного управления у нового императора еще не было, и «Молодые друзья» активно поддерживали стремление Александра I обновить систему управления страной, облегчить положение крестьян и т. д. При этом они так энергично принялись за реформаторскую деятельность, что консервативные дворяне и чиновники часто называли Негласный комитет «якобинской шайкой».Летом 1801 г. «молодые друзья» разрабатывали «Жалованную грамоту российскому народу», которая должна была гарантировать неприкосновенность личности, а также свободу слова и совести. Однако в последний момент император отверг этот, по сути, конституционный проект.5 июня 1801 г. началась реформа центрального государственного аппарата. Сначала были возвращены все права и привилегии Сената, а 8 сентября 1802 г. опубликован особый указ, в котором заявлено, что «власть Сената ограничивается единою властью императорского величества». Сенат получал право представлять замечания на высочайшие указы, то есть участвовать в законотворчестве. для координации деятельности министерств, решения общих проблем и рассмотрения законопроектов был создан Комитет министров, который в совокупности с учрежденным в 1810 г. Государственным Советом сформировал высший законосовещательный орган при императоре. В конце 1803 г. Негласный комитет фактически прекратил свою деятельность. Император получил необходимый опыт государственного управления, к тому же у него появился новый талантливый советник  М.М. Сперанский, с помощью которого Александр I продолжил реформы

Реформа цензури – липень 1804. Статут про цензуру. Цензорам наказано в першу чергу керуватися здоровим глуздом => розширення видавничої справи. Такий ліберальний стан речей проіснував до 1810р.

1810 - виникнення мін-ва поліції.

Внутрішнє управляння – постійно діючий орган з 12 радників виник через кілька днів після приходу до влади Олександра І. Поновлено Сенат, який мав адміністративні, судові, контролюючі функції.

Міністерська реформа 1802-1811 р. 1802 – виникнення 8 міністерств, що призвело до подальшої бюрократизації та централізації. Міністри входили до складу Сенату, проте міністри майже нічого не вирішували. Вони були лише виконавцями

.