- •Перелік запитань на іспит
- •1. Князівство за часів ю.Долгорукого та а.Боголюбського. Всевелод Велике Гніздо.
- •2. Псковська і Новгородська феодальні республіки
- •3. Походи хана Батия.
- •4. Об’єднання земель навколо Москви. Іван Калита.
- •5. Новгород в 14-15ст.
- •6. Феодальна війна в 2-й чверті 15 ст.
- •7. Іван 3, Василь 3.
- •8. Церква і великокняжа влада. Йосифляни ти Нестяжателі.
- •9. Зміцнення самодержавства за Івана IV, його внутрішня і зовнішня політика.
- •10. Опричнина
- •11. Політична криза в Росії. Початок інтервенції польських феодалів.
- •12. Цар Василь Шуйський. Іноземна інтервенція
- •13. Столбовский мир, Деулинское перемирие.
- •14. Соціально-економічний і політичний розвиток Росії в XVII ст
- •16. Раскол. Социальная и идеологическая суть.
- •17. Соловецьке повстання
- •18. Азовське сидіння.
- •19. Зміцнення зовн.Політ. Становища в 2 пол. 17 ст.
- •20. Особливості відносин з країнами Далекого Сходу, Центральної та передньої Азії. Нерчинський трактат.
- •21. Культура Росії 17 ст.
- •22. Внутрішня та зовнішня політика російського уряду в 70-80-х роках
- •23. Стрілецький заколот, «Хованщина»
- •24. Реформи першої чверті XVIII ст.
- •25. Внешняя политика России во второй четверти XVIII
- •26. Боротьба після Петра і
- •27. Царювання Єлизавети
- •29. Катерина іі Освічений абсолютизм
- •30. Зовн. Політика Росії у 2 пол. 18 ст.
- •32. Розвиток промисловості Росії у першій половині хіх століття.
- •33. Соціально – станова структура в Росії в першій половині хіх ст.
- •34. Реформи державного апарату в Росії у 1-й чв. XIX ст.
- •35. Проект державних перетворень Росії м.М.Сперанського.
- •37. Проекти вирішення селянського питання 1-й чв. XIX ст.
- •38. Участие России в 3-й антифр. Коалиции.
- •39. Російсько-французькі відносини в 1806-1807 рр. Тільзит.Мир
- •40. Східне питання у 1-й чв. Хіх ст.
- •41. Франко-російська війна 1812 р. Бородінська битва
- •42. Зовнішня політика Росії в 1815-1826
- •43. Виникнення ранніх декабристських організацій
- •44. Декабристські організації 1821-1825 рр.
- •45. Конституційні проекти п.Пестеля та м.Муравйова.
- •46. . Повстання декабристів
- •47. Микола 1 й основні напрямки його внутрішньої політики. Комітет 6 грудня.
- •48. Централізація управління і кодифікація законів у 2-й чверті хіх ст.
- •49. Реформа п.Кісельова у державному селі.
- •50. Посилення політичної реакції в 1848-1855 рр.
- •51. Східне питання у зовнішній політиці Росії 2-ї чверті хіх ст.
- •52. Росія і країни Европи в 30-40-і рр. Хіх ст.
- •54. Кавказ в період російсько-іранської і російсько-турецької воєн
- •55. . Закавказзя в політиці Росії в 20-і роки XIX в. Війни з Персією (1826–1828 рр.) і Туреччиною (1828–1829 рр.).
- •57. Кримська (Східна) війна
- •58. Консервативний та ліберально-опозиційний напрями суспільної думки другої чверті XIX століття.
- •59. Формування радикально-демократичного напряму суспільної думки Росії у 2 чверті хіх ст
- •60. Передумови і підготовка селянської реформи 1861 р.
- •61. Зміст положень 19 лютого 1861.
- •62. Земська реформа.
- •67. Ліберально-опозиційний рух 70-80-х рр хіх ст
- •68. Новые тенденции в развитии сельского хозяйства.
- •70. Кризис самодержавной власти на рубеже 70 - 80-х годов
- •71. Контрреформы в области местного управления и суда.
- •72. Зовнішня політика Росії 70-х рр.
- •75. Загострення міждержавних суперечностей наприкінці XIX - на початку XX ст., їх причини та характер.
- •77. Обострение международных отношений на Дальнем Востоке.
- •78. Російсько – японська війна.
- •81. I и II Государственные думы
- •79. Революційні події 1905-1906рр.
- •80. Основные политические партии в России и их программы.
- •82. Государственный переворот 3 июня 1907 г.
- •83. Реформи п. Столипіна.
- •84. III Государственная дума
- •85. Національне питання у внутрішній політиці самодержавства наприкінці XIX — на початку XX століття.
- •86. Балкани і східне питання у зовнішній політиці Росії в 1911–1914 рр.
- •87. Вступление России в 1 мировую войну.
- •90. Художня культура Росії в хіх – на поч. Хх ст.
22. Внутрішня та зовнішня політика російського уряду в 70-80-х роках
В 1676 – 1677 гг. были упразднены Тайный, Счетный и Монастырский приказы, резко ограничены властные полномочия городовых воевод Дополнительные средства, поступавшие в казну, использовались по большей части на усиление армии. Вооруженные силы реформировались постепенно и осторожно, однако вектор предполагаемых изменений вполне очевиден – это приближение русской армии к европейским стандартам, усиление солдатских, рейтарских и драгунских полков за счет помещичьего ополчения и стрельцов 1687 в Париж прибыло первое русское посольство.
Були зроблені деякі поступки міському посаду, послаблено міри по розшуку селян-втікачів. В 1686 р. царський уряд підписав «Вічний» мир, згідно з яким Річ Посполита відмовлялась від претензій на Смоленськ, Лівобережну Україну, Київ, Запоріжжя, Чернігово-Сіверську землю з м. Черніговом. Росія уклала з Річчю Посполитою антиосманський союз, фактично приєднавшись до Священної ліги, та зобов'язувалась організувати військові походи проти Кримського ханства. Кримські походи (1687 і 1689 рр.) під керівництвом В.Голіцина, в яких брали участь і українські козацькі полки, завершилися повною поразкою Росії. В 1687 р. Софія усунула від влади гетьмана І.Самойловича і затвердила гетьманом І.Мазепу, з яким московський уряд у 1687 р. уклав Коломацькі статті. В 1689 р. був підписаний Нерчинський договір з Цинською імперією, що відкрило можливість для вільної торгівлі між державами. Невдачі Кримських походів, суворі репресії проти стрільців та неспроможність уряду Софії Олексіївни стати на шлях реформ послабили її позиції у боротьбі з прихильниками Петра І. У вересні 1689 р. вона була усунута від влади Петром І і ув'язнена в Новодівочому монастирі. Після розгрому стрілецького повстання 1698 р. змушена була прийняти постриг в черниці під іменем Сусанни. Померла в ув'язненні.
23. Стрілецький заколот, «Хованщина»
Смерть бездетного царя Федора Алексеевича (27.04. 1682 г.) привела к политическому кризису, выразившемуся в резком обострении борьбы придворных партий. Группировка Милославских, которую теперь возглавляла 25-летняя царевна Софья Алексеевна, требовала передачи престола царевичу Ивану Алексеевичу. Лидер партии Нарышкиных А.С. Матвеев, указывая на слабоумие Ивана, активно интриговал в пользу младшего сына Алексея Михайловича 10-летнего Петра.Уже в день смерти Федора под стенами Кремля собралась огромная толпа, которая, несмотря на сопротивление некоторых вельмож, «выкрикнула» царем Петра Алексеевича. Однако Нарышкины торжествовали не долго. Царевна Софья развила бурную деятельность, направленную на «восстановление справедливости» и возвращение престола Ивану Алексеевичу. Она нашла союзников в лице московских стрельцов, недовольных постоянными задержками жалованья, неправедными судами, жестокими «правежами» и мздоимством чиновников.В начале мая 1682 г. по Москве поползли слухи о том, что Нарышкины, не желая делиться властью, «извели» несчастного Ивана Алексеевича. 15 мая стрельцы учинили бунт. Они ворвались в Кремль и потребовали, чтобы им немедленно предъявили Ивана и В силу неспособности обоих управлять страной опека над царями была поручена Софье Алексеевне. Ее регентство продолжалось с 1682 по 1689 гг.Важным последствием драматических событий середины мая 1682 г. стало резкое усиление политического влияния стрелецкого войска и его предводителя (главы Стрелецкого приказа) боярина И.А. Хованского. Софья была обязана своей властью стрельцам, накануне восстания давала им щедрые обещания, а теперь стрельцы ждали от нее серьезных льгот и привилегий.. Стрельцы требовали признания прав популярных в их среде старообрядцев, настаивали на введении элементов казачьего самоуправления в стрелецком войске. Вознесенный бунтом на вершины власти авантюрист И.А. Хованский намеревался превратить Софью в свою политическую марионетку.Однако «хованщина» закончилась крахом. Софья Алексеевна оказалась волевой правительницей и не намеревалась отказываться от власти. я. Сюда в середине сентября того же года были доставлены схваченный сторонниками правительницы боярин Иван Хованский и его сын Андрей. 17 сентября обоих обвинили в государственной измене и казнили. В то же время верные царевне дворянские полки осадили Москву и вынудили стрельцов признать многочисленные «вины», выдать зачинщиков бунта и дать обещание больше «гилей не всчинать». В начале ноября 1682 г. Софья возвратилась в столицу. Именно подавление «хованщины» исследователи обычно считают датой начала самостоятельного правления царевны Софьи.