- •Перелік запитань на іспит
- •1. Князівство за часів ю.Долгорукого та а.Боголюбського. Всевелод Велике Гніздо.
- •2. Псковська і Новгородська феодальні республіки
- •3. Походи хана Батия.
- •4. Об’єднання земель навколо Москви. Іван Калита.
- •5. Новгород в 14-15ст.
- •6. Феодальна війна в 2-й чверті 15 ст.
- •7. Іван 3, Василь 3.
- •8. Церква і великокняжа влада. Йосифляни ти Нестяжателі.
- •9. Зміцнення самодержавства за Івана IV, його внутрішня і зовнішня політика.
- •10. Опричнина
- •11. Політична криза в Росії. Початок інтервенції польських феодалів.
- •12. Цар Василь Шуйський. Іноземна інтервенція
- •13. Столбовский мир, Деулинское перемирие.
- •14. Соціально-економічний і політичний розвиток Росії в XVII ст
- •16. Раскол. Социальная и идеологическая суть.
- •17. Соловецьке повстання
- •18. Азовське сидіння.
- •19. Зміцнення зовн.Політ. Становища в 2 пол. 17 ст.
- •20. Особливості відносин з країнами Далекого Сходу, Центральної та передньої Азії. Нерчинський трактат.
- •21. Культура Росії 17 ст.
- •22. Внутрішня та зовнішня політика російського уряду в 70-80-х роках
- •23. Стрілецький заколот, «Хованщина»
- •24. Реформи першої чверті XVIII ст.
- •25. Внешняя политика России во второй четверти XVIII
- •26. Боротьба після Петра і
- •27. Царювання Єлизавети
- •29. Катерина іі Освічений абсолютизм
- •30. Зовн. Політика Росії у 2 пол. 18 ст.
- •32. Розвиток промисловості Росії у першій половині хіх століття.
- •33. Соціально – станова структура в Росії в першій половині хіх ст.
- •34. Реформи державного апарату в Росії у 1-й чв. XIX ст.
- •35. Проект державних перетворень Росії м.М.Сперанського.
- •37. Проекти вирішення селянського питання 1-й чв. XIX ст.
- •38. Участие России в 3-й антифр. Коалиции.
- •39. Російсько-французькі відносини в 1806-1807 рр. Тільзит.Мир
- •40. Східне питання у 1-й чв. Хіх ст.
- •41. Франко-російська війна 1812 р. Бородінська битва
- •42. Зовнішня політика Росії в 1815-1826
- •43. Виникнення ранніх декабристських організацій
- •44. Декабристські організації 1821-1825 рр.
- •45. Конституційні проекти п.Пестеля та м.Муравйова.
- •46. . Повстання декабристів
- •47. Микола 1 й основні напрямки його внутрішньої політики. Комітет 6 грудня.
- •48. Централізація управління і кодифікація законів у 2-й чверті хіх ст.
- •49. Реформа п.Кісельова у державному селі.
- •50. Посилення політичної реакції в 1848-1855 рр.
- •51. Східне питання у зовнішній політиці Росії 2-ї чверті хіх ст.
- •52. Росія і країни Европи в 30-40-і рр. Хіх ст.
- •54. Кавказ в період російсько-іранської і російсько-турецької воєн
- •55. . Закавказзя в політиці Росії в 20-і роки XIX в. Війни з Персією (1826–1828 рр.) і Туреччиною (1828–1829 рр.).
- •57. Кримська (Східна) війна
- •58. Консервативний та ліберально-опозиційний напрями суспільної думки другої чверті XIX століття.
- •59. Формування радикально-демократичного напряму суспільної думки Росії у 2 чверті хіх ст
- •60. Передумови і підготовка селянської реформи 1861 р.
- •61. Зміст положень 19 лютого 1861.
- •62. Земська реформа.
- •67. Ліберально-опозиційний рух 70-80-х рр хіх ст
- •68. Новые тенденции в развитии сельского хозяйства.
- •70. Кризис самодержавной власти на рубеже 70 - 80-х годов
- •71. Контрреформы в области местного управления и суда.
- •72. Зовнішня політика Росії 70-х рр.
- •75. Загострення міждержавних суперечностей наприкінці XIX - на початку XX ст., їх причини та характер.
- •77. Обострение международных отношений на Дальнем Востоке.
- •78. Російсько – японська війна.
- •81. I и II Государственные думы
- •79. Революційні події 1905-1906рр.
- •80. Основные политические партии в России и их программы.
- •82. Государственный переворот 3 июня 1907 г.
- •83. Реформи п. Столипіна.
- •84. III Государственная дума
- •85. Національне питання у внутрішній політиці самодержавства наприкінці XIX — на початку XX століття.
- •86. Балкани і східне питання у зовнішній політиці Росії в 1911–1914 рр.
- •87. Вступление России в 1 мировую войну.
- •90. Художня культура Росії в хіх – на поч. Хх ст.
18. Азовське сидіння.
Азо́вське сиді́ння — оборона донськими і запорізькими козаками Азова від турецьких військ в 1637—1642 роках.
Москва продолжала строить города и укреплять граници. А турки, имевшие в устьях Дона свой город Азов, настроили около него укреплений и совсем закрыли казачьим ладьям выход в море из Дона. От Азова стало казакам тесно. Они собрались с силами и пошли на Азов войною (1637). После короткой осады город был взят и население в нем вырезано. Казаки засели во взятой крепости и послали в Москву известие о своем подвиге
Спираючись на Азов, захоплений турками 1471 року, кримські і ногайські татари протягом 16 — початку 17 століття робили спустошливі напади на руські (українські) та московські (російські) землі.
У квітні 1637 року донські козаки, довідавшись про наміри Порти витіснити їх з Дону, вирішили випередити противника і відвоювати фортецю Азов. Скориставшись з внутрішньої боротьби в Кримському ханстві, донські козаки разом із запорожцями 18 червня 1637 року несподівано оточили Азов і після 2-місячної облоги здобули фортецю, визволивши близько 2 тисяч невільників. Козаки володіли містом протягом 5 років.
Закінчивши війну з Іраном, османський султан Ібрагім І послав в 1641 році під Азов велике військо. Козаки виявили надзвичайну хоробрість і відбили 24 атаки ворога. Захисники фортеці (5,5 тисяч чоловік в тому числі 800 жінок) витримали облогу 240-тисячної турецько-татарської армії під проводом сераскіра Хусейна-Делі. Втративши 70 тисяч чололовік вбитими і пораненими, турки 26 вересня 1641 року відступили після 44-тижневої облоги. Козаки, розуміючи, що власними силами їм не втримати фортецю, звернулися до московського уряду з проханням прийняти Азов під свою владу. Але останній, уникаючи війни із Османською імперією, порадив козакам залишити Азов. Навесні 1642 року козаки зруйнували фортецю і відступили з Азова.
19. Зміцнення зовн.Політ. Становища в 2 пол. 17 ст.
Олексій Михайлович здійснював активну зовнішню політику. До успіхів цієї діяльності потрібно віднести приєднання України до Росії. Він сам брав участь у військових походах.
За Олексія Михайловича було укладено українсько-російську угоду 1654 (Переяславська рада), затверджено Березневі статті 1654 р.
Цар дав жалувану грамоту Києву на підтвердження його магдебурзького права, затвердив гетьманські статті – Переяславські статті 1659 р. з Ю. Хмельницьким, Московські статті 1665 р. з І. Брюховецьким, Глухівські статті 1669 р. з Д. Многогрішним, Конотопські статті 1672 р. і Переяславські статті 1674 р. з І. Самойловичем.
Уклав Андрусівське перемир'я 1667 р. про припинення війни Московської держави з Польщею.
Цареві супроводив успіх в боротьбі з турками і татарами за безпеку південних кордонів російської держави.
Спроби ж добитися виходу в Балтійське море не дали позитивного результату. Ордін-Нащокіну вдалося добитися в 1658 р. підписання в Валієссаре трирічного перемир'я зі Швецією. За Росією зберігалося все те, що було зайнято російськими військами в Лівонії в 1656 р.
Зміцнення Росії в Прибалтиці викликало тривогу не тільки в Швеції, але і в Польщі. У цих умовах Швеція і Польща загрожували створити військову коаліцію проти Росії. Цар зажадав від Ордін-Нащокіна укласти мир зі Швецією навіть ціною поступок в Лівонії. Але Ордін-Нащокін дотримувався думки, що важливіше зберегти землі в Прибалтиці, і готовий був шукати миру з Польщею навіть ціною поступки України і Білорусії. Програма Нащокіна не зустріла підтримки у царя і уряду. У результаті в 1661 р. за Кардісським договором зі Швецією Росія повернула їй всі лівонські надбання. Проблема виходу в Балтійське море залишилася невирішеною.