Владико, отче

Владико, отче, Ти за віру

Життя своє віддав,

I кров’ю переміг зневіру,

Щоб засів не пропав.

(2) I зерно зріє, дозріває,

Хоч люта буря йде,

Хоч хмара сонце закриває

I грім лячний гуде.

А люд твій вірний рве кайдани,

Молитву шле Тобі.

Владико отче, грім хай гряне,

По громі ясні дні.

(2) Владико, отче Йосафате,

Твій засів хорони,

I волю Церкві і Україні

Ти, отче, приверни (2).

О, хто, хто Миколая любить

О, хто, хто Миколая любить,

О хто, хто Миколаю служить,

(2) Тому святий Миколай

На всякий час помагай,

Миколаю!

О, хто, хто спішить в твої двори,

Того Ти на землі й на морі

(2) Все хорониш від напасти,

Не даєш му в гріхи впасти,

Миколаю!

О, хто, хто к ньому прибігає,

На поміч його призиває,

(2) Той все з горя вийде ціло,

Охоронить душу й тіло,

Миколаю!

Омофор твій нам оборона

I одна від бід охорона,

(2) Не дай марно нам пропасти,

Ворогам у руки впасти,

Миколаю!

Побіждай врагів наших всюди,

Помічник во скорбіх нам буди,

(2) Хотячих нас роздорити,

Дай уста їх заградити,

Миколаю!

Миколає, молися за нами,

Благаєм Тебе зі сльозами,

(2) Ми тя будем вихваляти,

Ім’я Твоє величати,

Навіки!

Похоронні пісні в темну могилу

В темну могилу Тебе несемо,

Жаль за тобою в серцях несемо,

(2) А дзвони сумно грають за нами,

Тебе прощаєм нині сльозами.

Вже перед нами суха могила –

Де твоя слава, краса і сила,

(2) Вся життя втіха, майно незмірне,

Всі твої други і слуги вірні?

Де ж твоя радість, втіха, забава,

Де твоя мудрість, блиск, честь і слава,

(2) I де ж то ділась, що перед днями

Красна і сильна була між нами.

В темній могилі спічнеш за хвилю

Як цвіт зів’ялий в німім безсиллю

(2) Порохом станеш – пилом, землею,

Спічнеш до суду у злуці з нею.

З пороху всталась, порохом станеш,

Як цвіт зацвилась, як цвіт зів’янеш;

(2) Один безсмертний Бог лиш над нами,

Він всемогутній, править віками.

Кругом життя

Кругом життя могутнє, повне сили,

Неначе море без кінця.

(2) А ми шляхом ген до могили

Веземо покійника, мерця.

Днесь світ цілий радіє і гуляє,

Весільні бенкети справля –

(2) А наш гурт в смутку поспішає

Ген-ген на цвинтар до хреста.

„Чому ж, чому ж Ти нас кидаєш, друже,

А сам ідеш в незнаний шлях,

(2) На серце смуток навіваєш,

Наводиш в душу біль і страх?

Промов, промов одно, бодай, ще слово,

Потіш нас в смутку і журбі,

(2) Щоб ми по Тобі сліз не лили,

Корились Богові, судьбі”.

Отак кругом мерця родина плаче,

I серце ниє і болить;

(2) Так що ж, він слів їх вже не бачить,

Бо вічним сном у трумні спить.

На суд страшний до Бога поспішає,

Щоб здати справу із життя,

(2) Де сам Христос нас осуджає

Всі наші вчинки і діла.

„Прости, прости, о, Боже милостивий,

Йому ласкаво всякий гріх,

(2) Щоб він навіки був щасливий,

Щоб зазнав всіх райських утіх!

Не пам’ятай гріховної провини,

Ми Тебе, Боже, молим всі;

(2) Зате ми кожної хвилини

Будемо вдячними Тобі!”

А на горі у церкві дзвонять дзвони,

На серце тиснуть жаль і сум

(2) Стихають пісні скорбні тони,

Лиш серце плаче – повне дум.