Напрями удосконалення фінансової діяльності банку
На сьогоднішній день в Україні помітно загострилася конкуренція на ринку банківських послуг. Безперечну перевагу над своїми конкурентами мають банки, які пропонують клієнтам велику кількість послуг. Таким чином, можна запропонувати наступні шляхи вдосконалення банком основних показників діяльності:
Розширення клієнтської бази. Зазначений фактор дає банкові ряд переваг, основними з яких є наявність залишків на розрахункових рахунках. З метою збільшення кількості клієнтів банку слід розробити програму залучення клієнтів і встановлення з ними довгострокових взаємовигідних відносин:
Створення найсприятливіших умов обслуговування клієнтів
Удосконалення існуючих і впровадження нових технологій обслуговування клієнтів
Створення персональних менеджерів для роботи з клієнтами
Пошук і додаткові стимули залучення клієнтів
Якісне і швидке обслуговування клієнтів
Розвиток ефективно діючої філіальної мережі. З цією метою необхідно розробити програму розвитку мережі філій, до якої входитимуть:
Оптимальне розміщення філій та інших віддалених структурних підрозділів
Відкриття нових філій у найпривабливіших регіонах
Забезпечення ефективної роботи, реорганізація неприбуткових філій
Оптимальний перерозподіл ресурсів між філіями банку і центральним офісом
Надання філіям повного спектру банківських продуктів і послуг
Універсалізація банку, підвищення якості обслуговування
Збільшення обсягів і дохідності активів шляхом додаткового залучення і оптимального розподілу грошових ресурсів:
Розвиток інформаційних технологій і процедур
Наявність та ефективне опрацювання і використання інформації
Удосконалення технології проведення операцій
Введення бухгалтерського обліку і звітності з урахуванням міжнародних стандартів
Ефективне управління структурними підрозділами банку
Контроль і чітке визначення ступеня відповідальності кожного співробітника банку.
Удосконалення організаційної структури та якості персоналу:
Програми мотивації праці та управління чисельністю персоналу
Формування корпоративної культури та поліпшення якості персоналу
Взаємодія з НБУ
В заємодія ПриватБанку із зовнішніми організаціями
Здійснення Банком операцій по факторингу регулюється:
Цивільним кодексом України;
Господарським кодексом України;
Законом України «Про банки і банківську діяльність»;
Законом України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг»;
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
Законом України «Про податок на додану вартість»;
Законом України «Про заставу»;
Положенням «Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку»;
Положенням НБУ «Про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого Постановою НБУ №189 від 14.05.2003 р.;
Інструкцією НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті», затвердженою Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 р.;
Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, депозитних операцій, а також формування і використання резервів під кредитні ризики у банках України, затвердженою Постановою Правління НБУ від 27.12.2007 р. № 481;
Керівництвом з кредитних процедур.
Регулювання діяльності комерційних банків з боку центрального банку здійснюється в кожній країні з ринковою системою економіки. Проте організація контролю за банківськими установами має суттєві відмінності залежно від країни, особливостей її банківської системи, рівня розвитку ринкових відносин тощо.
Головна мета цього нагляду полягає в забезпеченні стабільності всієї банківської
системи і в захисті інтересів вкладників. Усі заходи, які здійснює в цьому напрямку НБУ можна звести до зменшення ризиків.
Найбільш суттєві моменти контролю за функціонуванням банківської системи сконцентровано в економічних нормативах, установлюваних центральним банком стосовно комерційних банків, які є, як правило, обов’язковими для останніх. Відповідно до Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України встановив низку нормативів, обов’язкових для всіх комерційних банків. Найбільш важливі з них містять:
Мінімальний розмір статутного фонду комерційного банку;
Мінімальний розмір обов’язкових резервів, що депонуються в НБУ;
Достатність капіталу банку;
Ліквідність балансу банку;
максимальний рівень ризику на одного позичальника;
мінімальний розмір резервів комерційного банку.
Мета встановлення нормативів і контролю за ними полягає в тому, щоб забезпечити фінансову стабільність банків, а відтак, і захистити інтереси вкладників.
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність.
Встановлені нормативи регулярно контролюються НБУ і в разі її відхилення до банків застосовуються методи економічного та адміністративного впливу.
Національний банк України з огляду на ступінь ризикованості активів комерційних банків виокремлює чотири групи активів. У першу групу входять, наприклад, такі види активів, як каса і прирівняні до неї кошти; кошти комерційних банків, що знаходяться на кореспондентських рахунках у Національному банку та в інших комерційних банках, і деякі інші активи. У другу групу входять кошти на рахунках в іноземних банках, кредити, гарантовані іншими банками, і подібні до них за ступенем ризикованості активи. У третю групу ввійшли такі активи, як будинки і споруди, а також кредити під заставу майна, страхування, гарантію або поручительство інших підприємств, організацій і установ.
Четверта група включає значний перелік активів, найбільш характерними з яких виступають кредити без забезпечення, дебітори банку й інші подібні до них за ризикованістю активи.
Для кожної групи активів установлено коефіцієнт ризику. За першою групою він буде найменший (нульовий), а за останньою - найвищий. Під час визначення суми всіх активів банку складові елементи цих активів зважуються на відповідний коефіцієнт ризику.
У кожній країні встановлюється свій показник платоспроможності банку, але зазвичай він знаходиться в межах від 4 до 8 %. В Україні мінімально припустиме значення даного коефіцієнта становить 8 %. Це означає, що перевищення активів банку, зважених з урахуванням ризику, не повинно перевищувати власний капітал банку більше ніж у 12,5 разів.
Нормативи ліквідності виступають важливим елементом контролю за діяльністю банку і стимулюють комерційні банки до досягнення, з одного боку, максимальної прибутковості своїх операцій, а з іншого - до підтримки на безпечному для банку рівні ліквідності своїх активів.
Діяльність комерційних банків постійно пов’язана з ризиком. Тож необхідно враховувати ці ризики і розробляти нормативи за їх видами. Сам комерційний банк має певну систему показників ризику. До них належать, наприклад, максимальний розмір отриманих міжбанківських позик, максимальний розмір кредитів, гарантій і поручительств, наданих інсайдерам та ін.
Усі перелічені вище нормативи сфокусовані на діяльності самого банку і забезпеченні його надійності та стійкості. Зміна даних нормативів, яку може здійснити Національний банк, буде спрямована на зміцнення банків, а значить і банківської системи, а відтак, може викликати позитивні макроекономічні наслідки в економіці. Отже, можна зробити висновок про те, що й контрольні функції Національного банку України стосовно до комерційних банків певною мірою виступають і як непрямі важелі регулювання економіки.
До числа нормативних показників, передбачених Законом «Про банки та банківську діяльність», належить і показник норми обов’язкових резервів. Однак він відрізняється від усіх попередніх тим, що його регулювальна природа більш складна. Вона пов’язана не стільки зі впливом на стан справ у конкретному банку, скільки зі впливом банківської системи в цілому на економічне життя суспільства.