§ 4. Неналежний відповідач і порядок його заміни. Залучення співвідповідачів

У ході розгляду цивільної справи може бути виявлено, що:

1) позов пред’явлений не тією особою, якій належить право вимоги,

2) позов пред’явлений не до тієї особи, яка повинна відпо­відати за позовом, тобто встановлено, що позивач чи відповідач не є правозобов’язаними суб’єктами матеріальних правовідносин.

Чинне цивільне процесуальне законодавство, на відміну від ЦПК 1963 року, не передбачає можливості заміни «неналежного позивача» і навіть не передбачає такого поняття. У тому випадку, якщо позов пред’явлений не тією особою, якій належить право вимоги і це буде з’ясовано судом, суд має відмовити такій особі в задоволенні позовних вимог. Одначе щодо випадків пред’явлення позову до неналежного відповідача, то можливість його заміни в законі передбачена (ст. 33 ЦПК).

Н айчастіше під «неналежними відповідачами» розуміють таких відповідачів, по відношенню до яких судом під час розгляду справи встановлено, вони не є зобов’язаними по вимозі особами.

Н а перший погляд це визначення є точним і випливає із ст.33 ЦПК. Насправді ж воно не відповідає законодавству, оскільки не враховує, що замі­на неналежного відповідача належним — питання процесуальне, а поняття неналежного відповідача враховує передбачені законом умови і порядок його заміни. В іншому випадку не можна розрізняти неналежного відповідача й відповідача відносно якого в позові відмовлено.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним не достатньо встановити відсутність у нього обов’язку відповідати за даним позовом. Встановлення цієї умови – підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов’язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, — належного відповідача.

Отже, «неналежний відповідач» — це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред’явленому позову при наявності даних про те, що обов’язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі — належному відповідачеві.

Визнання відповідача неналежним можливе тільки в судовому засіданні й тільки тоді, коли відбувається заміна. Лише у випадку заміни відповідач,що вибуває, визнається неналежним. В іншому випадку відповідач, який міг би бути замінений, бере участь у справі, має весь комплекс прав та обов’язків, які надані йому ст. ст. 27, 31 ЦПК та іншими. Вказане правило безпосередньо випливає із змісту ст. 33 ЦПК, яка передбачає умови і правила заміни неналежного відповідача.

Закон не передбачає в якості підстави для відмови у відкритті провадження у справі пред’явлення позову до неналежного відповідача. При встановленні того, що відповідач є неналежним, останній може бути замінені тільки в стадії судового розгляду в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК.

ЦПК

Стаття 33. Заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідачів

1 . Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача

2. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.

А наліз ст.33 ЦПК дозволяє зробити наступні висновки:

1. Заміна неналежного відповідача належним може відбутися тільки за ініціативою позивача.

2. Обов’язковою умовою заміни неналежного відповідача належним є клопотання позивача.

3. Клопотання позивача про заміну неналежного відповідача має бути розглянуто як відмова від позову щодо неналежного відповідача.

4. Суд позбавлений можливості за своєю ініціативою проводити заміну неналежного відповідача.

5. При встановленні судом в судовому засіданні факту пред’явлення позову до неналежного відповідача при відсутності клопотання позивача він може залучити належного відповідача в якості співвідповідача.

Недолік ст. 33 ЦПК

На погляд викладачів НУ ЮАУ, ст. 33 ЦПК має суттєвий недолік, який полягає у тому, що належний відповідач може бути залучений судом у справу в якості співвідповідача. Дане положення закону протирічить природі інституту процесуальної співучасті, оскільки інтереси співучасників не протирічать один одному, а обов’язок відповідати за позовом у співвідповідачів існують паралельно. У тому ж випадку, коли судом з’ясовано той факт, що позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом і відома особа, яка має відповідати за цим позовом і вона притягується до процесу, ні в якому випадку суд не може задовольнити позовні вимоги відносно неналежного відповідача. Визнавши відповідача неналежним, суд вже заздалегідь вирішив питання щодо відмови в задоволенні позовних вимог відносно неналежного відповідача.

Тому доцільніше було б зазначити в ст. 33 ЦПК, що належний відповідач має бути притягнутий у справу не в якості співвідповідача, а в якості другого відповідача.