
- •Тема 9. Зайнятість та соціальний захист населення
- •Зайнятість як економічна проблема.
- •2. Безробіття: суть, види та наслідки. Закон Оукена.
- •Закон Оукена
- •3. Державне регулювання ринку робочої сили
- •4. Взаємозв’язок інфляції та безробіття за класичною та кейнсіанською теоріями. Крива Філліпса.
- •Крива Філліпса
Тема 9. Зайнятість та соціальний захист населення
Зайнятість як економічна проблема.
Безробіття: суть, види та наслідки. Закон Оукена.
Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості.
Взаємозв’язок інфляції та безробіття за класичною та кейнсіанською теоріями. Крива Філіпа.
Зайнятість як економічна проблема.
Зайнятість – це економічна категорія, яку розглядають з двох боків:
зайнятість як економічна категорія – це сукупність економічних, правових, соціальних, національних відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю у суспільно корисній діяльності, що приносить дохід.
Зайнятість як економічна проблема – співвідношення між кількістю працездатного населення і кількістю зайнятих, яку характеризує рівень використання трудових ресурсів суспільства та ситуацію на ринку робочої сили.
Структура працездатного населення:
Працюючі (зайняті L);
Безробітні (F) – ті, що не працюють, але активно шукають роботу;
Добровільно непрацюючі (Н) – ті, що не працюють і не шукають роботу за даного рівня заробітної плати (до категорії безробітних не належать).
Загальний рівень трудових ресурсів (R) складаються з двох груп населення: працюючих (L) та безробітних (F):
R = L + F (9.1)
Рівень фактичного безробіття (u) обчислюється як частка офіційно зареєстрованих безробітних (F) до загального числа людей, які можуть і бажають працювати (R):
u =
• 100% (9.2)
У ринковій економіці, в силу її динамізму, обов’язково існує оптимальний резерв робочої сили і підтримується природна норма безробіття (u*), при якій досягається довготривала рівновага за умов, коли темп інфляції дорівнює очікуваному темпу зростання цін.
Вперше поняття норми природного безробіття в економічну теорію ввели незалежно один від одного М.Фрідмен та Е.Фелпс у 1968 році.
Природна норма безробіття (u*) характеризує найкращі для економіки резерв робочої сили, спроможний швидко здійснювати міжгалузеві та міжрегіональні переміщення залежно від попиту на робочу силу і потреб виробництва.
Основні фактори, які впливають на норму безробіття:
1. Зростання часу на пошук роботи в умовах системи страхування по безробіттю:
а) виплата допомоги на випадок безробіття понижує стимули до швидкого працевлаштування;
б) збільшення розміру допомоги на випадок безробіття та строку її виплат сприяє підвищенню рівня безробіття.
Стійкість заробітної плати породжує „безробіття очікування” („безробіття очікування” виникає в періоди зростання реальної заробітної плати та перевищення її рівня над рівноважним значенням).
Різниця у темпах зростання по секторах економіки.
Динаміка фактичного безробіття суттєво впливає на норму природного безробіття.
Динаміка мінімальної заробітної плати. Низький рівень мінімальної заробітної плати збільшує строки пошуку роботи, як тими, хто вперше шукає роботу, а також і тими, хто шукає більш високооплачувану роботу.
Ефект гістерезиса. Якщо рівень безробіття підвищується і тривалий час тримається на високому рівні під дією екзогенних факторів, то він може не повернутися до початкового значення після припинення їх дії, що призводить до зростання норми природного безробіття.
Для визначення норми природного безробіття використовують середню величину фактичного безробіття у довгостроковому періоді.
Повна зайнятість означає повне використання всіх придатних трудових ресурсів.
В умовах повної зайнятості фактичне безробіття дорівнює природному безробіттю.