Тема 7 фіскальна політика держави

1. Поняття фіскальної політики.

2. Мультиплікатори фіскальної політики.

3. Дискреційна та недискреційна фіскальна політика (автоматичні стабілізатори).

4. Державний бюджет та бюджетне обмеження.

5. Державний борг.

1. Фіскальна політика

Фіскальна політика – це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат.

Основні функції фіскальної політики:

• вплив на стан господарської кон’юнктури;

• перерозподіл національного доходу;

• нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм.

Основні джерела доходів:

• податки;

• власні доходи держави від виробничої та інших форм діяльності;

• платежі за ресурси, які згідно з діючим законодавством належать державі;

• позики у формі державних облігацій.

До фіскальної політики відносяться тільки такі маніпуляції державним бюджетом, які не змінюють кількості грошей в обігу.

Податки

Основним джерелом доходів держави в цивілізованому суспільстві є податки.

Податки за економічним змістом це фінансові відносини між державою та платником податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Функції податків:

• Розподільча: перерозподіл вартості створеного ВНП між державою і юридичними та фізичними особами.

• Фіскальна: централізація частини ВНП у бюджеті на загальносуспільні потреби.

• Регулююча: вплив податків на різні сторони діяльності їхніх платників.

Принципи побудови податкової системи:

• Загальність: охоплення податками всіх економічних суб’єктів, які отримують доходи незалежно від організаційно-правової форми.

• Стабільність: високий рівень гарантії того, що передбачені Законом про бюджет доходи будуть отримані у повному обсязі.

• Обов’язковість: примусовість податку, неминучість його сплати, самостійність суб’єкта в його обчисленні та сплаті.

• Соціальна справедливість: встановлення податкових ставок і податкових пільг, які і ставлять всіх суб’єктів у приблизно рівні умови і які пом’якшують податковий тягар на низькодоходні підприємства та групи населення.

Необхідно розрізняти джерело і об’єкт оподаткування.

Джерело незалежно від об’єкта оподаткування — чистий доход суспільства.

Об’єкт — це кількісно визначений економічний феномен, який служить базою для нарахування податків.

Об’єктами оподаткування є:

• доход (з підприємства або населення);

• майно (нерухоме і рухоме).

За механізмами формування податки поділяють на дві основні групи: прямі і непрямі.

• прямі податки - вилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів

• непрямі податки - вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача продукції.

Прямі податки через зростання цін можуть перекладатися на споживача.

Класифікація податків відповідно до об’єктів оподаткування

Податки

Непрямі

Прямі

Реальні	Особисті	Фіскальні монополії	Акцизи	Мита
земельний домовий на цінні папери	подоходний з населення на прибуток корпорацій на приріст капіталу з спадщини і дарувань майновий податок	індивідуальні універсальні (податок з обігу) на додану вартість	на окремі види товарів	за походженням експортні імпортні за цілями фіскальні протекційні антидемпінгові за ставками специфічні адвалерні змішані

Чим більше розвинена країна, тим більша частка надходжень припадає на прямі податки. Чим бідніша країни, тим більше вона покладається на непрямі податки, особливо на податки від зовнішньої торгівлі.

Поряд з об’єктами в системі оподаткування не меншу роль грають податкові ставки і податкові пільги.