§ 3. Предмет доказування. Факти, які не потребують доказування.

Отже, «предмет доказування» — це коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті.

ЦПК

Стаття 61. Підстави звільнення від доказування

1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

4. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

( Частина четверта статті 61 із змінами, внесеними згідно із Законом N 245-VII від 16.05.2013 )

Тобто, до обставин, які не підлягають доказуванню, належать:

1) Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Обставини, визнані сторонами, – це факти, щодо яких доказування вже здійснене. Це, по суті, факти, що підлягали доказуванню по справі та були доведені визнанням сторін.

2) Загальновідомі факти.

Загальновідомі факти не потребують доказування лише тоді, коли вони визнані такими судом. Частіше загальновідомими фактами є різні події (землетрус, посуха тощо).

1)Об’єктивні межі.		2)Суб’єктивні межі.
Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту.		Даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але і всьому складу суду, який розглядає справу.

Іноді загальновідомі юридичні факти змішують із подіями, які загальновідомі, однак не мають юридичного значення для конкретної цивільної справи, або з календарними фактами.

Визнання загальновідомості того чи іншого факту при розгляді цивільної справи повинно бути оформлено ухвалою суду, винесеною у встановленому порядку.

3) Преюдиціальні факти.

Преюдиціальними фактами визнаються юридичні факти, раніше встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі або вироком суду по кримінальній справі. Оскільки вони встановлюються в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, то законодавець обґрунтовано встановив, що вони не повинні доказуватися вдруге.

Преюдиційний зв’язок рішень і вироків виникає з різних цивільних справ, оскільки ті самі юридичні факти можуть мати різні правові наслідки. Наприклад, факт заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки входить до предмета доказування і у справі за позовом про відшкодування збитків, і у справі за позовом власника джерела підвищеної небезпеки до безпосереднього заподіювача шкоди. Факт розкрадання є і підставою притягнення особи до кримінальної відповідальності, і предметом доказування у справі про від­шкодування збитків засудженим потерпілому від злочину.

Закон встановлює неоднакові правила преюдиції судових рішень. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тут правило преюдиції стосується усіх доказів, що входять до предмету доказування, але об’єднуючою ознакою є тотожність суб’єктів правових спорів, які розглядаються у різних судочинствах.

Що стосується вироку у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. (випливає з ч.4 ст.61 ЦПК- із змінами від 16.05.2013) Тобто інші, крім названих обставин, не є преюдиціальними і належать доказуванню (наприклад, вина, розмір шкоди тощо).