§ 5. Наука цивільного процесуального права.

Наука цивільного процесуального права, як і будь-яка правова наука, вивчає певну сферу соціальної практики і є складовою частиною правознавства. Як частина правознавства вона має свій предмет, певну, тільки їй притаманну галузь пізнання.

Предметом юридичної науки є: держава і право в цілому, закономірність функціонування держави і права. Галузеві правові науки, у тому числі і наука цивільного процесуального права, вивчають насамперед відповідну галузь права.

Наука цивільного процесуального права вивчає, таким чином, однойменну галузь права. Однак цим не вичерпується її предмет. З розвитком науки її предмет постійно розширюється, тому що з’являються нові галузі, які вимагають самостійного вивчення. Сучасний стан науки цивільного процесуального права дозволяє вирішувати питання, які стосуються прогнозування розвитку судової влади та правосуддя, тенденцій та шляхів розвитку цивільного процесуального законодавства, його окремих інститутів та ін.

Оскільки предмет науки цивільного процесуального права достатньо складний, то його можна певним чином структурувати.

На думку викладачів НУ ЮАУ, в предметі науки цивільного процесуального права виділяються кілька відносно самостійних, але логічно пов’язаних проблем: -теорії та методології науки; -цивільного процесуального права як галузі права та цивільного процесуального законодавства; -цивільного процесу та його окремих інститутів; -порівняльного правознавства; -міжнародного цивільного процесу; -судової практики.

Система науки цивільного процесуального права складається з таких частин:

1. Поняття науки, її предмет, метод, система, соціальні функ­­ції, співвідношення із загальною теорією держави і права та іншими юридичними науками, історія науки. 2. Судова влада та правосуддя, вчення про процесуальний закон, предмет, метод, систему та принципи цивільного процесуального права, вчення про цивільні процесуальні правовідносини, вчення про докази та ін. 3. Поняття цивільного процесу, його стадії, право на звернення до суду за судовим захистом, процесуальна діяльність суду та інших учасників процесу тощо. 4. Цивільний процес іноземних держав. 5. Розгляд цивільних справ з іноземним елементом. 6. Поняття та значення судової практики, форми судової практики тощо.

Поряд з цим слід зауважити, що традиційно наука цивільного процесуального права вивчає не тільки питання, що виникають у зв’язку з функціонуванням судової влади та правосуддя в цивільних справах. В межах її предмету - і проблемі інших форм судочинства. Такий «розширений» предмет науки цивільного процесуального права об’єктивно є наслідком еволюції законодавства і процесуальної доктрини на протязі тривалого часу.

Ця еволюція проявляється в тому, що на фоні розвитку законодавства про цивільне судочинство розвивалась така гілка цивілістичного процесу як, господарське судочинство та формувалось відповідне процесуальне законодавство. Історично і у даний час проблеми господарського процесуального права досліджувались процесуалістами-цивілістами, і, незважаючи на досить великий масив наукової літератури, все ж таки ця проблематика розвивалася як підгалузь науки цивільного процесуального права, а точніше – як прикладна теорія цивільного процесуального права у специфічній сфері регулювання процесуальних правовідносин при розгляді справ спеціалізованими господарськими судами.

Те ж стосується і адміністративного судочинства та прийняття відповідного кодексу - КАС, який закріпив певну можель адміністративної юстиції, яка доктринально досліджувалась наукою цивільного процесуального права до прийняття КАС на протязі десятиріч. Тому об’єктивно до предмету науки цивільного процесуального права, як її підгалузі, входить проблематика господарського та адміністративного судочинства. Основне ядро і наукові концепти прикладних галузей знань у сфері спеціалізованих юрисдикцій ґрунтуються на даних науки цивільного процесуального права, яка розвивається більш ніж півтора століття.

До предмету науки цивільного процесуального права також відносяться: -проблеми нотаріту і нотаріальниого процесу, -взаємодії національного і іноземного нотаріату, -третейського судочинства та міжнародного комерційного арбітражу, -медіацію (посередництво) при розгляді цивільних спорів та інші медіативні процедури судового та позасудового характеру.

10