Глава іі доступність правосуддя і право на справедливий судовий розгляд
§1. Всесвітній рух доступу до правосуддя
Активне вивчення проблеми доступності правосуддя розпочалося в межах всесвітнього руху “Доступ до правосуддя”, який виник у Європі у 60-х роках XX століття з метою зробити судовий захист прав осіб найбільш ефективним.
-
Як зазначав один з учасників руху Джекоб Х.,
"Потреба у доступі до правосуддя … є подвійною:
по-перше, ми повинні гарантувати, що права громадян визнаються й ефективно реалізуються, бо інакше вони не будуть реальними, а лише ілюзорними;
по-друге, ми повинні бути здатними правові суперечки, конфлікти та скарги, які неминуче виникають у суспільстві, вирішити спокійним шляхом за допомогою правосуддя, щоб сприяти гармонії та миру в суспільстві…"
Виникнення вищезазначеного руху було обумовлено вадами та недоступністю правосуддя,зокрема: |
||
1 |
2) Були відсутні спеціальні процедури, які б давали можливість ефективно захищати права та інтереси не окремої особи, а певної групи, колективу, яких неможливо персоніфікувати на момент порушення справи в суді.
|
3) Складність, та дуже повільний розгляд справ у судах, необхідність спрощення цивільного судочинства, введення спеціальних альтернативних процедур для вирішення певних категорій справ.
|
Доступ до правосуддя передбачало лише формальне право особи виступати стороною в процесі. При цьому, держава залишалася пасивною відносно проблем, які виникали під час реалізації права на звернення до суду та судового розгляду, існуючої нерівності, оскільки в процесі перевагу завжди мали заможні та більш досвідчені особи.
|
Розвиток суспільних відносин призводив до того, що поступово захисту почали потребувати права, які не могли бути визначені «класичним» об’єктом судового захисту, тобто не вписувалися в традиційну концепцію цивільного процесу. Наприклад, права групи осіб, персональний склад яких був невідомий на початок розгляду справи, але міг бути з’ясований перед ухваленням судового рішення. |
|
)
Мали
місце
перешкоди
матеріального характеру,
які
не дають можливість бідним верствам
населення звернутися за захистом
своїх прав до суду
(високі судові витрати, неможливість
звернення за допомогою до адвокату
тощо).
В |
межах руху «Доступ до правосуддя»
проблема доступності правосуддя
послідовно розглядалася
вченими-процесуалістами
у
трьох основних напрямках (
які за визначенням засновників руху
Каппеллетті М.
та
Гарта Б. отримали назву "хвилі").
“Перша хвиля” |
|
“Друга хвиля” |
|
“Третя хвиля” Ця остання “хвиля” отримала назву “підхід доступу до правосуддя”. |
“Перша хвиля” була націлена головним чином на полегшення доступу до правових інститутів представників соціально незахищених, бідних верств населення. В межах цієї “хвилі” також досліджувалися питання судових витрат та механізмів, за допомогою яких можна було зменшити вартість судового розгляду в офіційних державних судах.
|
“Друга хвиля” пов'язувалася з вирішенням проблем представництва групових та колективних (розкиданих) інтересів у справах споживачів та у справах, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища.
|
“Третя хвиля” реформи та наукових досліджень була продовженням перших двох і стала реакцією на певне розчарування, викликане повільним вирішенням проблеми розширення можливостей “доступу до права”. Це змусило реформаторів звернути свою увагу на процедури, які повинні полегшати розгляд певних категорій справ у судах, у тому числі розробку альтернативних процедур, які можуть замінити судовий розгляд справи. |