§ 3. Система судів цивільної юрисдикції.

ЗУ “Про судоустрій і статус суддів”

Стаття 3. Судова система України

1. Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції.

2. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

3. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

4. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

5. Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України встановлюється Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України".

Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами:

1)Територіальності.

2) Спеціалізації.

3) Інстанційності.

Систему судів загальної юрисдикції складають:

(система судів цивільної юрисдикції є чотирьохланковою)

4.Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

3.Вищі спеціалізовані суди;

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

2.Апеляційні суди;

1.Місцеві суди;

Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на: розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Крім того, у судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.

1.Місцеві суди :

-районні,

-районні у містах,

-міські

-міськрайонні суди.

(Глава 2 ,зокрема, ст.21 ЗУ)

Місцевий суд як суд першої інстанції розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом. Підсудність окремих категорій цивільних справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються Цивільним процесуальним кодексом України (статті 107-111 ЦПК).

2.Апеляційними загальними судами з розгляду цивільних справ є:

- апеляційні суди областей,

- апеляційні суди міст Києва та Севастополя,

-Апеляційний суд АРК.

(Глава 3,зокрема,ст.26 ЗУ)

У системі судів загальної юрисдикції діють апеляційні суди як суди апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення. У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції.

Апеляційний суд розглядає справи відповідної судової юрисдикції в апеляційному порядку згідно з процесуальним законом; у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої інстанції; аналізує судову статистику, вивчає і узагальнює судову практику; надає методичну допомогу у застосуванні законодавства місцевим судам; здійснює інші повноваження, передбачені законом. Цивільне процесуальне законодавство не передбачає можливості розгляду цивільних справ апеляційним судом як судом першої інстанції (ст. 107 ЦПК). Повноваження апеляційного суду у цивільному процесуальному законодавстві зводяться до перегляду рішень суду першої інстанції та застосування передбачених законом повноважень за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення, ухвалу або наказ суду першої інстанції (ст. 307 ЦПК).

3. У системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ.

Відповідно до ст. 323 ЦПК касаційною інстанцією у цивільних справах є:

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. (Глава 4 ЗУ,зокрема, ст.31 ЗУ)

У вищому спеціалізованому суді утворюються палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції.

У вищому спеціалізованому суді діє пленум вищого спеціалізованого суду. Пленум вищого спеціалізованого суду узагальнює з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції практику застосування матеріального і процесуального закону; заслуховує інформацію про стан правосуддя у відповідній судовій юрисдикції та практику вирішення окремих категорій справ; приймає рішення про звернення до Верховного Суду України про направлення конституційного подання щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України; розглядає та вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ розглядає цивільні справи в касаційному порядку згідно з процесуальним законом. Відповідно до ст. 335 ЦПК під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги передбачено у ст. 336 ЦПК.

4. Верховний Суд України (Глава 5 ЗУ,зокрема, ст.38 ЗУ)

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України, який здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. Передусім, найголовнішим способом забезпечення однакового спрямування судової практики є здійснення правосуддя через перегляд судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до ст. 360⁷ ЦПК рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

За заявою сторін та інших осіб, які брали участь у справі, Верховний Суд України переглядає також справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

У Верховному Суді України діє Пленум Верховного Суду України для вирішення питань, визначених Конституцією України та Законом «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до ч.8 ст. 45 цього Закону Пленум Верховного Суду України приймає з розглянутих питань постанови. Постанови Пленуму Верховного Суду України підписуються головуючим на засіданні Пленуму і публікуються в офіційному друкованому органі Верховного Суду України.

Для судової практики фундаментальний характер мають такі Постанови Пленуму:

-«Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 р. № 2, -«Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 р. № 5, -«Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 р. № 14; -«Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008р. № 12, -«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 р. № 9 тощо.

При Верховному Суді України утворюється Науково-консультативна рада з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для попереднього розгляду проектів Постанов Пленуму Верховного Суду України стосовно надання висновків щодо проектів законодавчих актів та з інших питань діяльності верховного Суду України, підготовка яких потребує наукового забезпечення. Порядок організації та діяльності Науково-консультативної ради визначається Положенням про Науково-консультативну раду при Верховному Суді України», затвердженим постановою Президії Верховного Суду України від 5 жовтня 2007 р. № 33.

Верховний суд України має офіційний друкований орган (Вісник Верховного Суду України, який має періодичність 12 разів на рік) та може бути співзасновником інших друкованих видань. Відповідно до п. 14 Постанови Президії Верховного Суду України від 5 жовтня 2007 р. № 33 «Про затвердження Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді України» робота Ради висвітлюється у журналі «Вісник Верховного Суду України», на веб-сайті Верховного Суду України та в інших засобах масової інформації.