2. Родинно – обрядова лірика
Весілля
Вбирання нареченої під вінець
Наречений приходить з гостями до нареченої на подвір’я, тоді свашки співають :
Тут наше пір’я впало,
Де нам ся сподобало,
Маруся русявая
Пристала до серденька,
Нема Марусі вдома,
Поїхала до Львова
Дарунки купувати,
Гостей ся сподівати.
Наречена виходить з хати з дружками і три рази кланяється нареченому, наречений три рази кланяється нареченій. Тоді наречена запрошує гостей в хату. На середині кімнати ставлять крісло з вишитою подушкою. Дружки стоять біля крісла, зловившись за руки. Наречена танцює з дружбою вальс, і він на третій раз садить її на крісло. Потім староста каже: « Мамо, коса молодої просить благословення. » Мама підходить розплітає трішки косу і закладає віночок з мірту на голову. При цьому свашки співають :
Тече річка, тече,
Вода холодненька,
Заклала віночок
Матуся рідненька.
Мамо моя, мамо,
Ти жалю не маєш,
Чом так скоро, мамо,
Віддаєш мня заміж?
Чи я тобі, мамо,
Дуже надоїла,
Прийшли свати в хату –
Ти не відповіла?
Чи я тобі, мамо,
Чимось не вгодила,
Що с так скоро зятя
До хати приймила?
Сходить сонце, сходить
-10-
Вже й поза горою
Чи буде жаль тобі,
Матінко, за мною?
Ходила по полю,
Збирала фасолю
Ой не знаю, доню,
Чи с вибрала долю.
Староста знову каже : « Тату, коса молодої просить благословення. » Тато підходить і також розплітає трішки косу. Те саме роблять всі рідні. Свашки співають :
Прощавайте, мамо,
Прощавайте, тату,
Бо я вже відходжу
Від вашої хати.
Коли наречена вже має закладену фату на голову, тоді всі рідні беруть хліб, сідають на крісла і наречений з нареченою просять благословення три рази в кожого з членів родини, цілуючи хліб. Тоді молодята з гостями ідуть у церкву вінчатися.
Записала Чех Марія
від Дмитраш Галини 1951 р.
Хрестини
Коли в сім’ї народжувалася дитина, рідні батьки обирали для неї хрещену маму і хрещеного батька. До хресту дитину повинна була вдягати хресна мама. Хресні батьки мали дуже серйозно відноситися до обряду хрещення, адже вони відповідають за свого похресника перед богом. Дитину збирали у біле вбрання, пеленали в крижму, в яку обов’язково ставили гроші. Це символізувало багатство і добробут дитини. Тоді несли в церкву, і священик здійснював обряд хрещення. Як похрестили дитину, то в хату заносив хрещений батько. Схо –
дилися рідні і близькі, вітаючи батьків з народженням дитини.
Записала Чех Марія
від Дмитраш Галини 1951 р.
-11-
3. Прислів’я та приказки
Приказки
Якби кізка не скакала, то би ніжки не зломала.
Обіцяв пан козу – тепле його слово.
Нагадай козі смерть.
Немала баба клопоту, купила си козу.
Шо кому, а курці просо.
Я йому про індики, він мені про качки дикі.
Я йому про образи, а він мені про гарбузи.
Баба з воза коням легше.
З чужого коня посеред дороги злази.
Кіт на двір, а миші в танець.
Взяв дідько корову най бере телє.
Дивиться, як баран на нові ворота.
Розуміється, як вовк на звіздах.
Бог кари за витвари.
Її вже маруна не поможе.
Не поможе святий Боже, ні свята Варвара.
З дурної голови, і ногам біда.
З дурної голови, і ногам нема спокою.
Високий як тополя, а дурне як фасоля.
На кінци язика.
Говори до гори, гора гором.
Як горохом до стіни.
Пізно, Івасю, до школи.
Шо не стало то пропало.
-12-
Як прийшло, так пішло.
Добре там, де нас нема.
Треба, як в мості дзюри.
Нема зла, щоб на добре не вийшло.
Не тілько світа шо в вікні.
На ньому світ клином не зійшовся.
Де дідько добраніч каже.
Волит черево втріснути, ніж має божий дар пропасти.
Ситий голодного не розуміє.
Сам не гам, і другому не дам.
Хто рано встав, той ся в штани вбрав.
Своя сорочка ближча до тіла.
Косо, криво аби живо.
Прислів’я
Не плюй у криницю, бо доведеться з неї ще води напиться.
Не той кінь, що в болото увезе, а той, що витягне.
Не довіряй козу вовкові, а капусту козі.
Життя прожити – не поле перейти.
Життя закоротке для розкоші, а задовге на горе.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає що каже.
Будеш трудиться – будеш кормиться.
Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.
Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Записала Чех Марія
від Дмитраш Галини 1951 р.
-13-