Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Кафедра

Історії української літератури

Матеріали фольклорної практики

студентки групи УФ-11

Чех Марії Володимирівни

науковий керівник

Ступінська Галина Федорівна

Тернопіль - 2012

Село Кобиловолоки Теребовлянського району, Тернопільської області розташоване в мальовничій місцевості на південно-західному схилі вододілу рік Серету та Нічлави (права притока р. Дністер). Село простяглося вздовж потічка, який є лівою притокою р. Серет. Населений пункт знаходиться на віддалі 2 км від автомагістралі Львів – Чернівці, 50 км від м. Тернопіль та 18 км – від м. Теребовлі.

В книгах та архівах не вдалося знайти походження самої назви « Кобиловолоки ». Існують перекази, що назва походить від слів « кобилу волокли », у зв`язку з заболоченою місцевістю. Перекази ці підтверджуються старожилами села. Можливо, назва пов`язана з чумацтвом у Прикарпаття, куди їздили до бойківських племен по сіль.

Є ще цікава версія про походження назви села. Її розповіла жителька села Карпіш Текля. Коли внаслідок нападів татарів мешканці Борончина і Окопу пересилились у більш захищені місця, поселення виникло навколо джерела в мальовничій долині ( джерело й донині називається Кобилянка ). Тут і проживав великий землевласник ( ім.`я невідоме ), поля якого вимірювались тодішньою земельною міркою « волоки ». Цей землевласник вирощував і коней, зокрема, племінних кобил, які користувались великим попитом у близькій та віддаленій місцевості. З далеких сторін їздили купці, щоб їх купити. Звідси – їхали по кобил на « волоки », що й, мабуть, дало назву « Кобиловолоки ».

-1-

1. Календарно – обрядова поезія

Зимовий цикл

Одне з перших зимових свят, яке відзначають християни – Андрія Первозванного ( 13 грудня ). У цей день дівчата виконують багато ворожінь на щасливе заміжжя. Робили це переважно увечері напередодні Андрія. Коли дівчата сходилися до гурту, то ворожили на балабушках. Приносили із собою борошно з якого кожна виробляла свого коржика і позначала, щоб вирізнявся з-поміж інших. Спечені коржики виставляли на лавці, впускали до хати голодного собаку. Чиє печиво з`їсть собака першим, та дівчина першою з гурту вийде заміж. Чий балабушок надкусить і залишить, цю дівчину спіткає нещастя.

Ще ворожили так: на папері писали ім’я хлопця, і спалювали папір. Тим попелом терли по руці, і повинно вийти ім’я хлопця. Не обов`язково виходило таке саме ім’я яке було написано. Вважали, що це ім`я майбутнього чоловіка. Таких подібних ворожінь було багато.

Наступним зимовим святом, яке пов’язане з обрядами – Різдво. До Різдва готувалися заздалегідь: прибирали у хаті, на подвір’ї, заготовляли корм для худоби. Напередодні Різдва 6 січня був Святий Вечір. Господиня готувала 12 страв. Обов’язковими стравами були узвар та кутя. На святу вечерю мали зійтися всі члени родини. У хату заносили необмолочений пшеничний чи житній сніп, що спеціально зберігали від часу обжинків. Його ставили на найпочесніше місце – під образами. Сніп символізував достаток у домі. Його у народі називали «дідухом».

Сідали вечеряти коли на небі з’явилася перша зірка, яка сповіщала людям про народження Божого дитяти. Під час вечері всі мусили зберігати спокій, щоб не дратувати невидимі душі покійних родичів. Для них спеціально набирали в миску по ложці кожної страви і ставили її на підвіконня. Важливу роль під час вечері відігравала свічка, яка в цю ніч горіла на святковому столі. Потім діти ходили колядувати. Парубочі ватаги колядників ходили з великою « звіз дою » і колядували. Колядки були переважно біблійно-релігійного змісту. Зранку на Різдво діти також ходили колядувати від хати до хати, прославляючи Христа.

Важливим був вечір і під Водохрещя. Його називали «Щедрим вечором». На вечерю подавали такі самі страви як і на перший Святий Вечір. Перед вечерею господар обходив хату і скроплював всі закутки свяченою водою. Вечеря відбувалась так, як і на Свят-вечір. Після вечері, як і в різдвяні дні, ходили по хатах щедрувальники. Вони щедрували щедрівки в яких звеличували господаря і господиню. Зокрема в нашій родині поширена щедрівка «В панськім городі росла лелія», яку ми виконуємо кожного року на щедрий вечір.

-2-

В панськім городі росла лелія

В панськім городі росла лелія.

- Хто її садив ? – Панна Марія.

- Я садила, поливала,

Лелія ся розростала, росте лелія.

Прийшов до неї батенько її:

- Дай ми, Маріє, листок з лелії.

- Не дам, не дам, бо немаю,

Я для милого тримаю листок з лелії.

Прийшла до неї матінка її:

- Дай ми, Маріє, листок з лелії.

- Не дам, не дам, бо немаю,

Я для милого тримаю листок з лелії.

Прийшов до неї миленький її:

- Дай ми, Маріє, листок з лелії.

- Обірви си всі листочки,

Всі листочки до світочків, листок з лелії.

Ніч під Водохрещя сповнена чудес. Худоба, згідно з народним повір’ям, розмовляє між собою. Але той, хто підслухав би цю

розмову, мусив би померти. Чарівною стає і вода в криницях чи потоках.

З-поміж усіх церковних дат, які припадають на зимову пору, найважливіше значення мав період від Свят – вечора до Водохреща. У ньому найбільше обрядових дійств.

Записала Чех Марія

від Голіней Марії 1948 р.

Літній цикл

Гаївки

З приходом весни люди святкують Великдень. Це одне з найбільших свят у році. Великдень святкують три дні. Саме в цей час відбувається святкування гаївок. На гаївки молодь збиралася біля церкви. Хлопці і дівчата бралися за руки, утворювали велике коло і йшли за годинниковою стрілкою. А одна пара хлопець і дівчина, взявшись під руку, в середині кола йдуть проти годиннико –

вої стрілки і співають « Ішли дівки на гаївку». Потім хлопець вибирав з кола іншого хлопця, а дівчина - дівчину. І гра продовжувалася знову.

-3-

Найчастіше вибирали такі пари, які разом зустрічалися. Співали ще багато різних гаївок. Ось деякі з них.

Ой зацвіли фіялочки, зацвіли

Ой зацвіли фіялочки, зацвіли,

аж ся гори з долинами покрили.

Збирала їх Марусенька знизенька,

а за нею її батенько зблизенька.

-Не ходи ти, мій батенько, за мною,

не люба ми бесідонька з тобою.

Ой зацвіли фіялочки, зацвіли,

аж ся гори з долинами покрили.

Збирала їх Марусенька знизенька,

а за нею її матінка зблизенька.

-Не ходи ти, моя мамцю, за мною,

не люба ми бесідонька з тобою.

Ой зацвіли фіялочки, зацвіли,

аж ся гори з долинами покрили.

Збирала їх Марусенька знизенька,

а за нею мій миленький зблизенька.

-Ой ходи ж ти, мій миленький, за мною,

люба мені бесідонька з тобою.

Записала Чех Марія

від Дмитраш Галини 1951 р.

Покотився горошок по полю

Покотився горошок по полю,

Оженився старий з молодою.

Пішов старий до поля орати,

А молода корчми гуляти.

Іде старий з поля і з орання,

А молода з корчми і з гуляння.

Старий, старий кєлос там наорав,

Сім загонів осми-м не доорав.

-4-

Млада, млада кєлос там напила,

Сім талярів осми-м пожичила.

Іще проп’ю і цілу заграду,

Най не іде старий по молоду.

Ой на горі сніг біленький

Ой на горі сніг біленький,

Десь поїхав мій миленький,

Десь поїхав та й немає,

Серце з жалю завмирає.

Очі гарні, мов терночок,

Брови рівні, мов шнурочок,

Личко біле, рум’янеє,

Серце моє коханеє.

Поки тебе не любила,

Спокійненько в світі жила,

А тепер я гірко плачу,

Поки тебе не побачу.

«Баламуте, вийди з хати,

Хочеш мене закохати,

Закохати та й забути –

Всі ви, хлопці, баламути!»

«Баламуте, бійся бога,

Ти багатий, а я вбога,

Ти багатий ще й хороший

А я бідна ще й без грошей.»

Старий дідугане, чому ся не жениш

- Старий дідугане, чому ся не жениш,

Та ну, та ну, та ну-ну, чому ся не жениш ?

- Старої не хочу, молода не піде,

Та ну, та ну, та ну-ну, молода не піде.

А хоч вона піде – не зварить обіду,

Та ну, та ну, та ну-ну, не зварить обіду.

А хоч вона зварить, то ми не посолить,

-5-

Та ну, та ну, та ну-ну, то ми не посолить.

А хоч і посолить – на стіл не поставить,

Та ну, та ну, та ну-ну, на стіл не поставить.

А хоч і поставить, то не дасть ми ложки,

Та ну, та ну, та ну-ну, то не дасть ми ложки.

А хоч дасть ми ложку, то не скаже сісти,

Та ну, та ну, та ну-ну, то не скаже сісти.

А хоч скаже сісти, то сама не сяде,

Та ну, та ну, та ну-ну, то сама не сяде.

А хоч вона сяде, то не поцілує,

Та ну, та ну, та ну-ну, то не поцілує.

А хоч поцілує, то на землю плює,

Та ну, та ну, та ну-ну, то на землю плює.

Записала Чех Марія

від Голіней Марії 1948 р.

Зайчику, зайчику

Зайчику, зайчику

Та сивесенький,

Голубе, голубе

Та малесенький

Ані – куди, зайчику, перескочити

Скочком – бочком перевернусь

Гребінчиком розчешуся,

А взуй же ся черевички

Шукай собі паняночки.

А калина лугом-лугом

Вибирай си пару з другом

З котром хоч, з том підскоч.

Де ти їдеш, Романочку?

- Де ти їдеш, Романочку ? (2 р.)

- На ярмарок, мій паночку.

- Що там будеш продавати ? (2 р.)

- Буду жінку купувати.

- А що везеш, Романочку ? (2 р.)

- Купу дівчат, мій паночку.

-6-

- А по чому, Романочку ? (2 р.)

- По сто гривень, мій паночку.

- Що ще везеш, Романочку ? (2 р.)

- Купу хлопців, мій паночку.

- А по чому, Романочку ? (2 р.)

- По копійці, мій паночку.

- Чом так тано, Романочку ? (2 р.)

- Бо ліниві, мій паночку.

Записала Чех Марія

від Копачинської Осипи 1922 р.

Свято Івана Купала

Одне з найпоширеніших свят у літній період – Івана Купала (7 липня ). Це свято сповнене багатьма обрядами. Обрядове дійство починалося в ніч з 6 на 7 липня. Хлопці збирали дрова для вогнища, ставили обрядове дерево Марену, яке дівчата наряджали кольоровими стрічками та вінками. До свята дівчата плели собі віночки з трав та квітів, а хлопці - з жита. Спочатку йшли до купаль-

ського вогнища, а потім біля Марени водили хороводи і співали :

Кругом Мареноньки ходили дівоньки

Стороною дощик іде,

Стороною, та й на мою Руженьку червону

Стороною, та й на мою Руженьку червону.

Після цього перестрибували через вогнище. Дівчата з хлопцями обмінювалися вінками і стрибали через вогонь. Доброю ознакою для спільної долі молодих

було те, коли їхні руки не розділялися над вогнем, і одяг не запалювався. Потім

дівчата пускали на воду вінки. А хлопці сиділи на другому березі річки, щоб впіймати віночок своєї дівчини. Бувало, що хлопці не дочекавшись поки при –

пливе віночок, самі кидалися у воду щоб його витягнути.

Особливо загадковими були розповіді про цвітіння папороті в ніч на Купала. Для того, щоб це побачити, слід було вночі піти до куща папороті, розстелити під ним рушник, на якому святили паску, освяченим у церві ножем обвести навколо себе, покропити рослину свяченою водою й прочитати молитву. Тоді нечиста сила буде намагатися прогнати й налякати чоловіка , але не зможе подолати окреслене коло, тому не слід боятися. А опівночі папороть розцвітає світлою жариною й падає в рушник, тому його слід одразу ж згорнути й сховати за пазуху. Такий сміливець набуває може бачити, як переходять із місця на місце дерева, розуміти мову птахів, тварин, рослин і дерев, зможе відшукати заховані в землі скарби і заволодіти ним.

-7-

Записала Чех Марія

від Карпіш Ольги 1940 р.

Жнивні та обжинкові пісні

Ішли в поле женці жати

Ішли в поле женці жати.

Та й забули серпи взяти.

Серпи взяли, хліб забули, -

Отакі то женці були.

Ой послала мене мати

Ой послала мене мати

Зеленого жита жати.

А я жита не жала –

В борозенці лежала.

В борозенці добре спати

Не треба сє накривати.

Жали женчики, жали

Жали женчики, жали, Серпики поламали,

Серпики золоті,

Женчики молоді.

Записала Чех Марія

від Копачинської Осипи 1922 р.

Ой послала мене мати

Ой послала мене мати

Та стиглого жита жати.

А я жита не жала –

В борозенці лежала.

Наїхали чужі женці,

Бачуть лежу в борозенці.

Борозенка – вузенька,

А я лежу молоденька.

Питаються людей женці:

-Чия дочка в борозенці ?

Чи попова, чи дякова,

-8-

Чи хороша мужикова ?

-То ж попова – кривобока,

А дякова – скалоока.

Мужикова ж – як княгиня:

Буде з неї господиня.

Записала Чех Марія

від Карпіш Ольги 1940 р.

Ой вже жнива наступают

Ой вже жнива наступают,

Мене кольки похапают.

Ой як же я піду в поле,

Коли мене колька коле ?

Взяв ми милий за рученьку,

Веде мене помаленьку:

- Може як ся розрухаєш,

Пару снопів назбираєш.

Ой вийшла я на то поле –

Таки мене колька коле.

Сіла на сніп та й думаю –

Видит бог, що знемагаю.

Ой взяв милий в’юрка в руки –

Як мя влупит поза вуха!

Штири копи напорола,

Вже й мя колька не колола.

Записала Чех Марія

від Голіней Марії 1948 р.

-9-