Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції

286

Виокремлення особи обвинуваченого як самостійного критерію індивідуалізації скарання сприяє реалізації принципів призначення покарання, слугує однією з пе- :думов досягнення цілей покарання, враховує той очевидний факт, що особистісні :ості людини виявляються у вчиненому злочині далеко не завжди адекватно і повною рою. Вбачається, що без всебічного з'ясування відомостей про особу обвинуваче- ого (винного) суд не зможе виконати законодавчу вимогу про призначення покаран- необхідного і достатнього для виправлення особи та попередження нових злочинів . 2 ст. 65 КК).

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 65 КК суд зобов'язаний всебічно з'ясувати обставини, які актеризують особу винного, не обмежуючись при цьому обставинами, безпосередньо ов'язаними із вчиненням злочину. Врахування особи обвинуваченого передбачає вра- ання судом особливостей, що як позитивно, так і негативно характеризують його обу та мали місце до, під час та після вчинення кримінального правопорушення. Неврахування або неповне врахування судом ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (обставин, які впливають на суспільну небезпеку конкрет-ного правопорушення) та особи обвинуваченого є однією із підстав скасування (зміни) судового рішення. У такому разі суд касаційної інстанції, вирішуючи питання про скасування чи зміну судового рішення, повинен, урахувавши положення статей 433, 437 КПК, скасувати оскаржуване судове рішення, якщо призначене судом першої чи апеляційної інстанції є явно несправедливим через м'якість, або змінити його, якщо призначене покарання є явно несправедливим через суворість.

Слід зауважити, що у разі неврахування судом загальних засад призначення покарання, з точки зору КПК може розцінюватися і як неправильне застосування кримінального закону. Наприклад, суд у вироку як на обставину, що обтяжує покарання, посилається на обставину, відсутню у переліку, наведеному у ч. 1 ст. 67 КК (див. коментар до статей 412Л14 КПК).

3. Допущення судом першої чи апеляційної інстанції істотних порушень прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (наприклад, судове провадження проведене за відсутності захисника, хоча обвинувачений заявляв клопотання про його призначення (участь), або за відсутності обвинуваченого), не можуть бути підставою для скасування судом касаційної інстанції виправдувального вироку, ухвали про відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру, ухвали про закриття кримінального провадження (крім випадку, якщо ухвала про закриття кримінального провадження була постановлена у зв'язку зі звільненням особи від имінальної відповідальності за наявності її заперечень проти цього).

таття 439

Новий розгляд справи після скасування судового рішення судом касаційної інстанції

1. Після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої ) апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вилогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду.

Стаття 454

287

2. Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

3. При новому розгляді у суді першої чи апеляційної інстанції застосування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення допускається тільки за умови, що вирок було скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника, а також якщо при новому розгляді буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення, або якщо збільшився обсяг обвинувачення.

1. Після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої або апеляційної інстанції здійснює новий розгляд справи згідно із загальними вимогами КПК, встановленими для судового провадження у першій інстанції або в суді апеляційної інстанції відповідно. Новий розгляд справи починається з підготовчого провадження та здійснюється іншим складом суду, який відповідно до ст. 35 КПК визначається автоматизованою системою документообігу з урахуванням обставин, зазначених у статтях 75 та 76 КПК.

2. Відповідно до положень частини другої коментованої статті суд касаційної інстанції вправі давати суду першої або апеляційної інстанції вказівки, які є обов'язковими для них при проведенні нового розгляду справи. Такі вказівки, а також висновки та мотиви, з яких скасовані судові рішення, можуть стосуватися лише питань правильності застосування і тлумачення матеріального та процесуального права, а також співрозмірності покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Суд касаційної інстанції не вправі наперед вирішувати питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність конкретних доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої чи апеляційної інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання. Якщо ж суд касаційної інстанції надав у своєму рішенні такі вказівки суду першої чи апеляційної інстанції, вони не можуть мати обов'язковий характер, оскільки суперечать вимогам ч. 1 ст. 433 КПК.

3. Суд першої чи апеляційної інстанції при здійсненні нового розгляду може призначити більш суворе покарання чи застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення лише у разі скасування судом касаційної інстанції саме вироку, а не ухвали, та за умови, що його було скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за касаційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника.

Також при новому розгляді у суді першої чи апеляційної інстанції допускається застосування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення у разі, якщо при новому розгляді кримінального провадження буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення, або якщо прокурор відповідно до ст. 341 КПК висунув додаткове обвинувачення, яке потягло за собою збільшення обсягу обвинувачення.