Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції

254

чимо, що для потерпілого наслідком укладення і затвердження угоди про примирен відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК є:

а) обмеження його права на оскарження вироку. Обвинувальний вирок, яким за тверджено угоду про примирення, може бути оскаржений останнім лише з підста передбачених у статтях 394, 424 КПК;

б) позбавлення потерпілого права вимагати в подальшому притягнення особи д кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і зміню вати розмір вимог про відшкодування шкоди за винятком випадку невиконання зг судженим умов угоди про примирення (ст. 476 КПК).

Слід зазначити, що у разі невиконання останнім умов угоди потерпілий відповід но до ч. 1 ст. 476 КПК має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, клопотанням про скасування вироку. За наслідками розгляду такого клопотання с; своєю ухвалою може відмовити у скасуванні вироку або скасувати його та згідно з ч. З ст. 476 КПК призначити судовий розгляд у загальному порядку чи направити матеріали кримінального провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угоду було ініційовано на цій стадії кримінального про-вадження. Ухвала про скасування вироку, яким було затверджено угоду, або про відмову у скасуванні вироку відповідно до ч. 4 ст. 476 КПК може бути оскаржена в апеляційному порядку, а ухвала про відмову у скасуванні вироку після його перегляду в апеляційному порядку та ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу, можуть бути визнані такими, що перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, та бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. (Детальніше про умови угоди див. коментар до ст. 471 КПК, а про наслідки їх невиконання - коментар до ст. 476 КПК).

Прокурор може оскаржити вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення після його перегляду в апеляційному порядку та ухвалу суду апеляційної інстанції, постановлену за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок в касаційному порядку, виключно з підстав:

- призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди. При цьому під терміном «угода» з огляду на вжите у статтях 471, 472 КПК формулювання «сторони угоди» слід розуміти як угоду про примирення, так і угоду про визнання винуватості. З наведеного випливає, що прокурор при укладенні угоди про примирення не тільки виконує не лише контрольну функцію за дотриманням положень процесуального закону під час складання органами досудового розслідування обвинувального акта, а й контролює дотримання принципу законності і під час судового провадження при затвердженні такої угоди обвинувальним вироком. Наведене випливає також із змісту другої підстави оскарження судових рішень прокурором;

- другою підставою для оскарження прокурором розглядуваних рішень до суду касаційної інстанції є затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК угода не може бути укладена. До таких кримінальних проваджень слід віднести:

1) провадження щодо злочинів невеликої, середньої тяжкості чи тяжких злочинів, унаслідок яких шкоду завдано інтересам фізичної та/або юридичної особи чи громадським інтересам. Слід зазначити, що відповідно до положень цієї статті угода про визнання винуватості може бути укладена між прокурором та підозрюваним чи обви

Стаття 454

255

нуваченим у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, унаслідок яких шкоду завдано лише державним чи суспільним інтересам. Разом з тим КК поряд із заподіянням шкоди державним чи суспільним інтересам передбачає відповідальність і за спричинення шкоди (істотної, тяжких наслідків тощо) фізичним та юридичним особам, а також громадським інтересам. При цьому, як показує правозастосовна практика, «інтереси суспільства» та «громадські інтереси» різняться за своїм змістом. Зокрема, під громадськими інте-ресами слід розуміти права та інтереси, які належать певній групі суспільства - територіальній громаді, трудовому колективу, акціонерам та ін. У той же час семантичне тлумачення слова «суспільство» свідчить про те, що під ним слід розуміти організовану сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному ступені історичного розвитку. Іншими словами, у провадженні щодо злочинів чи кримінальних проступків, унаслідок вчинення яких було заподіяно шкоду громадським інтересам (окремій групі громадян, об'єднаних спільною метою, ділянкою роботи, сферою занять тощо), угода не може бути укладеною;

2) провадження щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, унаслідок яких шкода завдана інтересам фізичної або юридичної особи чи громадським інтересам та державним чи суспільним інтересам;

3) провадження щодо особливо тяжких злочинів незалежно від кола суб'єктів, яким завдана шкода внаслідок їх вчинення, тобто угода про визнання винуватості не може бути укладена у будь-якому випадку.

З огляду на те, що перелік підстав оскарження судових рішень, предметом розгляду (затвердження) яких була угода, є вичерпним, прокурор не вправі оскаржувати в касаційному порядку відповідно до ч. З ст. 469 КПК ці рішення з будь-яких інших підстав, крім випадків, передбачених у ст. 476 КПК.

Таке обмеження права прокурора на оскарження відповідно до ч. 2 ст. 473 КПК є наслідком укладення та затвердження угоди, на яке він свідомо погоджується, укладаючи угоди та ініціюючи її затвердження перед судом.

4. Ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Не може бути оскарженою до суду касаційної інстанції й ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, за винятком випадку, передбаченого у ч. 7 ст. 591 КПК. Відповідно до зазначеної статті ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена за результатами розгляду ухвали слідчого судді з приводу рішення про видачу особи (екстрадицію), може бути оскаржена в касаційному порядку за сукупності таких умов:

- якщо касаційну скаргу подано прокурором, тобто зазначене рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише останнім;

- якщо касаційну скаргу подано з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародних договорів України;

- якщо скасування рішення про видачу (екстрадицію) перешкоджає подальшому провадженню щодо особи, видача якої запитувалася іноземною державою, наприклад, у разі, коли видача (екстрадиція) особи необхідна для проведення певних процесуальних дій (допиту, впізнання, експертизи тощо), а скасування судом рішення про екстрадицію такої особи перешкоджає подальшому провадженню щодо неї.