§ 2. Межі судового розгляду

Стаття 337.Визначення меж судового розгляду

1. Норма закону про визначення меж судового розгляду у кримінальному процесуальному законодавстві України з'явилася після запровадження змагальності сторін як конституційної засади судочинства (п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України). Змагальність сторін передбачає розмежування у кримінальному провадженні функцій обвинувачення, захисту і вирішення справи, а також заборону виконання цих функцій у кримінальному судочинстві одним і тим же суб'єктом процесуальної діяльності.

Межі судового розгляду визначаються виходячи із висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Тому стаття, що коментується, у частині першій регламентує здійснення судового розгляду: 1) щодо особи, якій висунуто обвинувачення; 2) лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

2. Водночас частини 2 і 3 ст. 337 КПК передбачають винятки з цього правила. Так, за межі обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, може вийти: а) прокурор; б) суд за власною ініціативою за наявності відповідних підстав.

У ході судового розгляду кримінального провадження прокурор має право: 1) змінити обвинувачення в суді як щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення, так і щодо обсягу обвинувачення; 2) висунути додаткове обвинувачення щодо вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, якщо окремий їх розгляд неможливий; 3) відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

3. На відміну від КПК 1960 р., новий КПК більш детально визначає випадки, коли суд може вийти за межі викладеного в обвинувальному акті обвинувачення, а також підстави прийняття такого рішення. Суд має право самостійно вийти за межі висунутого обвинувачення лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження. Користуючись наданим йому правом, суд має за мету ухвалення справедливого вироку та захисту прав і основоположних свобод людини і громадянина.

У ході судового розгляду кримінального провадження суд не наділений правом змінити висунуте щодо особи обвинувачення. Суд не вправі проводити розгляд щодо інших осіб, про причетність яких до кримінального правопорушення стало відомо під час судового провадження. Також суд не вправі під час судового провадження у будь- який спосіб поставити питання про внесення змін прокурором обвинувачення. Оскільки судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснюється лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, суд не має права з'ясовувати обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення особами, які не є обвинуваченими у конкретному кримінальному провадженні. У випадку якщо під час судового розгляду буде встановлено факт вчинення кримінального правопорушення особою, якій обвинувачення не висувалося, суд повідомляє про це прокурора.

Недодержання положень ст. 337 КПК щодо меж судового розгляду може бути визнано істотним порушенням кримінального процесуального закону і стати підставою для скасування вироку суду в апеляційному або касаційному порядку.

Стаття 338

Зміна обвинувачення в суді

1. Зазначеною нормою КПК регламентуються підстави, умови та порядок зміни прокурором обвинувачення у суді.

Підставами зміни обвинувачення у суді є:

- встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа;

- наявність у прокурора після дослідження доказів у суді переконання про необхідність зміни обвинувачення.

Стаття, яка коментується, визначає межі, у яких прокурор має можливість змінити обвинувачення: 1) зміна правової кваліфікації діяння; 2) зміна обсягу обвинувачення. У кожному з цих випадків (як окремо, так і за наявності їх сукупності) прокурор має право змінити обвинувачення у суді. При цьому не має значення, з якої із викладених вище підстав виноситься таке процесуальне рішення. У разі необхідності зміни юридичної кваліфікації діяння, інкримінованого особі на досу- довому розслідуванні в бік погіршення становища обвинуваченого, яка не тягне за

собою зміни обсягу обвинувачення, прокурор має право вирішити це питання шляхом зміни обвинувачення в суді.

За необхідності зміни обвинувачення в бік погіршення становища обвинуваченого шляхом збільшення обсягу обвинувачення прокурор має право його змінити за наявності ідеальної сукупності злочинів, коли як мінімум один не інкриміновано особі в вину в ході досудового розслідування. Якщо під час судового розгляду буде встановлено факт вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, за яким обвинувачення взагалі не висувалося, але це правопорушення тісно пов'язане з попереднім і їх окремий розгляд неможливий, прокурор не змінює, а висуває додаткове обвинувачення в порядку, передбаченому ст. 339 КПК. Такий випадок може мати місце наприклад, коли у судовому розгляді кримінального провадження буде з'ясовано, що обвинувачений після вчинення вбивства особи вчинив крадіжку цінних речей потерпілого, від представника якого судом отримано відповідну заяву.

Заява про вчинення іншого кримінального правопорушення, не пов'язаного з тим, в якому особа обвинувачується, що надійшла до суду під час судового розгляду первісного обвинувачення, направляється судом прокурору для реєстрації у ЄРДР та проведення досудового розслідування.

2. Умовою зміни прокурором обвинувачення в суді є виконання вимог ст. 341 КПК про погодження зміни обвинувачення з керівником органу прокуратури, в якому він працює, для чого суд за клопотанням прокурора відкладає судове засідання. Погодивши свою позицію з керівником прокуратури, прокурор у кримінальному провадженні складає обвинувальний акт, в якому викладає обгрунтування такої зміни. Рішення про його погодження керівник прокуратури, де працює прокурор, письмово фіксує на обвинувальному акті, оскільки ст. 341 КПК передбачено «погодження відповідних процесуальних документів».

Нормою статті, яка коментується, визначено й час, протягом якого може бути змінено обвинувачення, а саме під час судового розгляду.

Судовим розглядом кримінального провадження у першій інстанції є розгляд обвинувачення в судовому засіданні аж до виходу суду в нарадчу кімнату для ухвалення вироку, у зв'язку з чим клопотання про зміну обвинувачення прокурором може бути заявлено в будь-якій стадії з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження та перевірки їх доказами.

Якщо після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами або після дебатів до виходу суду в нарадчу кімнату прокурор прийняв рішення про необхідність зміни обвинувачення, він може звернутися до суду з клопотанням про поновлення з'ясування обставин, обгрунтувавши це наміром заявити клопотання про зміну обвинувачення.

При згоді суду на поновлення перевірки обставин зміна обвинувачення здійснюється в порядку, зазначеному вище.

Складений обвинувальний акт, яким змінено обвинувачення, прокурор подає суду для долучення до матеріалів кримінального провадження. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.

3. Після одержання від прокурора обвинувального акта, яким змінено обвинува- ення, залежно від постановлених у ньому питань суд виконує такі дії:

1) для забезпечення прав потерпілого у разі, коли ставиться питання про застосу- ння норми кримінального права, яка передбачає відповідальність за менш тяжке имінальне правопорушення чи про зменшення обсягу обвинувачення, суд роз'яснює

станньому його право підтримувати обвинувачення в раніше пред'явленому обсязі, икладеному в обвинувальному акті, що надійшов до суду.

Якщо потерпілий вирішив скористатися правом підтримувати обвинувачення у попередньому обсязі, то при поновленні судового провадження обвинувачення особи здійснюється: прокурором на підставі зміненого обвинувального акта; потерпілим у раніше пред'явленому обсязі.

У продовженому судовому розгляді обвинувачений захищається від обох обвинувачень, а суд приймає рішення з урахуванням всіх з'ясованих обставин та перевірки їх доказами.

Якщо у кримінальному провадженні є декілька потерпілих, продовження провадження здійснюється після з'ясування позицій кожного з них;

2) у випадку, коли судове провадження здійснюється за відсутності потерпілого (потерпілих) і його представника (представників), а прокурор змінив обвинувачення на покращення становища обвинуваченого, суд відкладає судовий розгляд, надсилає потерпілому (потерпілим) та його представнику (представникам) копію обвинувального акта прокурора з роз'ясненням їм права підтримувати обвинувачення у попередньому обсязі. При цьому суд повинен повідомити потерпілого (потерпілих) та його представника (представників) про час початку судового розгляду, надати час на повідомлення суду про свою позицію. Якщо потерпілий (потерпілі) чи його представник (представники), одержавши обвинувальний акт і відповідне роз'яснення, не відповіли суду у встановлений термін, то вважається, що вони погодилися з позицією прокурора.

4. Для забезпечення прав обвинуваченого суд роз'яснює йому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, відкладає розгляд не менш ніж на 7 днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. Цей строк може бути скорочений або продовжений за клопотанням сторони захисту.

Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується.

Кількість змін прокурором обвинувачень у суді законом не обмежена.

Якщо судове рішення у кримінальному провадженні, де змінено прокурором обвинувачення, скасовується при перегляді його в будь-якій інстанції і матеріали направляються на новий судовий розгляд, це скасування стосується лише судового рішення, а не всієї процедури судового розгляду.

У такому випадку судове засідання починається з оголошення обвинувального акта прокурора, складеного ним у суді (а в разі використання потерпілим права вимагати продовження судового розгляду за обвинувальним актом у раніше пред'явленому обсязі - і обвинувального акта, який первісно був направлений до СУДУ-

Стаття 339

Висунення додаткового обвинувачення

1. Зазначена норма є новітньою у КПК, її запровадження викликане усуненням інституту додаткового розслідування.

Підставою для застосування норм цієї статті є отримання відомостей про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Отже, вказана норма закону передбачає надходження відомостей під час судового провадження, що не виключає можливість такого надходження й під час досудового розслідування.

У зв'язку з цим, перш ніж заявляти клопотання про висунення додаткового обвинувачення, прокурор повинен з'ясувати:

- чи надходили такі відомості до органів досудового розслідування, в прокуратуру, чи вносились вони до ЄРДР та яким чином вони перевірялися;

- чи не перевірялися ці відомості слідчими (розшуковими) та негласними слідчими (розшуковими) діями, які результати такої перевірки;

- якщо такі повідомлення були, то чому їх розслідування не доведено до кінця до направлення обвинувального акта за первісним кримінальним правопорушенням.

Відомостями про можливе вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим можуть бути: заяви заінтересованих осіб; повідомлення слідчих органів, засобів масової інформації; показання осіб, які допитувалися під час судового розгляду; заяви чи показання самого обвинуваченого; інші дані, що надійшли до суду чи органів досудового розслідування.

Застосовуючи термін «можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення», законодавець припускає будь-який ступінь доведеності цього факту. Підставою для такого висновку можуть бути як матеріали, достатні для негайного повідомлення про підозру, так і ті, що потребують збирання доказів після внесення повідомлення до ЄРДР.

Вирішуючи питання про можливість висунення додаткового обвинувачення, прокурор повинен перш за все зважувати наявність умов для цієї процедури, а саме: іншим кримінальним правопорушенням для додаткового обвинувачення може бути лише таке, щодо якого обвинувачення не висувалося; це кримінальне правопорушення тісно пов'язано з первісним; їх окремий розгляд неможливий.

У випадку, якщо інше кримінальне правопорушення не пов'язане з первісним та існує можливість їх окремого розгляду, процедура висунення додаткового обвинувачення в суді при розгляді первісного правопорушення втрачає сенс.

Перш ніж звернутися до суду з відповідним клопотанням, прокурор повинен виконати вимоги ст. 341 КПК щодо погодження можливого висунення додаткового обвинувачення особі з керівником органу прокуратури, в якому він працює.

Після цього прокурор має право заявляти вмотивоване клопотання про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням.

Уважається, що таке клопотання, оскільки воно повинно бути вмотивованим, складається прокурором у письмовому вигляді і саме цей процесуальний документ письмово погоджується з керівником органу прокуратури, де працює прокурор, який підтримує державне обвинувачення в суді.

2. Редакція ч. 2 коментованої статті передбачає як випадок задоволення такого клопотання, так і можливість його відхилення судом, однак оскарження відмови судом у задоволенні клопотання прокурора законом не передбачається.

У випадку задоволення такого клопотання прокурора суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний: для'підготовки до захисту від додаткового обвинувачення; для виконання прокурором вимог, передбачених статтями 276-278, 290-293 КПК, але не більш ніж на 14 діб.

Підготовка до захисту від додаткового обвинувачення обвинуваченим та його захисником може здійснюватися лише в рамках висловленого прокурором у клопотанні наміру щодо внесення додаткового обвинувачення, яке буде висунуте державним обвинувачем лише після виконання вимог, вказаних у зазначених статтях КПК.

Дії прокурора після відкладення судового розгляду можуть відбуватися за таким алгоритмом:

1) інше кримінальне правопорушення обвинуваченого вже зареєстроване в ЄРДР. Проведено розслідування в повному обсязі. У такому випадку прокурор при наявності підстав, викладених у статтях 276-278 КПК, вручає особі письмове повідомлення про підозру або за його дорученням це робить слідчий, відкриває матеріали стороні захисту та в порядку ст. 290 КПК виконує дії ознайомлення з матеріалами сторони захисту (ч. 6 ст. 290 КПК), складає або затверджує складений слідчим додатковий обвинувальний акт відповідно до ст. 291 КПК та направляє його до суду для розгляду в одному провадженні;

2) у судовому розгляді первісного обвинувачення судом повною мірою або частково досліджені докази іншого кримінального правопорушення до висунення додаткового обвинувачення. Можливість такого варіанта передбачена ч. З ст. 339 КПК, де вказано, що повторне дослідження доказів, одержаних у суді до висунення додаткового обвинувачення, здійснюється тільки у разі визнання судом такої необхідності.

У такому випадку прокурор упродовж часу, на який відкладено розгляд первісного правопорушення, вносить повідомлення про інше кримінальне правопорушення до ЄРДР, при необхідності виконує певні процесуальні дії або доручає виконання слідчому у досудовому розслідуванні, і після виконання вимог статей 276-278, 290-293 КПК спрямовує обвинувальний акт із додатковим обвинуваченням до суду для розгляду в одному провадженні з первісним обвинуваченням.

Внесення іншого кримінального правопорушення до ЄРДР, проведення певних процесуальних дій у досудовому розслідуванні до складення обвинувального акта за додатковим обвинуваченням не передбачено нормою закону, яка коментується, але є необхідною за загальним порядком кримінального процесу, і можливе з огляду на ч. 6 ст. 9 КПК, згідно з якою «у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього Кодексу»;

3) цей варіант стосується випадку, коли у судовому провадженні одержані лише, як зазначено ч. 1 ст. 339 КПК, відомості «про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення». Тлумачення цієї норми закону припускає покладення обов'язку на прокурора зважувати можливість проведення досудового розслідування з додержанням передбаченого законом порядку у визначений строк, який не може перевищувати 14 днів, адже право на продовження цього строку надане лише стороні захисту.

3. Якщо прокурором у передбаченому вище порядку складено обвинувальний акт про висунення додаткового обвинувачення, який направляється до суду, судове провадження по ньому розпочинається з підготовчого судового засідання.

У випадку якщо під час досудового розслідування іншого кримінального правопорушення не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпана можливість їх отримання, прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо вчинення особою іншого кримінального правопорушення в порядку п. З ч. 1 ст. 284 КПК, направляє його до суду для продовження судового розгляду по первісному кримінальному провадженню.

Стаття 340

Відмова від підтримання державного обвинувачення

1. У новому КПК питання відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді докладно визначено в окремій нормі, на відміну від попереднього КПК, де цей порядок був викладений в одній із частин статті, яка визначала загальні повноваження прокурора в суді.

Підставою відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення є його переконання, що пред'явлене особі обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не підтверджується. У такому випадку відмова від підтримання державного обвинувачення є не правом, а обов'язком прокурора. До переконання про неможливість подальшого підтримання державного обвинувачення прокурор може дійти, як правило в завершальній стадії з'ясування обставин провадження та перевірки їх доказами.

Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення можлива і під час підготовчого судового засідання, оскільки п. 2 ч. З ст. 314 КПК передбачає можливість закриття провадження за ч. 2 ст. 284 КПК.

Перш ніж відмовитися від підтримання державного обвинувачення прокурор, який уповноважений на здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у суді, зобов'язаний виконати вимоги ст. 341 КПК щодо погодження відмови від підтримання державного обвинувачення в суді з керівником органу прокуратури, де він працює. Якщо такого переконання дійшов керівник органу прокуратури, який бере участь у судовому розгляді кримінального провадження, то він повинен погодити своє процесуальне рішення з прокурором вищого рівня, якому він підпорядкований по службі.

Процесуальним документом є постанова прокурора про відмову від підтримання державного обвинувачення, погоджена з керівником прокуратури. У цій постанові прокурор викладає мотиви прийнятого рішення, а саме: посилання на відсутність події або складу кримінального правопорушення в діянні особи або нездобуття достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримання. Копія постанови надається обвинуваченому, його захисникові, потерпілому, його захиснику та законним представникам.

2. Суд не має права відмовити прокурору в долученні такої постанови до матеріалів кримінального провадження. При цьому головуючий роз'яснює потерпілому його право самостійно підтримувати обвинувачення в ході судового розгляду.

3. За наявності згоди потерпілого на підтримання обвинувачення суд надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду кримінального провадження.

4. По закінченню судового розгляду суд ухвалює: виправдувальний або обвинувальний вирок чи постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з примиренням обвинуваченого та потерпілого. Незважаючи на те, що у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення, потерпілий користується правами сторони обвинувачення, закон не надає йому повноважень на укладання угоди про визнання вини у кримінальному провадженні. Крім того, потерпілий по

збавлений можливості змінювати обвинувачення під час судового розгляду криміналь- | ного провадження, так само, як і висувати додаткове обвинувачення.

Якщо після закінчення часу, необхідного потерпілому для підготовки до судового засідання, останній вдруге не з'явиться на виклик для продовження судового розгля- І ду, така його поведінка буде розцінена судом як відмова від підтримання обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження.

Водночас для прийняття зазначеного рішення необхідні: 1) наявність підтвердження отримання потерпілим повістки про виклик до суду; 2) ознайомлення його із змістом повістки у інший спосіб; 3) неявка на виклик без поважних причин; 4) неповідомлення про причини неприбуття.

У разі відмови потерпілого від реалізації свого права підтримувати обвинувачення у суді кримінальне провадження закривається судом. Підставами закриття провадження виступають не мотиви, викладені у постанові прокурора, а сам факт відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Стаття 441.Погодження зміни обвинувачення,висунення НОВОГО обвинувачення та відмови від підтримання державного обвинувачення

1. Новим КПК визначено обсяг повноваження прокурора у кримінальному провадженні, зокрема здійснення нагляду за досудовим розслідуванням у формі процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення, оскарження судових рішень до суду вищого рівня тощо.

Процесуальні взаємовідносини відповідного керівника органу прокуратури і прокурора, якому він доручив здійснення кримінального провадження на стадії досудового розслідування і після ухвалення судового рішення, регламентовано статтями 36,37 КПК.

До випадків, що з поважних причин унеможливлюють участь призначеного у кримінальному провадженні прокурора (відвід, тяжка хвороба, звільнення з органів прокуратури тощо), ч. З ст. 37 КПК віднесено й можливість усунення прокурора від виконання процесуальних обов'язків керівником органу прокуратури. Підставою для прийняття такого рішення законодавець визначає «неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового слідства». Наслідком усунення прокурора від процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення є призначення іншого прокурора цього ж органу прокуратури або прийняття керівником прокуратури рішення про особисте виконання обов'язків усунутого ним прокурора.

Частина 6 ст. 36 КПК передбачає право Генерального прокурора України, його заступників, прокурора АРК, обласних та прирівняних до них прокурорів, а також прокурорів міст, районів, районів у містах, міжрайонних та спеціалізованих прокурорів, їх заступників при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих і підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування.

Частина 4 статті 36 КПК надає право подання скарг і заяв про перегляд судового рішення в суді будь-якої інстанції, окрім прокурорів, які брали участь у кримінальному провадженні, також Генеральному прокурору України, його заступникам, прокурорам АРК, обласного рівня та прирівняним до них, їх заступникам незалежно від участі у судовому провадженні. Останні також наділені правом доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, внесеними прокурорами нижчого рівня.

Відповідно до ст. 341 КПК у разі якщо прокурор дійде переконання про необхідність: а) відмови від підтримання державного обвинувачення; б) зміни обвинувачення; в) висунення додаткового обвинувачення, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з керівником органу прокуратури, в якому він працює. Якщо державне обвинувачення в суді підтримує керівник органу прокуратури, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.

За клопотанням прокурора суд відкладає судове засідання та надає прокурору час для складення та погодження відповідних процесуальних документів: нового обвинувального акта про зміну обвинувачення, клопотання про висунення додаткового обвинувачення та постанови про відмову в підтриманні державного обвинувачення. Зазначені процесуальні документи повинні мати письмове погодження відповідного прокурора.

Відкладення розгляду кримінального провадження, надання часу прокурору для узгодження процесуальних документів та обвинуваченому з метою підготовки для захисту від зміненого обвинувачення є обов'язком суду. Виняток становить випадок висунення додаткового обвинувачення, коли суд має право за наявності підстав не задовольнити клопотання прокурора про збільшення обсягу обвинувачення.

2. Керівник прокуратури залежно від матеріалів конкретного кримінального провадження може не погодитися з позицією прокурора, який брав участь у судовому засіданні, викладеною в обвинувальному акті під час досудового розслідування. У такому випадку він має право:

- усунути від участі у судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання;

- самостійно взяти участь у подальшому розгляді кримінального провадження;

- доручити підтримання державного обвинувачення іншому прокуророві.

При заміні прокурора у судовому провадженні судовий розгляд продовжується у загальному порядку.