
- •Розділ IV судове провадження у першій інстанції
- •Глава 27 підготовче провадження
- •Глава 28 судовий розгляд
- •§ 1. Загальні положення судового розгляду
- •Глава 28. Судовий розгляд
- •§ 2. Межі судового розгляду
- •§ 3. Процедура судового розгляду
- •Глава 29 судові рішення
- •Глава зо особливі порядки провадження в суді першої інстанції
- •§ 1. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків
- •§ 2. Провадження в суді присяжних
- •Глава 31
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції Стаття 399
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції Стаття 407
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
- •Глава 32
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції Стаття 425
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції
- •Глава 33
- •Глава 33. Провадження у Верховному Суді України
- •Глава 33. Провадження у Верховному Суді України
- •Глава 33. Провадження у Верховному Суді України
- •Глава 33. Провадження у Верховному Суді України
- •Глава 33. Провадження у Верховному Суді України
- •Глава 33. Провадження у Верховному Суді України
- •Глава 33. Провадження у Верховному Суді України
- •Глава 33. Провадження у Верховному Суді України
- •Глава 33. Провадження у Верховному Суді України Стаття 458
- •Глава 34
- •Глава 34. Провадження за нововиявленими обставинами
- •Глава 34. Провадження за нововиявленими обставинами
- •Глава 34. Провадження за нововиявленими обставинами
- •Глава 34. Провадження за нововиявленими обставинами
- •Глава 34. Провадження за нововиявленими обставинами
- •Глава 34. Провадження за нововиявленими обставинами
- •Глава 34. Провадження за нововиявленими обставинами
- •Глава 34. Провадження за нововиявленими обставинами
- •Глава 34. Провадження за нововиявленими обставинами
- •Глава 34. Провадження за нововиявленими обставинами Стаття 467
- •Глава 35
- •Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод
- •Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод
- •Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод
- •Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод
- •Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод
- •Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод
- •Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод
- •Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод
- •Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод
- •Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод
- •Глава 36
- •Глава 36. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення
- •Глава 36. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення
- •Глава 36. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення
- •Глава 36. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення
- •Глава 36. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення
- •Глава 37
- •Глава 37. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб
- •Глава 37. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб
- •Глава 37. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб
- •Глава 37. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб
- •Глава 37. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб
- •Глава 37. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб
- •Глава 37. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб
- •Глава 37. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб
- •Глава 37. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб
- •Глава 37. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб
- •Глава 38
- •§ 1. Загальні правила кримінального провадження щодо неповнолітніх
- •Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
- •Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
- •Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
- •Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
- •Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
- •Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
- •Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
- •Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
- •Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
- •Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
- •§ 2. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які недосягли віку кримінальної відповідальності
- •Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
- •Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
- •Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх
- •Глава 39
- •Глава 39. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів...
- •Глава 39. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів...
- •Глава 39. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів...
- •Глава 39. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів... Стаття 510
- •Глава 39. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів...
- •Глава 39. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів...
- •Глава 39. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів...
- •Глава 40
- •Глава 40. Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю
- •Глава 40. Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю
- •Глава 41
- •Глава 41. Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв...
- •Глава 41. Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв... Стаття 523
- •Розділ IX міжнародне співробітництво під час кримінального провадження
- •Глава 42
- •Загальні засади міжнародного співробітництва
- •Глава 42. Загальні засади міжнародного співробітництва
- •Глава 43 міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
- •Глава 44
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція) Стаття 582
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
- •Глава 45
- •Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття
- •Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття
- •Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття
- •Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття
- •Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття
- •Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття
- •Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття
- •Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття
- •Глава 46
- •Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...
- •Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...
- •Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...
- •Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...
- •Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...
- •Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...
- •Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...
- •Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...
- •Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...
- •Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...
- •Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...
- •Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...
- •Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...
- •Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...
- •Глава 46. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав...
Глава 28. Судовий розгляд
36
вірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Частиною 1 ст. 40 Закону передбачається, що дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення. Рішення про накладення дисциплінарного стягнення на адвоката приймається у порядку, передбаченому ст. 41 Закону.
2. Призначення та заміна прокурора здійснюються в порядку, передбаченому ст. 37 КПК. Новелою у кримінальному процесуальному законодавстві є положення, яке закріплене у ч. 2 ст. 37 - прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором є винятком із загальних правил і можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п'ятою ст. 36, частиною третьою ст. 313, частиною другою ст. 341 та ч. З ст. 37 КПК.
3. Відповідно до вимог ч. З ст. 324 КПК у разі неможливості подальшої участі у судовому провадженні захисника головуючий має запропонувати обвинуваченому обрати собі іншого захисника, надавши йому для цього строк у три дні. У разі якщо участь захисника у кримінальному провадженні є обов'язковою, а захисник, обраний обвинуваченим, не в змозі протягом трьох днів прибути в судове засідання, суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд на строк, який є об'єктивно необхідним для з'явлення захисника або, відкладаючи судовий розгляд, залучити іншого захисника для здійснення захисту за призначенням.
4. У тих випадках, якщо прокурор та/або захисник раніше не брали участі у кримінальному провадженні, з метою належного виконання ними своїх повноважень, забезпечення принципу рівності сторін у кримінальному провадженні, а також забезпечення обвинуваченому права на захист суд зобов'язаний надати прокурору та/або захиснику час, достатній для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі в судовому засіданні. Цей час не може бути дуже тривалим. Але суд, надаючи такий час, має враховувати обсяг кримінального провадження, його складність, кількість осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, кількість епізодів обвинувачення та інші критерії, які об'єктивно впливають на термін вивчення матеріалів кримінального провадження.
Стаття 325
Наслідки неприбуття потерпілого
1. У разі неявки в судове засідання за викликом потерпілого, належним чином повідомленого про судовий розгляд, дату, час і місце судового засідання, суд з урахуванням думки учасників судового провадження вирішує питання щодо того, чи можливо провести судовий розгляд за відсутності потерпілого. Головний чинник, який суд має враховувати при вирішенні питання про можливість розгляду кримінального провадження за відсутності потерпілого, це чи не буде його відсутність заважати повному з'ясуванню всіх обставини, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого рішення. Залежно від встановленого суд вирішує питання або про проведення судового розгляду без участі потерпілого або про відкладення розгляду кримінального провадження.
Якщо суд дійде висновку про необхідність відкладення розгляду кримінального провадження, то таке відкладення судового розгляду не може розцінюватись як порушення принципу безперервності судового розгляду (п. 1 ч. 2 ст. 322 КПК). Утім при відкладенні судового розгляду на інший день та час суду необхідно дотримуватись вимог закону щодо розумності строків. Так, у п. 46 рішення у справі «Антоненков та інші проти України» (2005 р.) ЄСПЛ дійшов висновку, що було порушення п. 1 ст. 6 КЗПЛ відносно тривалості кримінального провадження проти заявників. При цьому Суд зауважив, що, серед іншого, «затримки у провадженні були спричинені рідкими судовими засіданнями. Хоча заявники не перебували під вартою, Суд вважає, що судовий розгляд мав проводитись із більш щільним графіком судових засідань з метою прискорити провадження. До того ж Суд зазначає, що найбільш частою причиною для відкладення слухань протягом усього судового розгляду була неявка потерпілого у судове засідання. Так було до квітня - травня 2001 року, коли суд прийняв рішення про його примусовий привід, та ці рішення, напевно, не справили жодного ефекту на його поведінку».
У разі неявки потерпілого на виклик суду в судове засідання без поважних причин суд своєю ухвалою за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою вправі накласти на нього грошове стягнення у порядку, передбаченому гл. 12 КПК. Якщо на потерпілого було накладено грошове стягнення, йому не пізніше наступного робочого дня після постановления відповідної ухвали надсилається її копія (ч. З ст. 146 КПК). Розмір такого грошового стягнення згідно зч. 1 ст. 139 КПК складає від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Стаття 326
Наслідки неприбуття цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників
1. Згідно зі ст. 61 КПК цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому КПК, пред'явила цивільний позов. Цивільний позивач має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.
У разі неприбуття в судове засідання без поважних причин цивільного позивача, його представника або законного представника суд застосовує практично ті самі наслідки, що передбачені цивільним процесуальним законодавством (ч. З ст. 169 ЦПК), - залишає цивільний позов без розгляду. Винятки з цього правила становлять випадки, коли від цивільного позивача, його представника чи законного представника надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності, або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнали пред'явлений позов. За таких обставин цивільний позов може бути розглянутий і за відсутності позивача, його представника або законного представника.
2. Цивільний відповідач у кримінальному провадженні - це фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому КПК (ч. 1 ст. 62 КПК). Цивільний відповідач має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього (ч. З ст. 62 КПК).
Якщо цивільний відповідач, який не є обвинуваченим, або його представник не прибули за викликом у судове засідання, суд заслуховує думку учасників судового провадження щодо можливості за відсутності зазначених осіб з'ясувати обставини, що стосуються цивільного позову, і залежно від встановленого вирішує питання про проведення судового розгляду без них або про відкладення судового розгляду. У разі якщо суд розглянув позов за відсутності цивільного позивача або його представника, цивільний відповідач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених КПК для інформування та надіслання копій процесуальних рішень підозрюваному, обвинуваченому (ч. З ст. 62 КПК).
У тому разі якщо цивільний відповідач або його представник не з'вилися в судове засідання на виклик суду, у зв'язку з чим було ухвалено рішення про відкладення судового розгляду, суд має право накласти на цивільного відповідача грошове стягнення у порядку, передбаченому гл. 12 КПК. Грошове стягнення суд накладає шляхом постановлення відповідної ухвали, яка виноситься за клопотанням прокурора або за власною ініціативою. Розмір такого грошового стягнення згідно з ч. 1 ст. 139 КПК складає від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Стаття 327
Наслідки неприбуття свідка, спеціаліста, перекладача і експерта
1. У разі неявки в судове засідання за викликом свідка, спеціаліста, перекладача або експерта суд допитує інших присутніх свідків, заслуховує думку учасників судового провадження щодо можливості розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явилися, і якщо дійде висновку про неможливість судового розгляду у їх відсутність, призначає нову дату судового засідання. Одночасно суд вживає заходів для своєчасного повідомлення про судовий розгляд свідка, спеціаліста, перекладача або експерта для забезпечення їх прибуття у судове засідання.
Якщо неприбуття свідка на виклик суду обумовлено причинами, які не належать до визначених у законі як поважні (ст. 138 КПК), суд має право застосувати до нього привід та/або постановити ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та порядку, передбачених главами 11 та 12 КПК.
Згідно з положеннями ст. 140 КПК привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується (зокрема, свідка), особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час (ч. 1). Рішення про здійснення приводу приймається судом у формі ухвали (ч. 2 ст. 140 КПК).
Виконання ухвали про здійснення приводу свідка доручається відповідним підрозділам органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства або органів державного бюро розслідувань (детальніше про порядок виконання ухвали про здійснення приводу див. ст. 143 КПК).
У разі виклику свідка до суду у встановленому КПК порядку та за наявності достовірних даних про отримання ним повідомлення про виклик, якщо свідок не з'явився до суду і не повідомив про причини свого неприбуття, суд згідно з ч. 1 ст. 139 КПК може своєю ухвалою накласти на нього грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
2. Уперше у КПК з'явилася норма, яка покладає на сторони кримінального провадження обов'язок забезпечувати прибуття в суд перекладача (за винятком залучення його судом), свідка, спеціаліста або експерта. Такий обов'язок покладається на сторону кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик цієї особи. Суд лише сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.
Стаття 328
Право перебувати в залі судового засідання
1. У коментованій статті по суті визначені умови реалізації одного з найважливіших принципів кримінального судочинства - гласності й відкритості судового провадження. Відповідно до положень ч. 2 ст. 27 КПК кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у випадках, прямо зазначених у законі.
У разі якщо розгляд судового провадження здійснюється у відкритому судовому засіданні, будь-хто із бажаючих має право бути присутнім у залі судового засідання. Саме через те законодавець у ст. 328 КПК закріпив положення, що кількість присутніх у залі судового засідання може бути обмежена головуючим лише у разі недостатності місць у залі судового засідання.
Правило, закріплене у ч. 1 ст. 328 КПК, співвідноситься і з положеннями п. 1 ст. 6 КЗПЛ, у якій зазначається про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом. Слід пам'ятати, що обмеження кількості присутніх у залі судового засідання під час судового розгляду без вагомих підстав створює ризик того, що такий судовий розгляд може бути визнаний проведеним із порушенням принципу гласності. Так, у рішенні у справі «Шагін проти України» (2005 р.) ЄСПЛ констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв'язку з незабезпеченням публічного розгляду. Як вбачається з цього рішення, спочатку Київський апеляційний суд вжив виняткових заходів, щоб забезпечити присутність преси і громадськості, було орендовано великий зал, у якому відкриті засідання проходили протягом перших шести місяців, поки 23 травня 2003 р. було вирішено розглядати справу в закритому засіданні. Надалі судовий розгляд відбувався в закритому режимі протягом майже десяти місяців. В ухвалі Київського апеляційного суду від 23 травня 2003 р. наведено такі дві підстави для того, щоб не допускати публіку на засідання суду: запобігання розголошенню відомостей про свідків і потерпілих та забезпечення безпеки учасників судового процесу.
Єдиним поясненням, наданим стосовно того, що спричинило такі побоювання, було посилання на присутність у залі суду невстановленої особи, яка, як стверджувалося, була озброєна і здійснювала аудіозапис за вказівкою заявника, ігноруючи зауваження суддів. Суд у рішенні підкреслив, що, ураховуючи характер і зміст обвинувачень, пред'явлених заявникові та іншим підсудним, а також широке висвітлення в засобах масової інформації судового процесу в цій кримінальній справі, справа була надзвичайно значущою для громадськості. Наголошуючи на тому, що міркування безпеки можуть, хоча й рідко, виправдовувати недопущення громадськості на судові засідання, Суд у той же час наголосив, що такі міркування безпеки повинні бути достатньо переконливими і повністю поясненими. За таких обставин Суд визнав, що не було наведено підстав, які могли б виправдовувати позбавлення громадськості можливості бути присутньою протягом усього процесу в суді першої інстанції.
2. Частиною 2 коментованої статті передбачено, що близькі родичі та члени сім'ї обвинуваченого і потерпілого, а також представники засобів масової інформації мають пріоритетне право бути присутніми під час судового засідання. Створення законодавцем пріоритетних умов для присутності у залі судового засідання близьких родичів та членів сім'ї обвинуваченого і потерпілого є зрозумілим з огляду на те, що цим особам не байдужа доля близьких їм осіб. Що стосується представників засобів ма-сової інформації, то в цьому сенсі варто звернутися до п. 56 згадуваного вище рішення ЄСПЛ, у якому суд зазначив, що «забезпечення відкритості судового розгляду становить основоположний принцип, закріплений у п. 1 ст. 6. Такий публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності. Забезпечуючи прозорість здійснення правосуддя, гласність, таким чином, сприяє реалізації мети п. 1 ст. 6, а саме — справедливому судовому розгляду, забезпечення якого є одним з основоположних принципів демократичного суспільства у значенні Конвенції (див. рішення у справі «Бєлашев проти Росії» (Belashev v. Russia) № 28617/03 п. 79 від 4 грудня 2008 p., з наведеними посиланнями)». Ураховуючи те, що громадськість стає обізнаною у тому, що відбувається в суспільстві, переважно через засоби масової інформації, саме тому їм надається пріоритетне право бути присутніми під час судового розгляду.
Стаття 329
Обов'язки присутніх у залі судового засідання
1. Особи, присутні у залі судового засідання, при вході до нього суду та при виході суду повинні встати. Сторони кримінального провадження допитують свідків та заявляють клопотання, подають заперечення стоячи і лише після надання їм слова головуючим у судовому засіданні. Свідки, експерти, спеціалісти дають показання, стоячи на місці, призначеному для свідків. Особи, присутні в залі, заслуховують вирок суду стоячи. Відхилення від цих правил допускається з дозволу головуючого в судовому засіданні.
2. Сторони та учасники кримінального провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися порядку в судовому засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого у судовому засіданні.
3. Сторони та учасники кримінального провадження звертаються до суду «Ваша честь» або «Шановний суд».
4. Матеріали, речі і документи передаються головуючому в судовому засіданні через судового розпорядника.
1. Приписи ст. 329 КПК спрямовані на забезпечення дотримання порядку судового засідання, встановленого законом. Дотримання порядку в судовому засіданні є необхідним для того, щоб забезпечити належний рівень здійснення правосуддя, сприяти встановленню істини, провести швидкий і об'єктивний розгляд у кримінальному провадженні, підтримуючи при цьому на належному рівні авторитет суду.
Відправлення правосуддя, особливо у кримінальному судочинстві, завжди пов'язано з певним ритуалом. Так, ч. З ст. 318 КПК передбачається, що судове засідання відбувається у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. У частині 1 ст. 16 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» закріплено положення про символи судової влади, до яких належать державні символи України - Державний Герб України і Державний Прапор України, якими мають бути обладнані зали судового засідання в приміщеннях судів. Згідно з ч. 2 ст. 16 цього Закону суддя здійснює правосуддя в мантії та з нагрудним знаком. Виконання передбачених законом умов відправлення правосуддя є свого роду запорукою того, щоб забезпечити повагу до суду.
Ураховуючи те, що правосуддя у кримінальному судочинстві здійснюється в певній процесуальній формі, законодавець передбачив чіткі та зрозумілі правила поведінки для учасників судового розгляду і присутніх у залі судового засідання осіб.
Так, особи, присутні у залі судового засідання, при вході до нього суду та при виході суду повинні встати. Сторони кримінального провадження, допитуючи свідків та заявляючи клопотання, а також заперечення, зобов'язані робити це стоячи і лише після того, як їм надасть слово головуючий у судовому засіданні. Оскільки у залі судового засідання є місце, спеціально відведене для допиту свідків, то вони, а також експерти, спеціалісти дають показання, стоячи на цьому місці. Усі особи, присутні в залі, заслуховують вирок суду стоячи. Утім такі вимоги закону не ставлять за мету приниження людської гідності. У тому випадку, коли через похилий вік або за станом здоров'я хтось із присутніх у залі судового засідання не може виконувати приписи цієї норми, то відхилення від цих правил допускається лише з дозволу головуючого в судовому засіданні.
2. Нормі про те, що сторони та учасники кримінального провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися порядку в судовому засіданні, кореспондують положення ст. 321 КПК про роль головуючого у судовому засіданні. Так; головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. На нього покладається обов'язок щодо вжиття необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку. Саме тому всі присутні у залі судового засідання зобов'язані беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого у судовому засіданні.
3. Установлена законом форма звернення до суду сторін та учасників кримінального провадження: «Ваша честь» або «Шановний суд» також має сприяти тому, щоб підтримувати на належному рівні авторитет суду.
4. У чинному кримінальному процесуальному законодавстві вперше з'явилася така процесуальна фігура, як судовий розпорядник. Повноваження судового розпорядника передбачені ч. 2 ст. 74 КПК. Судовий розпорядник забезпечує належний стан зали судового засідання і запрошує до неї учасників кримінального провадження; оголошує про вхід суду до зали судового засідання і вихід суду із неї; стежить за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання; приймає від учасників кримінального провадження та передає документи і матеріали суду під час судового засідання; виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги свідка, експерта; виконує інші розпорядження головуючого, пов'язані із забезпеченням умов, необхідних для здійснення судового провадження.
Згідно з ч. З ст. 74 КПК вимоги судового розпорядника, пов'язані із виконанням обов'язків, передбачених цією статтею, є обов'язковими для всіх осіб, присутніх у залі судового засідання. Ураховуючи те, що саме на судового розпорядника покладено обов'язок приймати від учасників кримінального провадження та передавати документи і матеріали суду під час судового засідання, таке саме правило закріплено і у ст. 329 КПК.
Стаття 330
Заходи до порушників порядку судового засідання
1. Порушення порядку учасниками кримінального судочинства під час судового провадження не тільки свідчить про прояви неповаги до суду, а й негативно впливає на авторитет суду в цілому. У чинному законодавстві України питання дотримання порядку в залі судового засідання учасниками судового розгляду, відповідальності за неповагу до суду та незалежності судової влади розглядаються у тісному взаємозв'язку. Так, незалежність суддів згідно з ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» тлумачиться як незалежність від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання та здійснення правосуддя тільки на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. У частині 4 ст. 47 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, зазначається, що незалежність судді забезпечується відповідальністю за неповагу до суду чи судді. У статті 49 цього Закону передбачається, що прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Така ж тенденція спостерігається і в загальноєвропейському підході. КЗПЛ, яка ратифікована Україною і є частиною національного законодавства, у п. 1 ст. 6 передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Для цих цілей Конвенцією передбачена ціла низка прав і процесуальних гарантій. Однак наявність таких прав і гарантій у той же час не надає переваг тим особам, які користуються наданими їм правами. Статтею 17 КЗПЛ «Заборона зловживання правами» передбачається, що жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Тлумачення наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що поведінка учасників судового розгляду не повинна впливати на рішення суддів у кримінальному провадженні. Суддя може спиратися тільки на закон та керуватися принципами законності і верховенства права, а якщо хтось із учасників судового розгляду намагається здійснити незаконний вплив на суддю шляхом прояву неповаги до нього, нехтування його зауваженнями, то ця особа має нести відповідальність, передбачену законом.
Обов'язок дотримання порядку судового засідання лежить на всіх учасниках процесу. Підтримання порядку судового засідання покладається на головуючого (суддю при одноособовому розгляді ним справи).
Коментована стаття передбачає заходи процесуального впливу на тих осіб, які допускають порушення порядку в судовому засіданні.
Звертає на себе увагу та обставина, що обвинувачений, на відміну від інших учасників судового розгляду, не попереджається про відповідальність за неповагу до суду. Закон передбачає особливі заходи процесуального примусу до цієї особи, до яких належать: попередження головуючого про можливість видалення із зали судового засідання в разі повторення ним зазначених дій; у разі повторного порушення - видалення за ухвалою суду із зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду.
Але навіть за умови, що обвинувачений є порушником порядку у судовому засіданні, ця обставина не створює обмеження його права на захист. Навпаки, якщо така особа не була представлена захисником, суд зобов'язаний залучити захисника для здійснення захисту за призначенням і відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для його підготовки до захисту.
Обвинувачений не втрачає також і права на ознайомлення з доказами, які були досліджені, а також з рішеннями, які були ухвалені за його відсутності, після повернення до зали засідання йому надається така можливість та одночасно - можливість дати пояснення щодо них.
У випадку видалення обвинуваченого на весь час судового розгляду ухвалене судом у його відсутність судове рішення, яким закінчено провадження в суді, негайно оголошується обвинуваченому.
2. У разі невиконання розпорядження головуючого іншими учасниками процесу він робить їм попередження про відповідальність за неповагу до суду.
При повторному порушенні порядку у залі судового засідання прокурором чи захисником їх може бути притягнуто до відповідальності, встановленої законом: прокурора - на підставі Дисциплінарного статуту прокуратури України, захисника - на підставі ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
3. При повторному порушенні порядку в залі судового засідання іншими особами суд своєю ухвалою може видалити цих осіб із зали судового засідання та вирішити питання про притягнення їх до відповідальності, встановленої законом, зокрема ст. 1851 КУпАП.
4. Слід мати на увазі, що питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду необхідно вирішувати суду негайно після вчинення порушення, без зволікань, для чого в судовому засіданні оголошується перерва. Право складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 1853 КУпАП, згідно з п. 72 ч. 1 ст. 255 КУпАП України надається судовому розпоряднику. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП. Після цього провадження про адміністративне правопорушення має бути зареєстровано у
1 Надзвичайно важливою нормою, яка є новелою для КПК, є положення, закріплені у ч. З коментованої статті, згідно з якими на суд покладається обов'язок незалежно від наявності клопотань сторони обвинувачення або захисту розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з того моменту, як до суду надійшов обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, або з того
2 Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого (підозрюваного) з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування. Відповідно до ч. 1 коментованої статті на суд під час судового розгляду покладається обов'язок розглянути питання та прийняти рішення у відповідній ухвалі про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого, якщо про це надійшло клопотанням сторони обвинувачення або захисту.
суді та автоматичною системою документообігу передано на розгляд іншому судці цього суду, за винятком того судді, який головував на судовому засіданні, під час якого було допущено прояв неповаги до суду. Слід мати на увазі, що відповідно до положень ст. 258 КУпАП у разі вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1853 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. У таких випадках суддею на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.
Стаття 331
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді
дня, коли до обвинуваченого судом був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Це означає, що на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доцільністю його збереження. За КПК України 1960 р. після надходження до суду кримінальної справи строк тримання обвинуваченого (підсудного) продовжувався автоматично, за винятком тих випадків, коли суд прийняв рішення про зміну запобіжного заходу. Унаслідок цього його тривалість у складних, значних за обсягом кримінальних справах інколи перевищувала строк тримання під вартою осіб під час досудового розслідування. На цей час законодавець, ураховуючи один із найважливіших принципів судочинства - забезпечення права на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції України, п. 5 ч. 1 ст. 7, ст. 12 КПК), а також положення ст. 5 КЗПЛ, поставив перед судом завдання: через певні проміжки часу, визначені законом, контролювати обґрунтованість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та з'ясовувати доцільність збереження такого запобіжного заходу.
Суд, розглядаючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, постановляє ухвалу, яка має бути належним чином вмотивована. Цією ухвалою суд скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія такої ухвали в обов'язковому порядку вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Абзацом 3 ч. З коментованої статті передбачені особливості вирішення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою у тих випадках, коли судове провадження здійснюється судом присяжних. У такому разі вирішення цих питань належить до компетенції судді, головуючого у судовому провадженні.
Стаття 332.Проведення експертизи за ухвалою суду
1. Окрім КПК, нормативна база, яка регламентує питання, пов'язані з призначенням та проведенням експертизи у кримінальному провадженні, її видами, суб'єктами експертної діяльності, складається із спеціального закону та підзаконних актів. Судово-експертна діяльність в Україні, її правові, організаційні та фінансові основи регламентуються ЗУ № 4038-ХІІ від 25 лютого 1994 р. «Про судову експертизу» (з наступними змінами), остання редакція якого прийнята ЗУ № 4711-VI від 17.05.2012 р. До підзаконних актів, які регулюють питання судово-експертної діяльності, зокрема, належать: Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом МЮ від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу МЮ від 30.12.2004 р. № 144/5); Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені наказом МЮ від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу МЮ від 30.12.2004 р. № 144/5).
У статті 1 ЗУ «Про судову експертизу» надається визначення того, що слід розуміти під судовою експертизою. Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудо- вого та судового слідства.
Як свідчить судова практика, нерідко під час судового провадження виникає питання необхідності проведення експертного дослідження. Для цього законодавець передбачив чіткі правила проведення експертизи під час судового розгляду. Доручається проведення такої експертизи судом за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого. Підставами для проведення експертизи згідно з положеннями ч. 1 ст. 242 КПК є випадки, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. У той же час закон містить застереження, що не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
У клопотанні про доручення проведення експертизи повинні міститися мотиви для призначення такої експертизи, перелік питань, які підлягають з'ясуванню, вид експертного дослідження та найменування експертної установи або прізвища експерта (експертів), яким слід доручити проведення експертизи.
2. Виходячи з тлумачення положень п. 1 ст. 6 КЗПЛ, судовий розгляд має здійснюватись незалежним і безстороннім судом. Саме для того, щоб судом не було допущено відступлення від принципу безсторонності, законодавець обмежив можливості суду у дорученні проведення експертизи за власною ініціативою. Частиною 2 коментованої статті передбачено лише два випадки, коли суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від того, чи було сторонами кримінального провадження заявлено клопотання про проведення експертизи. До таких випадків належать: наявність у матеріалах кримінального провадження декількох висновків експертів, які суперечать один одному, якщо такі суперечності неможливо усунути шляхом допиту експертів; виникнення під час судового розгляду підстав для проведення психіатричної експертизи, передбачених ч. 2 ст. 509 КПК. Цей перелік підстав для доручення проведення експертизи під час судового розгляду судом незалежно від клопотань сторін кримінального провадження є вичерпним. У інших випадках доручення про проведення експертизи може бути надано судом тільки за наявності відповідного клопотання.
3. Проведення експертизи доручається ухвалою суду. В ухвалі має бути зазначено, кому доручається проведення експертизи: найменування експертної установі, прізвище експерта або декількох експертів. До ухвали суду про доручення проведення експертизи на підставі клопотань, заявлених сторонами кримінального провадження, включаються питання, поставлені перед експертом учасниками судового провадження, судом. Але слід мати на увазі, що суд має право не включати до ухвали питання, поставлені учасниками судового провадження, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду. Проте таке рішення має бути обґрунтованим в ухвалі суду.
Згідно зі ст. 7 ЗУ «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють (є суб'єктами судово-експертної діяльності) державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз МЮ; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи МОЗ; експертні служби МВС, Міністерства оборони України, СБУ та Державної прикордонної служби України. Судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз, здійснюється виключно державними спеціалізованими установами. Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань. Перелік науково-дослідних інститутів судових експертиз МЮ та регіональних зон обслуговування цими науково-дослідними закладами наведений у Додатку до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.
Законом «Про судову експертизу» не передбачений перелік видів судових експертиз, які можуть проводитись в Україні. Але такий перелік визначається Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. До цього переліку належать: криміналістична: почеркознавча; авторознавча; технічна експертиза документів; фототехнічна; портретна; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних пошкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи) та балістична; вибухотехнічна; відеозвукозапису; матеріалів, речовин та виробів з них (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів, пластмас; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних, сильнодійних і отруйних речовин; спиртомістких сумішей; металів і сплавів); ґрунтознавча; біологічна; екологічна із дослідження пестицидів; інженерно-технічна: автотехнічна; транспортно-залізнична; стану доріг та дорожніх умов; гірничотехнічна; пожежно-технічна; будівельно-технічна; в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності; електротехнічна; комп'ютерно-технічна; телекомунікаційних систем та засобів; економічна; товарознавча; автотоварознавча; оціночна (у т. ч. оцінка цілісних майнових комплексів; паїв; цінних паперів; оцінка будівельних об'єктів та споруд; оцінка машин, обладнання, транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів); експертиза охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності; психологічна; мистецтвознавча. З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики експертні установи можуть організовувати проведення інших видів експертизи (крім судово-медичної та судово-психіатричної).
Орієнтовний перелік вирішуваних питань з різних видів експертиз, які можуть бути поставлені судом перед експертом при дорученні проведення експертизи, наводиться у Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.
4. У більшості випадків постановлення судом ухвали про доручення проведення експертизи не перешкоджає подальшому судовому розгляду кримінального провадження. Тому, як правило, після призначення судом експертизи судовий розгляд продовжується. Винятки із загальних правил становлять випадки, якщо таке продовження судового розгляду є неможливим до отримання висновку експерта.
Стаття 333
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження
1. Заходам забезпечення кримінального провадження присвячений розд. II КПК. Частиною 2 ст. 131 передбачений перелік видів таких заходів, до яких належать: виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; накладення грошового стягнення; тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна; арешт майна; затримання особи; запобіжні заходи. Під час судового провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється за правилами, визначеними у розд. II КПК, але при цьому суд має враховувати і особливості застосування, про які зазначено у розд. IV.
2. Згідно з ч. 1 ст. 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). У разі заявления сторонами у кримінальному провадженні клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд з'ясовує причини, через які такий доступ не був здійснений під час досудового розслідування, і лише визнавши їх поважними, приймає рішення про надання такого доступу. У такому разі суд відкладає судовий розгляд на строк, якій є достатнім для здійснення цього заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами.
Особа, яка під час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов'язана відкрити ці матеріали іншій стороні у порядку, передбаченому ст. 290 КПК.
3. Слідчі (розшукові) дії, проведення яких регламентується гл. 20 розд. III КПК, як правило, здійснюються під час досудового розслідування. Але інколи і під час судового розгляду виникає необхідність у встановленні або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження і не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, окрім проведення слідчих (розшукових) дій. Клопотання про проведення таких дій можуть подавати сторони кримінального провадження. На підставі заявленого клопотання суд має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії, про що постановляється відповідна ухвала. У разі якщо суд дійде висновку про обґрунтованість заявленого клопотання, він відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення такої слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.
4. При розгляді клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій вирішальними для суду є значущість та можливість встановлення обставин, заради яких сторони кримінального провадження просять провести слідчі (розшукові) дії, та з'ясування причин, з яких певні слідчі (розшукові) дії не були проведені під час досудового розслідування. Якщо клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій заявлено прокурором, на нього законом покладається обов'язок доведення того, що ці дії не могли бути проведені під час досудового розслідування через невстановлення на той час обставин, які свідчать про необхідність їх проведення. У разі якщо суд визнає доводи прокурора непереконливими, він відмовляє в задоволенні клопотання.
5. Ухвала суду про доручення проведення слідчої (розшукової) дії повинна відповідати певним вимогам: у ній має бути зазначено, які саме обставини можуть бути встановлені або перевірені під час проведення слідчої (розшукової) дії, і які дії для цього необхідно провести. В ухвалі встановлюється строк виконання такого доручення.
6. Якщо внаслідок слідчих (розшукових) дій, проведених за дорученням суду, будуть отримані певні матеріали, які мають значення для кримінального провадження і можуть бути використані як докази, прокурор на підставі положень ст. 290 КПК зобов'язаний відкрити ці матеріали іншій стороні судового провадження та надати їх суду у встановлений строк.
Стаття 334
Об'єднання і виділення матеріалів кримінального провадження
1. Підставами для об'єднання судом матеріалів кримінального провадження є надходження до суду обвинувальних актів щодо однієї особи за вчинення різних кримінальних правопорушень та щодо декількох осіб за вчинення одного і того ж право порушення. При вирішенні питання про об'єднання матеріалів кримінального провадження слід враховувати положення ч. 2 ст. 217 КПК щодо неможливості об'єднання в одне провадження матеріалів досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину.
Виділення матеріалів досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень в окреме провадження можливе у разі обвинувачення однієї особи у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або двох чи більше осіб у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. Головна умова, яку слід враховувати суду при вирішенні зазначеного питання, - це те, що таке виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження не повинно негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
2. Загальним правилом розподілу між суддями того чи іншого суду матеріалів кримінального провадження є здійснення такого розподілу за допомогою автоматизованої системи документообігу суду (ст. 35 КПК). Утім ч. 2 коментованої статті передбачено винятки із загальних правил. У разі надходження на розгляд місцевого суду матеріалів кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається тому складу суду, що його здій-снює, для вирішення питання про їх об'єднання.
Стаття 335
Зупинення судового провадження
1. У коментованій статті визначено підстави для зупинення судового провадження: ухилення обвинуваченого від суду або захворювання на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні. Слід мати на увазі, що перелік підстав для зупинення судового провадження є вичерпним і не підлягає розширювальному тлумаченню.
У випадку ухилення обвинуваченого від суду судове провадження зупиняється до моменту розшуку цієї особи. Якщо зупинення провадження у справі викликано станом здоров'я обвинуваченого, яке перешкоджає йому брати участь у судових засіданнях, суд зупиняє судове провадження до його видужання. Зупинення провадження щодо однієї особи не є перешкодою для суду продовжувати судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.
Якщо обвинувачений ухилився від суду, ухвалою суду оголошується його розшук. Організація виконання ухвали про розшук обвинуваченого покладається судом на слідчого та/або прокурора.
Стаття 336
Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження
У частині 1 коментованої статті надається роз'яснення нового для України юридичного терміна - «дистанційне судове провадження». Це здійснення судового провадження у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення. Причому необов'язково, щоб така трансляція здійснювалася саме з приміщення суду; це може бути і інше приміщення, наприклад, приміщення у лікарні або у місцях відбу-вання покарання. Законодавець чітко визначив юридичні підстави для здійснення судового провадження у режимі відеоконференції: неможливість учаснику кримінального провадження безпосередньо брати участь у судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин; необхідність забезпечення безпеки осіб, які є учасниками кримінального провадження; необхідність проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; вжиття таких заходів з метою за-безпечення оперативності судового провадження; наявність інших підстав, які суд визначив як достатні.
Неможливість безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні може бути викликана не тільки станом здоров'я особи, а й іншими поважними причинами (наприклад, перебуванням учасника кримінального провадження в іншому населеному пункті на великій відстані від того місця, де здійснюється кримінальне провадження, або за кордоном).
Якщо дистанційне судове провадження здійснюється задля забезпечення безпеки осіб, які є учасниками кримінального провадження, суду слід враховувати положення ч. 8 коментованої статті щодо того, що особа, якій забезпечується захист, може бути допитана з такими змінами зовнішності і голосу, за яких її неможливо впізнати.
Необхідність проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого у режимі відеоконференції, як правило, виникає у зв'язку з тим, щоб запобігти або мінімізувати психологічне травмування неповнолітнього або малолітнього потерпілого чи свідка, яке може бути викликане його особистим візуальним контактом з обвинуваченим.
Будь-яке кримінальне провадження має бути здійснене з дотриманням вимог закону щодо забезпечення розумного строку. Тому суд може прийняти рішення про проведення дистанційного судового провадження з метою забезпечення оперативності судового провадження.
Перелік підстав для проведення дистанційного судового провадження не є вичерпним; законодавець надав суду можливість приймати таке рішення і за наявності інших підстав, які суд визначить як достатні.
2. Приводами для ухвалення судом рішення про здійснення дистанційного судового провадження можуть бути: 1) власна ініціатива суду; 2) відповідне клопотання сторони чи інших учасників кримінального провадження. Якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд не позбавлений можливості ухвалити рішення про його здійснення, але таке рішення має бути належно мотивованим у відповідній ухвалі. У той же час, якщо обвинувачений перебуває у приміщенні поза межами суду і заперечує проти дистанційного судового провадження, суд не вправі прийняти таке рішення.
3. Суттєвою вимогою до дистанційного судового провадження є забезпечення під час застосовування технічних засобів і технологій належної якості зображення і звуку. При цьому у разі, якщо судове провадження здійснюється дистанційно, це не позбавляє суд від обов'язку дотримуватися принципу гласності та відкритості судового провадження. Також суд зобов'язаний забезпечувати інформаційну безпеку.
4. Учасникам кримінального провадження судом має бути забезпечена можливість безперешкодно користуватись наданими ним процесуальними правами та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені КПК. Це визначено у ч. З коментованої статті. А у частині 4 цієї статті передбачається, що під час дистанційного судового провадження з приміщення, розташованого на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або наЛтериторії міста, в якому розташований суд, на судового розпорядника або секретаря судового засідання цього суду покладається обов'язок вручити особі, допит якої здійснюється дистанційно, пам'ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання. Проведення дій, передбачених частиною 4 цієї статті, суд, який здійснює кримінальне провадження, може доручити своєю ухвалою тому суду, на території якого перебуває така особа.
5. У разі тримання особи, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, в установі попереднього ув'язнення або установі виконання покарань, обов'язок перед дистанційним допитом вручити їй пам'ятку про її процесуальні права, перевірити документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання покладається на службову особу такої установи.
Значущість новацій, які містяться у ст. 336 КПК, неможливо переоцінити з урахуванням того, що Україна вже має негативний досвід задоволення заяви проти неї ЄСПЛ через незабезпечення можливості допиту свідків у режимі відеозв'язку. Так, у справі «Жуковський проти України» (2011 р.) подія злочину мала місце у м. Якутську (Росія), а кримінальне переслідування заявника на підставі Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (Мінська конвенція) відбувалося на території України, куди виїхав заявник. Розгляд справи здійснювався по першій інстанції апеляційним судом Черкаської області. Суд неодноразово викликав свідків, а оскільки вони на виклики не з'являлися, суд обрав механізм міжнародної правової допомоги та постановив доручити відповідним російським органам провести судовий допит свідків у РФ. У подальшому суд визнав заявника винним у вчиненні вбивства та засудив його до чотирнадцяти років позбавлення волі, обґрунтувавши свої висновки матеріалами кримінальної справи, отриманими від відповідних російських органів, і матеріалами, отриманими під час допитів свідків судом у Росії. ЄСПЛ, аналізуючи доводи Уряду і заявника, у своєму рішенні зазначив: «Усі докази повинні зазвичай надаватися у відкритому судовому засіданні в присутності підсудного з метою забезпечення змагальних дебатів» (п. 40); «вирок не може ґрунтуватись виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити» (п. 41); «у випадку існування конкретної географічної перепони Суд також повинен вивчити, чи вжила держава-відповідач заходів, які достатньою мірою компенсували обмеження прав заявника» (п. 43); «будучи обізнаним про труднощі у забезпеченні права заявника допитати свідків у цій справі, Суд вважає, що доступні сучасні технології могли б забезпечити більш інтерактивний спосіб допиту свідків з-за кордону, наприклад з допомогою відеозв'язку» (п. 45). На підставі цього Суд наголосив: «Цих міркувань достатньо для висновку Суду про те, що право заявника на допит свідків було необгрунтовано обмежено, тоді як вирок щодо нього вирішальною мірою було обґрунтовано показаннями зазначених свідків. Відповідно було порушення пункту 1 і підпункту «о» пункту З статті 6 Конвенції» (п. 47).
Отже, судам слід уважно ставитись до клопотань про дистанційний судовий розгляд, які заявляються сторонами кримінального провадження, і сприяти максимальному забезпеченню їх процесуальних прав.