Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття

594

Детальніше див. коментар до ст. 373 КПК;

кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо щодо цієї ж особи у зв'язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено обвинувальний вирок, за яким покарання вже відбуте або виконується.

Відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання;

кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо щодо цієї ж особи у зв'язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні закрите кримінальне провадження або її звільнено від відбування покарання у зв'язку з помилуванням або амністією.

Закриття кримінального провадження регулюється ст. 284 КПК (див. коментар).

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. визначає, що у разі, якщо особу було засуджено за злочин і якщо винесений щодо неї вирок було згодом скасовано або їй було даровано помилування на тій підставі, що якась нова або знову віднайдена обставина беззаперечно доводить наявність судової помилки, то ця особа, яка зазнала покарання внаслідок такого засудження, має право на одержання компенсації згідно із законом, якщо не буде доведено, що цю обставину не було свого часу виявлено винятково або частково з її вини;

кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо провадження щодо заявленого кримінального правопорушення не може здійснюватися у зв'язку із закінченням строку давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки (у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі); три роки (у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі); п'ять років (у разі вчинення злочину середньої тяжкості); десять років (у разі вчинення тяжкого злочину); п'ятнадцять років (у разі вчинення особливо тяжкого злочину).

Стаття 597

Тримання під вартою особи до отримання запиту про перейняття кримінального провадження

За клопотанням компетентного органу іншої держави особа, щодо якої буде направлений запит про перейняття кримінального провадження, може триматися під вартою на території України не більше ніж сорок діб.

Тримання під вартою особи здійснюється в порядку та згідно з правилами, передбаченими статтею 583 цього Кодексу.

Якщо після закінчення передбаченого частиною першою цієї статті строку запит про перейняття кримінального провадження не надійде, зазначена особа звільняється з-під варти.

Стаття 613

595

Стосовно законодавства, яким регулюється перейняття кримінального провадження, див. коментар до ст. 596 КПК.

Застосування тимчасового заходу «тримання під вартою особи до отримання за-І питу про перейняття кримінального провадження» регулюється положеннями Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня | 1972 р. і законодавством запитуваної держави (ч. 1 ст. 29 Конвенції).

Інститут «тримання під вартою» у кримінальному процесі регулюється гл. 18 КПК (див. коментар).

Законодавство запитуваної держави або Конвенція визначають також умови, за | яких тримання під вартою не застосовується (ч. 2 ст. 29 Конвенції):

якщо запитувана держава інформує запитуючу державу про своє рішення і вживати дій щодо клопотання;

якщо запитувана держава інформує її про своє рішення відмовити у прийнят клопотання;

якщо запитувана держава інформує її про своє рішення відкликати свою згод на прийняття клопотання;

(сі) якщо запитувана держава інформує її про своє рішення не порушувати про вадження або припинити його;

(е) якщо запитуюча держава відкликає своє клопотання до того, як запитуван держава проінформує її про своє рішення вжити дій щодо клопотання.

За відсутності зазначених підстав запитуюча держава оголошує про свій намір подати клопотання про порушення кримінального переслідування, запитувана держава може на прохання запитуючої держави вдатися до тимчасового арешту підозрюваної особи, якщо:

законодавство запитуваної держави дозволяє тримання під вартою за вчинен злочин;

існують підстави вважати, що підозрювана особа зникне або сприятиме знищен ню доказів (ч. 1 ст. 27 Конвенції).

Після отримання клопотання про порушення кримінального переслідування разо із документами, які передбачені у п. 1 ст. 15 Конвенції, запитувана держава має пра вживати всіх тимчасових заходів, у тому числі тримання підозрюваної особи під вар тою і накладення арешту на майно, яких можна було би вжити за її власним законо давством, якби злочин, за який вимагається кримінальне переслідування, був вчинен на її території (ст. 28 Конвенції).

Строк тримання під вартою, здійснюваного виключно згідно зі ст. 27, за жодни обставин не повинен перевищувати 40 днів (ч. 5 ст. 29 Конвенції). Ця норма повніс відповідає строку, визначеному у диспозиції ч. 1 коментованої статті.

Див. коментар до ст. 583 КПК.

Відповідно до пп. 3,4 ст. 29 Конвенції особа, що тримається під вартою, пови на бути звільнена за будь-яких обставин, якщо запитувана держава не отримала і потання про порушення кримінального переслідування впродовж 18 днів від і арешту, а також якщо документи, які повинні додаватися до клопотання про поруше ня кримінального переслідування, не були отримані запитуваною державою впродо 15 днів після отримання клопотання про порушення кримінального переслідуван

Щодо порядку звільнення особи див. коментар до ст. 202 КПК.