Глава 45. Кримінальне провадження у порядку перейняття

592

Стаття 596

Неможливість перейняття кримінального провадження

1. Кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо:

не дотримані вимоги частини другої статті 595 цього Кодексу або міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

щодо цієї ж особи у зв'язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено виправдувальний вирок;

щодо цієї ж особи у зв'язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено обвинувальний вирок, за яким покарання вже відбуте або виконується;

щодо цієї ж особи у зв'язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні закрите кримінальне провадження або її звільнено від відбування покарання у зв'язку з помилуванням або амністією;

провадження щодо заявленого кримінального правопорушення не може здійснюватися у зв'язку із закінченням строку давності.

1. Неможливість перейняття кримінального провадження - це наявність обставин, за яких процедура перейняття провадження від іноземних держав виключається.

Виходячи із положень ст. 10 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р., запитувана держава не вживає дій щодо клопотання про перейняття кримінального провадження, якщо:

особа не підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого законодавством договірної Держави;

злочин, щодо якого заявляється клопотання про порушення кримінального переслідування, не становить злочин у разі вчинення на території запитуваної держави і коли за таких обставин злочинцю не може бути призначена міра покарання також за власним законодавством;

на час подання клопотання вже спливли строки притягнення до кримінальної відповідальності згідно із законодавством запитуючої Держави.

За винятком передбачених ст. 10 Конвенції обставин, запитувана держава не може відмовити у прийнятті клопотання повністю або частково, інакше як в одному або кількох таких випадках:

якщо вона вважає, що підстави, на яких грунтується клопотання, заявлене відповідно до вимог ст. 8 Конвенції, не підтверджуються;

якщо підозрювана особа не має постійного помешкання в запитуваній державі;

якщо підозрювана особа не є громадянином запитуваної держави і не мала постійного помешкання на території цієї держави на момент вчинення злочину;

(сі) якщо вона вважає, що злочин, щодо якого заявляється клопотання про порушення кримінального переслідування, має політичний характер або якщо йдеться про злочин суто військовий або податковий;

(е) якщо вона вважає, що існують серйозні підстави зробити висновок про те, що клопотання про порушення кримінального переслідування мотивоване расовими, релігійними, національними міркуваннями або політичними поглядами;

Стаття 613

593

якщо її власне законодавство вже застосовується до злочину і якщо на момент отримання клопотання спливли строки давності відповідно до її законодавства; у такому випадку переривання строків давності не застосовується;

якщо її повноваження грунтуються виключно на ст. 2 і якщо на момент отримання клопотання закінчаться строки давності згідно з її законодавством, при цьому береться до уваги передбачене в ст. 23 продовження цих строків на 6 місяців;

якщо злочин був вчинений за межами території запитуючої держави;

якщо кримінальне переслідування може суперечити міжнародним зобов'язанням запитуваної держави;

(j) якщо кримінальне переслідування може суперечити основоположним принципам правової системи запитуваної держави;

(к) якщо запитуюча держава порушила процедуру, передбачену цією Конвенцією.

Диспозиція коментованої статті складається із п'яти пунктів, за наявності визначених у них обставин кримінальне провадження не підлягає перейняттю:

не дотримані вимоги ч. 2 ст. 595 КПК або міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана ВР України, наприклад:

особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є громадянином України і перебуває на її території;

особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є іноземцем або особою без громадянства і перебуває на території України, а її видача згідно із КПК або міжнародним договором України неможлива або у видачі відмовлено;

запитуюча держава надала гарантії, що у разі ухвалення вироку в Україні особ яка притягається до кримінальної відповідальності, не піддаватиметься у запитуючі державі державному обвинуваченню за те ж кримінальне правопорушення;

діяння, якого стосується запит, є кримінальним правопорушенням за законо України про кримінальну відповідальність.

Докладніше див. коментар до ст. 595 КПК;

кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо щодо цієї ж особи зв'язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено виправ дувальний вирок.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК одним із завдань кримінального провадження є за безпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгля з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.

Вирок - судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті (ч. 1 ст. 639 КПК).

Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. в

значає, що ніхто не може бути повторно засуджений або покараний за злочин, за яки він уже був засуджений або виправданий відповідно до закону та кримінального пр цесуального права будь-якої країни.