Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)

584

веденням через територію іншої держави особи, яка видається Україні, вважаються процесуальними витратами згідно з цим Кодексом.

1. Із врахуванням положень ст. 118 КПК витрати, пов'язані з вирішенням питанн про видачу особи іноземній державі, складаються з:

витрат на правову допомогу;

витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судово го провадження;

витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;

витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів;

витрат, що виникли у зв'язку із транзитним перевезенням через територію ІЇ держави особи, яка видається Україні;

інших витрат, які безпосередньо пов'язані з вирішенням питання про видач особи іноземній державі.

Безпосереднє покриття витрат, пов'язаних з вирішенням питання про видачу особи іноземній державі, передбачається міжнародними багатосторонніми договорам України:

ст. 24 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р., згідне якою витрати, що виникли на території запитуваної сторони у зв'язку з видачею і вопорушників, покриваються цією стороною. Витрати, що виникли у зв'язку із тра зитним перевезенням через територію сторони, у якої запитується дозвіл на транзи не перевезення, покриваються запитуючою стороною. У випадку видачі правопору ників з території, яка знаходиться за межами території метрополії запитуваної стор ни, витрати, пов'язані з подорожуванням між цією територією і територією метропо лії запитуючої сторони, покриваються останньою. Таке саме правило застосовуєтьс до витрат, пов'язаних з подорожуванням між територією, яка знаходиться за межам території метрополії запитуваної сторони, і територією метрополії цієї сорони:

ст. 71 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р., в якій витрати, пов'язані з видачею, несе дог вірна сторона, на території якої вони виникли, а витрати, пов'язані з транзитним пере везенням, - договірна сторона, що звернулася з клопотанням про таке перевезенн

Покриття витрат, пов'язаних з вирішенням питання про видачу особи іноземн державі, може передбачатися міжнародними двосторонніми договорами України, приклад, за ст. 21 Договору між Україною та Республікою Індія про видачу правопорушників витрати, що виникли на території запитуваної договірної сторони у зв'яз із запитом про видачу правопорушника, покриваються цією стороною.

Стаття 613

585

586

Глава 45

КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ПОРЯДКУ ПЕРЕЙНЯТТЯ

Стаття 595

Порядок і умови перейняття кримінального провадження від іноземних держав

Клопотання компетентних органів інших держав про перейняття Україною кримінального провадження розглядається центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги або органом, уповноваженим здійснювати зносини відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, протягом двадцяти днів з дня його надходження.

Кримінальне провадження, в якому судовими органами іноземної держави не було ухвалено вирок, може бути перейняте Україною за таких умов:

особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є громадянином України і перебуває на її території;

особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є іноземцем або особою без громадянства і перебуває на території України, а її видача згідно із цим Кодексом або міжнародним договором України неможлива або у видачі відмовлено;

запитуюча держава надала гарантії, що у разі ухвалення вироку в Україні особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, не піддаватиметься у запитуючій державі державному обвинуваченню за те ж кримінальне правопорушення;

діяння, якого стосується запит, є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність.

У разі перейняття кримінального провадження Генеральна прокуратура України в порядку, передбаченому цим Кодексом, доручає здійснення досудового розслідування відповідному прокурору, про що повідомляє державу, яка надіслала запит.

При відмові перейняти кримінальне провадження Генеральна прокуратура України повертає матеріали відповідним органам іноземної держави з обґрунтуванням підстав відмови.

1. Інститут перейняття кримінального провадження є одним із найдієвіших засобів реалізації принципу невідворотності покарання, який не лише регулює відносини держав у сфері боротьби зі злочинністю, але й виступає гарантією виконання завдань кримінального провадження. Зміст перейняття кримінального провадження становить діяльність визначених державою органів. Оскільки така діяльність безпосередньо пов'язана із кримінальним провадженням і скерована на виконання завдань кримінального провадження, то виявлення й вивчення закономірностей її правового регу-лювання також входить у предмет дослідження коментованої статті.

Систему досліджуваного законодавства, як і законодавства про правову допомогу у кримінальних справах у цілому, утворюють дві взаємодоповнюючі частини: міжнародна й внутрішньодержавна (національна). Міжнародна частина - це всі укладені чи ратифіковані Україною міжнародно-правові акти, що повністю чи частково при

Стаття 613

587

свячені процесуальним питанням перейняття кримінального провадження, притому вона відіграє домінуючу і першочергову роль. Міжнародна частина правової бази, яка регулює питання перейняття кримінального переслідування, формувалася з 50-х рр. XX ст. (див. коментар до ст. 543 КПК).

Міжнародно-правові акти, укладені Україною у цій сфері, є необхідною юридичною підставою щодо виникнення зобов'язання розглянути клопотання іноземних установ і за наявності підстав прийняти рішення про перейняття кримінального провадження. До них належать:

двосторонні договори:

які регулюють питання надання правової допомоги у кримінальних справах, у тому числі й перейняття кримінального переслідування (Договір між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу і правові відносини у цивільних та кримінальних справах 1995 р., Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 р., Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 р.);

про екстрадицію (Договір між Україною та Китайською Народною Республікою про екстрадицію 1998 р.);

багатосторонні конвенції, ратифіковані Україною:

що регулюють процесуальні питання перейняття кримінального переслідування (Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р. (далі - Конвенція), Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. (Мінська конвенція));

які визначають лише загальні засади перейняття кримінального переслідування і не містять процесуальних норм (Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами 1949 р., Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р.);

міжнародні договори про правову допомогу колишнього СРСР, щодо яких оформлено правонаступництво України (Договір між СРСР і Республікою Кіпр про правову допомогу у цивільних і кримінальних справах 1974 р.).

Аналіз законодавства України, яке застосовується у сфері надання міжнародної правової допомоги, міститься у коментарі до ст. 543 КПК.

До відомчої нормативно-правової бази належать:

наказ Генерального прокурора України «Про забезпечення виконання органами прокуратури України "Угоди між Генеральною прокуратурою України і Міністерством юстиції Республіки Польща" на виконання статті 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року» від 16 листопада 1998 р. № 27;

наказ Генерального прокурора України «Про забезпечення виконання органами прокуратури України "Угоди між Генеральною прокуратурою України і Генеральною прокуратурою Республіки Молдова" на виконання статті 3 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13 грудня 1993 року» від 19 липня 2010 р. № 42;