Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)

572

- відомості про інкриміновані кримінальні правопорушення за законодавством України із зазначенням диспозиції та санкції відповідної статті закону України про кримінальну відповідальність;

- відомості про стан строків давності за вчинені особою кримінальні правопорушення згідно із законом України про кримінальну відповідальність;

- посилання на добровільність особи при прийнятті рішення про свою видачу й усвідомлення особою всіх наслідків цієї видачі;

- посилання на відповідні норми КПК, законодавства України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВР України, якими обґрунтовується клопотання про затвердження згоди особи на видачу;

3) у резолютивній частині повинні міститися:

- прохання про затвердження згоди особи на видачу (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові, громадянства особи, дати та місця народження; громадянства);

- підпис прокурора із зазначенням посади, класного чину, ініціалів та прізвища;

- кількість документів-додатків та кількість аркушів кожного;

4) додатки:

- копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію), засвідчена центральним органом України;

- документи про громадянство особи;

- наявні матеріали екстрадиційної перевірки;

- інші документи, якими обґрунтовується клопотання про затвердження згоди особи.

При цьому матеріали, що подаються слідчому судді, мають бути перекладені державною мовою або іншою мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВР України.

Розгляд клопотання про затвердження згоди особи на видачу відбувається після одержання відповідного клопотання у судовому засіданні слідчим суддею у найкорот- ший строк, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження до суду клопотання. У засіданні обов'язково беруть участь та висловлюють свої думки прокурор, особа, щодо якої надійшов запит про її видачу, та її захисник. У разі якщо особа, щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт), не володіє державною мовою, їй забезпечується участь перекладача. При цьому в засіданні можуть брати участь та висловлювати свої думки її законний представник, представник дипломатичної чи консульської установи запитуючої сторони.

Починається судове засідання із встановлення особи, щодо якої надійшов запит про її видачу, та роз'яснення їй прав, передбачених ст. 581 КПК, після чого їй пропонується зробити заяву щодо її згоди на видачу та обставин, які містяться у клопотанні. Потім слідчий суддя переходить до перевірки відповідності запиту про видачу та наявних матеріалів екстрадиційної перевірки положенням КПК та міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана ВР України. Особлива увага слідчого судді зосереджується на добровільності погодження особи на свою видачу і усвідомленні нею всіх наслідків цієї видачі. Потім слідчий суддя надає слово прокурору, захиснику та іншим присутнім учасникам судового засідання. Водночас при розгляді

Стаття 613

573

клопотання слідчий суддя не вивчає питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу. Заслухавши думки, слідчий суддя виносить ухвалу про затвердження згоди особи на її спрощену видачу чи відмови в затвердженні згоди особи на її спрощену видачу, якщо для цього немає підстав.

4. Після затвердження слідчим суддею згоди прокурор негайно передає заяву на розгляд центральному «органу України, який протягом трьох днів розглядає її та приймає рішення про можливість застосування спрощеного порядку видачі.

5. Якщо особа, щодо якої надійшов запит про видачу, не погоджується на свою видачу, застосовується звичайний порядок розгляду запиту про видачу.

6. У випадку винесення слідчим суддею ухвали про затвердження згоди особи на її спрощену видачу, особа вже не може відкликати таку згоду.

Стаття 589

Відмова у видачі особи (екстрадиції)

1. У видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо:

1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України;

2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України;

3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу;

4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію);

5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов'язанням України за міжнародними договорами України;

6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.

2. Особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров'ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України.

3. У разі відмови у видачі з мотивів громадянства та наявності статусу біженця або з інших підстав, що не виключають здійснення кримінального провадження, за клопотанням компетентного органу іноземної держави Генеральна прокуратура України доручає здійснення досудового розслідування стосовно цієї особи в порядку, передбаченому цим Кодексом.