Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)

546

Згідно зі ст. 69 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. Україна взяла на себе зобов'язання повідомляти запитувану сторону про результати провадження у кримінальній справі проти виданої їй особи. На прохання запитуваної сторони висилається також і копія остаточного рішення.

Стаття 579

Тимчасова видача

1. У разі необхідності запобігання закінченню строків давності притягнення до кримінальної відповідальності або втраті доказів у кримінальному провадженні може бути направлено запит про тимчасову видачу, який готується в порядку, передбаченому статтею 575 цього Кодексу.

2. У разі задоволення запиту про тимчасову видачу така особа має бути повернута до відповідної іноземної держави у погоджений строк.

3. У разі необхідності компетентний орган України, який здійснює кримінальне провадження, готує документи про продовження строку тимчасової видачі, що надсилаються відповідному центральному органу не пізніш як за двадцять днів до закінчення строку тимчасової видачі.

1. У випадках встановлення, що розшукувана особа на території іноземної держави відбуває покарання за злочини, вчинені в цій країні, міжнародними договорами (ст. 64 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.) та КПК передбачене звернення компетентного органу України про тимчасову видачу такої особи.

Мета тимчасової видачі полягає у запобіганні:

1) закінченню строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 579 КПК);

2) втраті доказів у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 579 КПК);

3) завданню шкоди розслідуванню злочину (ч. 1 ст. 64 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 p.).

Запит про тимчасову видачу подібний до запиту про видачу особи (екстрадицію), однак він обов'язково повинен містити гарантії центрального органу України щодо тримання особи під вартою упродовж усього періоду тимчасової видачі та стосовно своєчасного повернення такої особи до іноземної держави для подальшого відбування покарання.

2. Згідно з ч. 2 ст. 64 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. строк тимчасової видачі не може перевищувати три місяці, однак в обґрунтованих випадках строк може бути продовжений.

3. Частина 3 коментованої статті передбачає можливість продовження строку тимчасової видачі. У разі виникнення необхідності продовжити строк тимчасової видачі, компетентний орган України, який здійснює кримінальне провадження, готує клопотання про продовження такого строку, та надсилає його відповідному центральному органу не пізніш як за двадцять днів до закінчення строку тимчасової видачі.

Стаття 584

547

Особливості тримання під вартою

1. Рішення компетентного органу іноземної держави про взяття особи під варту або призначення їй покарання у виді позбавлення волі є підставою для тримання осіб під вартою на території України, які:

1) транзитно перевозяться територією України;

2) тимчасово видані в Україну.

2. Період тримання особи під вартою на території України на підставі рішення компетентного органу іноземної держави під час тимчасової видачі не зараховується такій особі у строк відбування покарання, призначеного за вироком суду України.

1. Виходячи зі змісту коментованої статті, під час транзитного перевезення та тимчасової видачі до особи не застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою, адже її тримають під вартою на території України на підставі рішення компетентного органу іноземної держави, яка її видала (рішення про взяття під варту або вирок суду),

2. Строк тримання під вартою цієї особи на території України не зараховується в строк відбуття покарання, призначеного вироком суду України, тому що цей строк зараховується в строк відбуття покарання чи тримання під вартою в іноземній державі (ст. 580 КПК). Адже таке зарахування не передбачено нормами КПК та безпідставно сприяє необгрунтованому пом'якшенню кримінально-правового становища засуджених, оскільки в таких випадках час відбування покарання за вироками іноземних держав фактично зараховується й у строк покарання, визначеного судами України.

Саме тому під час призначення покарання суд у вироку визначає початком строку відбуття покарання не календарну дату, а момент затримання особи в іноземній державі з метою подальшої екстрадиції для виконання вироку в Україні.

Стаття 581

Права особи, видача якої запитується

1. Особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу, має право:

1) знати, у зв'язку з яким кримінальним правопорушенням надійшов запит про її видачу;

2) мати захисника і побачення з ним за умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, на присутність захисника під час допитів;

3) у разі затримання - на повідомлення близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб про затримання і місце свого перебування;

4) брати участь у розгляді судом питань, пов'язаних з її триманням під вартою і запитом про її видачу;

5) ознайомлюватися із запитом про видачу або одержати його копію;

6) оскаржувати рішення про тримання під вартою, про задоволення запиту про видачу;