Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх

394

Спеціальними установами для неповнолітніх, згідно зі ст. 1 ЗУ від 24 січня 1995 р. «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» (статті 7-11), є: приймальники-розподільники для дітей органів внутрішніх справ, загальноосвітні школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров'я; спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України; притулки для дітей служб у справах дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка).

2. Суть цього запобіжного заходу полягає в тому, що батьки (або один з батьків), опікун чи піклувальник або ж представник дитячої установи бере на себе письмове зобов'язання забезпечити належну поведінку та своєчасне прибуття неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Законними приводами для розгляду слідчим суддею чи судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд можуть бути: 1) письмове клопотання прокурора про обрання цього запобіжного заходу; 2) клопотання сторони захисту під час розгляду питання про обрання будь-якого іншого запобіжного заходу.

До сторони захисту тут належать: підозрюваний, обвинувачений, його захисник, законний представник (п. 19 ч. 1 ст. З КПК).

Про підстави обрання запобіжного заходу та обставини, які враховуються при його обранні, див. статті 177, 178 КПК.

3. Обов'язковими умовами для обрання запобіжного заходу у вигляді передання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників є: 1) наявність їхньої згоди (або клопотання) і згоди (або клопотання) самого неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого і 2) з'ясування слідчим суддею, судом, чи спроможні будуть ці особи забезпечити належний нагляд за неповнолітнім підозрюваним, обвинуваченим.

Для обрання запобіжного заходу у вигляді передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд адміністрації дитячої установи, в якій виховується неповнолітній, такої згоди закон не передбачає.

4. Перед відібранням зобов'язання про взяття під нагляд батьки, опікуни, піклувальники, адміністрація дитячої установи попереджаються про характер підозри, обвинувачення неповнолітнього і про їхню відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов'язання.

Проте у разі порушення цього зобов'язання лише на батьків, опікунів і піклувальників накладається грошове стягнення від двох до п'яти розмірів мінімальної заробітної плати. Накладення грошового стягнення на адміністрацію дитячої установи закон не передбачає.

Батьки (або один із них), опікун чи піклувальник, який взяв зобов'язання про нагляд, має право відмовитися від подальшого виконання цього зобов'язання, заздалегідь про це повідомивши. У цьому разі прокурор має заявити клопотання про зміну запобіжного заходу.

Стаття 527

395

Стаття 494

Виділення в окреме провадження щодо кримінального правопорушення, вчиненого неповнолітнім

1. Якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім, повинна бути з'ясована можливість виділення в окреме цього кримінального провадження щодо неповнолітнього під час досудо- вого розслідування.

1. Про загальні правила виділення в окреме кримінального провадження щодо неповнолітнього під час досудового розслідування див. ст. 217 КПК. Питання про виділення провадження в окреме вирішує прокурор.

Виділення кримінального провадження щодо неповнолітнього в окреме може сприяти уникненню негативного впливу повнолітнього співучасника на неповнолітнього і виконанню вимоги засади розумності строків провадження щодо неповнолітніх. Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Закон не вимагає від прокурора прийняття рішення про виділення в окреме провадження щодо неповнолітнього підозрюваного у всіх випадках, коли неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім. Він вимагає, щоб у всіх таких випадках було з'ясовано можливість прийняття рішення про виділення. У такому кримінальному провадженні за участю неповнолітнього діє загальна для всіх кримінальних проваджень умова, зазначена у ч. 4 ст. 217 КПК, згідно з якою матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду, тобто на повноту з'ясування обставин, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні як щодо неповнолітнього, так і щодо дорослого, якщо їх дії із вчинення кримінального правопорушення у співучасті тісно пов'язані і важко визначити ступінь вини кожного з них при здійсненні досудового розслідування у різних провадженнях.

Про неповноту судового розгляду як підставу для скасування судового рішення див. статті 409-410 КПК.

Про види співучасників кримінального правопорушення див. ст. 27 КК.

Стаття 495

Тимчасове видалення неповнолітнього обвинуваченого із залу судового засідання

1. Суд, вислухавши думку прокурора, захисника і законного представника неповнолітнього обвинуваченого, має право своєю ухвалою видалити його із залу судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на нього.

2. Після повернення неповнолітнього обвинуваченого головуючий знайомить його з результатами дослідження обставин, проведеного за його відсутності, і надає йому можливість поставити запитання особам, які були допитані за його відсутності.